Головуючий у 1 інстанції - Анісімова Н.Д.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2011 року справа № 2а-252/11/0525
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Блохіна А.А. , Юрко І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області на постанову Перевальського районного суду Луганської області від 25 березня 2011 року по справі № 2а-1694/11/1221 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася 02 березня 2011 року до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2009 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року з урахуванням фактично отриманих сум, безстроково.
Постановою Перевальського районного суду Луганської області від 25 березня 2011 року позов було задоволено. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії позивачу, згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей інвалідів», тобто у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року, з вирахуванням сум, отриманих позивачем за цей період. З 01.01.2011 року виплати проводити відповідно до діючого законодавства, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей інвалідів».
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
Сторони у судове засідання не з’явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Колегія суддів розглядає дану справу відповідно вимогам ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом 1 інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач відноситься до категорії «діти війни».
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Оскільки дія Закону № 489-V закінчується 31.12.2007 року, то й перерахунок пенсії повинен здійснюватися до цієї дати.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей інвалідів», а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Враховуючи, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у відповідача з 01.01.08р. до 22.05.08р. були відсутні правові підстави для виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виникає з моменту проголошення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
У 2009 та 2010 році Закон України « Про соціальний захист дітей війни» та Закони України «Про державний бюджет України на 2009 та 2010 роки» не зупинялися та не змінювалися. Визначення мінімального розміру пенсії за віком встановлено статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на здійснення їй відповідачем нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитина війни.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незастосування ст.ст. 99, 100 КАС України до частини вимог за період з 09.07.2007 року по 01.09.2010 року.
Згідно ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 30.07.2010 року) для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач звернулась з позовом до суду 02.03.2011 р, таким чином пропустила встановлений законом строк для звернення до суду за захистом своїх прав, отже позовні вимоги в частині зобов’язання нарахування та виплати їй щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 01.09.2010 року задоволенню не підлягають.
Доказів на підтвердження поважності причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду і підстав для його поновлення на протязі всього оспорюваного періоду позивач не надала та в матеріалах справи вони відсутні.
Суд першої інстанції невмотивовано поновив позивачу пропущений строк для звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів вважає за доречне застосування вимог ч. 2 ст. 99 КАС України відносно строків звернення до суду в частині позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 01.09.2010 року, з огляду на приписи ч. 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог в частині зобов’язання нарахування та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за 2010 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Закону України від 18.02.2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» (надалі – Закон № 1691) справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них були віднесені до цивільного судочинства, строк позовної давності в яких в такому провадженні становить три роки. Цей Закон набрав чинності 10 березня 2010 року і діяв до 09 вересня 2010 року, тобто до часу прийняття Конституційним судом України рішення № 19рп/2010.
Окрім того, 07.07.2010 року був прийнятий Закон України «Про судоустрій і статус суддів, згідно з розділом ХП якого вищевказана категорія справ була повернута до адміністративної юрисдикції, який набув чинності 30 липня 2010 року.
За таких умов позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року.
Крім того, колегія суддів відзначає, що в задоволенні позовних вимог позивача в частині зобов’язання відповідача проводити виплати і наперед слід відмовити, оскільки Кодексом адміністративного судочинства передбачено відновлення лише порушеного права громадянина, а не того, яке може бути порушено в майбутньому.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування витрат, пов’язаних із застосуванням цього закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, тому колегія суддів не визначає кінцевої дати періоду, за який має бути здійснено перерахунок пенсії. В межах бюджетного року визначається тільки розмір мінімальної пенсії за віком, як величини, з якої обраховується підвищення пенсії на 30%, а норма закону, що гарантує таку виплату, є незмінною.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив невідповідність висновків обставинам справи при вирішенні позову, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття помилкового рішення, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області на постанову Перевальського районного суду Луганської області від 25 березня 2011 року – задовольнити частково.
Постанову Перевальського районного суду Луганської області від 25 березня 2011 року по справі № 2а-1694/11/1221 – скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни — задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області щодо ненарахування щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_2, як «дитині війни» за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року, з урахуванням фактично здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції, постановлена у порядку письмового провадження, набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Колегія суддів: О.В. Карпушова А.А. Блохін І.В. Юрко