ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2011 року 19:20 Справа № 2а-0870/2385/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря Сокол О.О. та представників:
позивача: не з’явився
відповідача: ОСОБА_1 (довіреність №4850 від 16.12.2010)
ОСОБА_2 (довіреність №2052/10 від 07.06.2011)
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3
до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
14 квітня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 (далі по тексту – позивач, СПД ОСОБА_3.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі по тексту – відповідач, Вільнянська МДПІ), в якому просить: 1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вільнянської МДПІ від 04 листопада 2010 року №0019861702/0, від 09 грудня 2010 року №0019861702/1, від 12 березня 2011 року №0000071702 та від 25 березня 2011 року №0000191702 та визнати протиправними дії Вільнянської МДПІ щодо направлення СДП ОСОБА_3 податкових повідомлень-рішень від 04 листопада 2010 року №0019861702/0, від 09 грудня 2010 року №0019861702/1, від 12 березня 2011 року №0000071702 та від 25 березня 2011 року №0000191702.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/2385/11, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28 квітня 2011 року.
28 квітня 2011 року провадження у справі зупинено для надання додаткових доказів до 24 травня 2011 року.
В судовому засіданні 24 травня 2011 року провадження у справі зупинено для надання додаткових доказів до 07 червня 2011 року.
07 червня 2011 року представник позивача до судового засідання не з’явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та просив позов задовольнити, представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечили.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Запорізький окружний адміністративний суд, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до податкового повідомлення-рішення Вільнянської МДПІ від 04 листопада 2010 року №0019861702/0 згідно з підпунктом 4.2.2 статті 4, підпунктами 17.1.1, 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, статтями 14, 15 Закону України “Про плату за землю” ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 7 617,44 грн., в тому числі за основним платежем – 2 177,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 5 440,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження відповідно до рішення Вільнянської МДПІ про результати розгляду первинної скарги від 09 грудня 2010 року №3766/14-17/1-165 вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2010 року №0019861702/1 аналогічного змісту.
Відповідно до рішення Державної податкової адміністрації в Запорізькій області про результати розгляду повторної скарги від 24 лютого 2011 року №94/14/25-020 податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2010 року №0019861702/0 та податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2010 року №0019861702/1 скасовані в частині зайво донарахованого земельного податку в сумі 294,78 грн. і зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн. На підставі зазначеного рішення про результати розгляду повторної скарги Вільнянською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2011 року №0000071702, згідно якого ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 7 152,66 грн., в тому числі за основним платежем 1 882,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 5 270,00 грн.
Відповідно до рішення Державної податкової адміністрації України від 25 березня 2011 року №2911/11/25-0315 податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2010 року №0019861702/0 з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації в Запорізькій області про результати розгляду повторної скарги від 24 лютого 2011 року №94/14/25-020 залишено без змін. В свою чергу Вільнянською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2011 року №0000191702 яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на загальну суму 7 152,66 грн., в тому числі за основним платежем +1 882,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 5 270,00 грн.
Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта 20 жовтня 2010 року №1239/17-2574618752 “Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 (і.п.н. - НОМЕР_1) за період з 14.05.2008р. по 20.10.2010р.” (далі по тексту – Акт перевірки).
В Акті перевірки встановлено наступне: відповідно до договору купівлі-продажу від 14 травня 2008 року №1362 ОСОБА_3 є власником ? земельної ділянки загальною площею 0,5032 га в м. Вільнянську по вул. Леніна, 5б, цільове призначення земельної ділянки – для розташування складських приміщень; на земельній ділянці за адресою: м. Вільнянськ, вул. Леніна, 5б здійснюється підприємницька діяльність СПД ОСОБА_3, а саме – реалізація металопродукції зі складських приміщень; за зазначеною адресою зареєстровано також ТОВ “Компанія “Гарант-М”, яке як основний платник зареєстроване у Вільнянській МДПІ та одним із засновників є ОСОБА_3; ТОВ “Компанія “Гарант-М” не є платником плати за землю та згідно поданої звітності підприємницьку діяльність не здійснює.
Керуючись зазначеним, відповідач вважає, що, відповідно до статті 5 Закону України “Про плату за землю” СПД ОСОБА_3 є платником податку на землю.
Як свідчить Акт перевірки, СПД ОСОБА_3 документів для взяття його на облік платника окремих податків не надав, податкові декларації (розрахунки) за 2008-2010 роки не подавав.
Враховуючи викладене, відповідач, виходячи з розрахунку один відсоток від грошової оцінки землі з урахуванням індексу щорічної інфляції встановив заниження позивачем податкового зобов’язання із земельного податку на загальну суму 2 177,44 грн.
Таким чином, в Акті перевірки зроблено висновок про порушення СПД ОСОБА_3: підпункту 9.2 пункту 9 Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року №80 – не надано необхідного пакету документів для взяття його на облік як платника плати за землю; статей 14 та 15 Закону України “Про плату за землю” – не подано податкові декларації (розрахунки) з земельного податку за 2008-2010 роки; статті 13 Закону України “Про плату за землю” занижено податкове зобов’язання на загальну суму 2 177,44 грн., в тому числі за 2008 рік – 457,95 грн., за 2009 рік – 835,11 грн., за 2010 року – 884,38 грн.
Скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2010 року №0019861702/0 Державна податкова адміністрація в Запорізькій області в рішенні про результати розгляду повторної скарги від 24 лютого 2011 року №94/14/25-020 зазначила, що Вільнянською МДПІ не враховано, що перевірка проводилася за період з 14 травня 2008 року по 20 жовтня 2010 року з терміном сплати земельного податку щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто податок повинен бути нарахований по серпень 2010 року включно із застосуванням штрафних санкцій.
Позивач не погоджується зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: ОСОБА_3 сплачував земельний податок за земельну ділянку як громадянин, а не як фізична особа-підприємець на підставі виданих Вільнянською МДПІ квитанцій на прийом податкових платежів та у розмірі, розрахованому податковим органом; видання відповідачем квитанцій на прийом податкових платежів підтверджує, що податковий орган самостійно визначив суму податкового зобов’язання, яка в подальшому своєчасно сплачувалася позивачем; невірне визначення суми податкового зобов’язання податковим органом не є підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов’язання та застосування штрафних санкцій; крім того, земельна ділянка за адресою: м. Вільнянськ, вул. Леніна, 5б, не використовувалася позивачем для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідач проти позову заперечує, а його доводи, викладені в письмовому запереченні проти позову тотожні висновкам Акта перевірки.
Запорізький окружний адміністративний суд частково погоджується з позовними вимогами СПД ОСОБА_3, виходячи з наступних мотивів.
Матеріали справи свідчать, що 14 травня 2008 року між територіальною громадою міста Вільнянська в особі Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької області (продавець) та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (покупці) укладено договір відповідно до якого продавець передає за плату, а покупці приймають у спільну часткову власність в рівних частках (по ? частині кожному) і оплачують земельну ділянку з усіма обтяженнями, обмеженнями і земельними сервітутами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за №5-б, загальною площею – 0,5032 га: землі житлової та громадської забудови, що становить – несільськогосподарські угіддя, згідно з кадастровим планом земельної ділянки для розташування складських приміщень, що додається. Кадастровий номер земельної ділянки: 2321510100:03:001:0004.
Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору земельна ділянка продається для ведення виробничої діяльності: розташування складських приміщень.
Згідно з пунктом 2.1 договору оцінка відчужуваної земельної ділянки становить 120 768 грн., нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 144 983 грн.
ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯЕ №059480 від 27 липня 2008 року.
Представник відповідача в додаткових поясненнях стосовно адміністративного позову зазначає, що перевірка позивача проведена на підставі повідомлення ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя про наявність у власності СПД ОСОБА_3 земельної ділянки, що знаходиться на території Вільнянського району, зокрема, перевіркою встановлено, що у власності ОСОБА_3 перебуває ? земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
На думку відповідача, ОСОБА_3 є власником ? частини зазначеної земельної ділянки саме як суб’єкт підприємницької діяльності, тому податкове зобов’язання йому визначено також як суб’єкту підприємницької діяльності.
При цьому, в основу висновків Акта перевірки покладено те, що згідно державного акта на право власності на земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки - для іншої комерційної діяльності; позивачем здійснюється підприємницька діяльність, а саме реалізація металопродукції зі складських приміщень; крім того, ТОВ “Компанія “Гарант-М”, яке зареєстроване за адресою земельної ділянки, не є платником податку на землю, а одним із його засновників є ОСОБА_3
На підтвердження своєї позиції відповідач надав суду копії державного акта на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯЕ №059480 від 27 липня 2008 року; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та реєстраційної картки.
Суд не приймає до уваги доводи Вільнянської МДПІ про обов’язок ОСОБА_3 сплачувати земельний податок зі спірної земельної ділянки саме у якості суб’єкта підприємницької діяльності та звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Згідно статті 5 Закону України “Про плату за землю” об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п’ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯЕ №059480 від 27 липня 2008 року, копія якого знаходить в матеріалах справи, свідчить, що він виданий громадянину ОСОБА_3, тобто посвідчує право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_3 саме як громадянина.
Разом з тим, на думку суду, цільове призначення земельної ділянки “для іншої комерційної діяльності” не є свідченням того, що така земельна ділянка вже використовується в цілях підприємницької діяльності та саме власником земельної ділянки.
Суд враховує, що за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами, оптова торгівля чорними та кольоровими металами, однак, відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Доказів того, що за перевірений період, а саме з 14 травня 2008 року по 20 жовтня 2010 року, позивач здійснював підприємницьку діяльність (реалізацію металопродукції зі складських приміщень) на спірній земельній ділянці, відповідачем не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 має сплачувати земельний податок виключно як громадянин.
Відповідно до статті 14 Закону України “Про плату за землю” платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.
Матеріали справи, а саме копії квитанцій на прийом податкових платежів від 28 липня 2008 року серії НВ №628251, від 14 жовтня 2008 року серії НВ №682200, від 09 серпня 2009 року серії РЕ №142521 та від 09 серпня 2010 року серії НР №566745, підтверджують, що Вільнянська МДПІ вже нараховувала ОСОБА_3 суми земельного податку за 2008, 2009 та 2010 роки за спірну земельну ділянку як громадянину та видавала платіжні повідомлення про внесення платежу; в свою чергу, позивач сплачував нараховані йому суми земельного податку за 2008, 2009 та 2010 роки.
Наведене свідчить, що відповідачу було відомо про наявність у ОСОБА_3 на праві приватної власності земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ще в липні 2008 року.
Натомість представник відповідача, не зміг надати пояснень стосовно нарахування громадянину ОСОБА_3 .сум земельного податку за 2008, 2009 та 2010 роки за спірну земельну ділянку.
За правилами підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов’язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, ОСОБА_3 не повинен сплачувати земельний податок як суб’єкт підприємницької діяльності та, відповідно, подавати податкову декларацію.
Крім того, відповідно до статті 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Однак, як свідчить Акт перевірки, при перевірці відповідачем використано договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14 травня 2008 року та відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб.
Таким чином, вбачається, що при проведенні перевірки та визначення позивачу суми податкового зобов’язання дані державного земельного кадастру відповідач не використовував.
Слід також звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 15 Закону України “Про плату за землю” власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з частиною першою статті 125 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, що діяла на момент купівлі земельної ділянки) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до частини першої статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, ОСОБА_3 зобов’язаний сплачувати земельний податок, тобто є суб’єктом плати за землю, з дня видачі державного акта на право власності на спірну земельну ділянку тобто з 27 липня 2008 року, а не з травня 2008 року, про що зазначено в Акті перевірки.
Враховуючи викладене, висновки Акта про порушення позивачем статей 13, 14 та 15 Закону України “Про плату за землю” документально та нормативно не підтверджуються, а визначення позивачу суми податкового зобов’язання (збільшення суми грошового зобов’язання) за платежем земельний податок з фізичних осіб за основним платежем у розмірі 1 882,66 грн. є протиправним.
Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.
Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпунктів 17.1.1 та 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 5 270,00 грн. є також протиправним.
Помилковим є також висновок Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 9.2 пункту 9 Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року №80 , щодо не надання необхідного пакету документів для взяття його на облік як платника плати за землю.
Відповідно до пункту 9.1 Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року №80, як платники того чи іншого виду податку, юридичні особи (відокремлені підрозділи), фізичні особи (в тому числі підприємці) ставляться на облік органами державної податкової служби з урахуванням рекомендацій щодо повноти охоплення обліком платників відповідних податків, які розробляються галузевими управліннями Державної податкової адміністрації України та затверджуються її Головою.
Пункт 9.2 вказаного Порядку передбачає, що платник податків зараховується органами державної податкової служби до категорії платників окремих податків за місцезнаходженням його підрозділів, земельних ділянок, родовищ корисних копалин, джерел забруднення навколишнього природного середовища, об’єктів рухомого або нерухомого майна, транспортних засобів, гастрольних заходів тощо, розташованих на територіях інших територіальних громад, ніж платник податків.
Зазначені правові норми не містять обов’язку платника податку подавати до податкового органу будь-якого пакету документів для взяття його на облік як платника окремого податку.
З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення Вільнянської МДПІ від 12 березня 2011 року №0000071702 та від 25 березня 2011 року №0000191702 є протиправними та підлягають скасуванню, тому адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Водночас, суд не погоджується з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 листопада 2010 року №0019861702/0, від 09 грудня 2010 року №0019861702/1, та зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.
Відповідно до пункту 60.3 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.
Як встановлено вище, податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2010 року №0019861702/0 та податкове повідомлення-рішення від 09 грудня 2010 року №0019861702/1, відповідно до рішення Державної податкової адміністрації в Запорізькій області про результати розгляду повторної скарги від 24 лютого 2011 року №94/14/25-020 скасовані в частині зайво донарахованого земельного податку в сумі 294,78 грн. і зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 170,00 грн., а отже, в силу вимог підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, є відкликаними та не можуть бути скасовані судом.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій Вільнянської МДПІ щодо направлення позивачу спірних податкових повідомлень-рішень, то вони, на думку суду, є необґрунтованими.
Так, відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який діяв на момент надіслання позивачу податкових повідомлень-рішень від 04 листопада 2010 року №0019861702/0 та від 09 грудня 2010 року №0019861702/1, у разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).
Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, що набрав чинності на момент надіслання позивачу податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2011 року №0000071702 та від 25 березня 2011 року №0000191702, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Зазначене свідчить, що надіслання податкових повідомлень-рішень є обов’язком податкового органу у випадку визначення податкового (грошового) зобов’язання за наслідками перевірки платника податків, а така процедура є законодавчо визначеною.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, на думку Запорізького окружного адміністративного суду, Вільнянською МДПІ не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2011 року №0000071702 та від 25 березня 2011 року №0000191702 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, доведено правомірність своїх дій щодо направлення позивачу спірних податкових повідомлень-рішень а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов СПД ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області від 12 березня 2011 року №0000071702 та від 25 березня 2011 року №0000191702
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4. Присудити з Державного бюджету України на користь Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили і є остаточною після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.П. Бойченко