ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2011 року 11:40 Справа № 2а-0870/2987/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представника позивача – не з’явився, представника відповідача – не з’явився, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 5180 грн. 15 коп.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
04 травня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі іменується – позивач) до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 5180 грн. 15 коп.
Ухвалою суду від 20.05.2011 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 06.06.2011.
06.06.2011 судом отримано клопотання від представника позивача про відкладення розгляд справи. Представник позивача у судове засідання не прибув. Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини неприбуття та не надіслав суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою суду від 06.06.2011 розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 20.06.2011.
20.06.2011 до канцелярії суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи за його відсутності. Представник позивача у судове засідання не прибув. Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у судове засідання повторно не прибув, не повідомив суд про причини неприбуття, не надіслав суду заяви про розгляд справи за його відсутності та не надав заперечень проти адміністративного позову.
За приписами ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі іменується – Закон №875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця.
Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма 10-ПІ, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період складала 10 осіб. Відповідно до нормативу, встановленого Законом №875-XII, середньооблікова кількість інвалідів у відповідача повинна складати 1 особу.
Статтею 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону №875-XII, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Враховуючи те, що відповідачем по справі встановлені чинним законодавством нормативи не виконані, позивач просить стягнути на його користь суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 5180 грн. 15 коп.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875 -ХІІ.
Відповідно до приписів ст. 19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма 10-ПІ, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період складала 10 осіб. Відповідно до нормативу, встановленого Законом №875-XII, середньооблікова кількість інвалідів у відповідача повинна складати 1 особу.
Згідно ч. 3 ст. 18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-ХІІ (далі іменується – Закон №803-ХІІ) державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону №803-ХІІ підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420 за погодженням з Держкомстатом.
Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 №70.
Отже, обов’язковою передумовою виконання з боку суб’єктів господарювання усіх умов чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів є: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (в тому числі спеціальні робочі місця); надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо створення та облаштування робочих місць для інвалідів, а також не підтвердив факту подання звітів до центру зайнятості про наявність вакансій для інвалідів.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Згідно ч. 1 ст. 238 Господарського кодуксу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб’єктом господарське правопорушення. У частині другої зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення.
Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів є менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративного-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
За правилами ч. 2 ст. 20 Закону №875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій для відповідача складає 5160 грн. 00 коп., пеня – 20 грн. 15 коп., всього – 5180 грн. 15 коп.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не вжито належних заходів для недопущення господарського порушення, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських у розмірі 20 грн. 15 коп., суд вважає за необхідне відмовити, виходячи з наступного.
За правилами ч. 2 ст. 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки. Отже, облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня, може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) підприємством коштів, в тому числі за рішенням суду. Оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій відповідачем здійснена не була, розрахунок пені, заявлений до стягнення, є необґрунтованим.
Відповідно до п. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році у розмірі 5180 грн. 15 коп., задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2, МФО 313399) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147; одержувач: Держбюджет м. Токмак, р/р 31213230700014, код ЄДРПОУ 34676874, ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, 50070000 «надходження до Фонду соціального захисту інвалідів за 2010 рік») суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 5160 (п’ять тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.М.Недашківська
20.06.2011 постанова виготовлена в повному обсязі.