Справа №  2-а-1170/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          10 червня 2011 року cуддя Печерського районного суду Соколов  О.  М. ,  розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити перерахунок і виплату державної та додаткової пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить: зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва провести перерахунок та виплату йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (II групи інвалідності), основної пенсії згідно вимог ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - за період з моменту, коли я пішла на пенсію, а саме з 01.01.1998 року по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат; зобов'язати Відповідача 1 усунути порушення, а саме призначити довічно мені, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (II групи інвалідності), основну пенсію, в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком встановленої ч. 1 ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-ХІІ і виплачувати щомісячно в подальшому починаючи з 01.05.2011 року згідно ч. 1 ст. 28 ст. 45 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і с 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, ІІ групи інвалідності, в розумінні Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Разом з тим, розмір призначеної позивачу, як потерпілому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, ІІ групи інвалідності, основної та додаткової пенсій, не відповідає чинному законодавству України, чим порушує права позивача, які гарантовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Конституцією України.

В письмових запереченнях представник Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, зазначила, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Посилаючись на статті 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до адміністративного суду. Просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії та має ІІ групу інвалідності (а. с. 9, 10, 11) має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва.

7 квітня 2011 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з заявою, в якій просив провести перерахунок його державної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року).

У відповідь на вищевказану заяву ОСОБА_1 було отримано лист Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва від 12 квітня 2011 року (а.с.12,13), в якому відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку та виплаті основної та додаткової пенсії відповідно до розміру встановленого ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року).

З вищевказаного листа та письмових заперечень Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва вбачається, що розрахунок та виплата у 2010 році державної та додаткової пенсії позивачу було здійснено відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п. 6 якої, встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижче, зокрема, по II групі інвалідності – 580 гривен.; та відповідно до п. 4, якої, – особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що належать до категорії 1 та є інвалідами ІІ групи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачується в розмірі 20 відсотків до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

На момент звернення позивача до суду, нарахування та виплата основної та додаткової пенсій згідно вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року), в повному обсязі відповідачем не здійснено.

Суд вважає такі дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, неправомірними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з абз. 4 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: - інвалідам II групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року), були змінені п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року визнано неконституційними.

Відповідно до ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним i не може бути оскаржене.

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, внаслідок визнання рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі № 1-28/2008 № 10-рп/2008, положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року неконституційними, слід застосовувати положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 3 статті 67  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового  мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначити державну та додаткову пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсій позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14. Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 ст. 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Таким чином, позивачу як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, ІІ групи інвалідності, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розмірів прожиткового мінімуму.

Суд не може погодитись з доводами Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, що стосуються здійснення розрахунку і виплати державної та додаткової пенсії позивачу відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.

Статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на Кабінет Міністрів України покладена функція роз’яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нового розміру додаткової пенсії даній категорії осіб.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Керуючись вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов’язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що загальне поняття пенсії визначено з статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-1V, відповідно до якого пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Таким чином, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основи один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Враховуючи викладене, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що починаючи з 23 листопада 2010 року, при визначенні позивачу розміру державної та додаткової пенсій підлягають застосуванню ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06 червня 1996 року) та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні такого перерахунку.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача довічно призначити та виплачувати йому основну (державну) пенсію та додаткову пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в подальшому, то суд зазначає, що згідно статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача у нього виникає право звернення до суду, а вимоги щодо зобов’язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові, доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню починаючи з 23 листопада 2010 року.

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 183-2, 158-163 КАС України, суд, – 

П О С Т А Н О В И В:

 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити перерахунок і виплату пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну особі віднесеної до 1 (першої) категорії, всупереч вимогам ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 23 листопада 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва вчинити дії, спрямовані на перерахунок та забезпечення виплати недоотриманої ОСОБА_1, як інвалідом ІІ групи, сум державної пенсії, як особи віднесеної до 1 (першої) категорії у розмірі 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком (встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи 2 вересня 2010 року з урахуванням проведених нарахувань.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва вчинити дії, спрямовані на перерахунок та забезпечення виплати недоотриманої ОСОБА_1, які інвалідом ІІ групи, сум додаткової пенсії, як особи віднесеної до 1 (першої) категорії у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком (встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 21 вересня 2010 року з урахуванням проведених нарахувань.

В задоволенні решти адміністративного позову – відмовити.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва зобов’язане постанову суду виконати негайно, в межах зобов’язань за один місяць.   

Відповідно до ч. 8 ст. 183-2 КАС України, постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя                                                                                                     О. М. Соколов