Справа № 2-2411/11

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

30 травня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Литвинова І.  В. ,

при секретарі –                    Соколенко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.12.2007 року між сторонами укладено договір доручення, згідно з яким відповідач зобов’язувався у строк до 31.12.2008 року здійснити заходи по пошуку та підготовці усіх необхідних документів для купівлі земельної ділянки на території Вишгородського району Київської області в межах смт. Демидів для ведення садівництва. При підписанні даного договору з метою забезпечення його виконання позивач надала відповідачу грошові кошти в розмірі 994850 грн., що еквівалентно на день підписання договору 197 000 доларів США. Відповідно до умов договору, у разі невиконання повіреним договору, він зобов’язаний повернути позивачу суму, яка еквівалентна 197 000 доларів США. В зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору та не повернення переданих грошових коштів, позивач просить стягнути на її користь грошові кошти в розмірі 1563923 грн. 90 коп., три проценти річних в розмірі 89336 грн.47 коп., суму індексу інфляції в розмірі 331551 грн. 87 коп. та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та заперечувала щодо його задоволення, зазначаючи, що відповідачем виконано в повному обсязі умови договору доручення від 19.12.2007 року, права позивача не порушені, а тому відсутні підстави для стягнення грошових коштів.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 19.12.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір доручення. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 37632.

Відповідно до п.1 цього договору ОСОБА_2 – повірений за договором доручення, зобов’язувався перед довірителем – позивачем ОСОБА_1 вчинити від імені і за її рахунок наступні дії: в строк до 31 грудня 2008 року здійснити заходи по пошуку та підготовці усіх необхідних документів для купівлі для ОСОБА_4 земельної ділянки на території Київської області, Вишгородського району в адміністративних межах смт. Демидів з цільовим призначенням – для ведення садівництва. Земельні ділянки, які будуть купуватись на ім’я ОСОБА_4, повинні бути вільними від будь-яких обтяжень, обмежень, не бути предметом мораторію стосовно їх відчуження. Ціна купівлі-продажу земельних ділянок не повинна перевищувати 1000000,00 гривень; вести переговори, укладати із продавцями земельних ділянок попередні договори купівлі-продажу на користь ОСОБА_4, на умовах, найбільш вигідних для неї, сплачувати авансові платежі у будь-якому розмірі або видавати завдаток та нести інші необхідні витрати; представляти інтереси довірителя при укладенні договорів купівлі-продажу земельних ділянок в органах нотаріату, управлінні земельних ресурсів та інших землевпорядних організаціях та всіх інших органах державної влади і управління з питань купівлі земельних ділянок, зміни їх цільового призначення та реєстрації права власності на земельні ділянки. При цьому сторони домовились, що довіритель має бути присутнім під час нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу та/або попередніх договорів та особисто їх підписувати.

Пунктом 7 договору доручення визначено, що довіритель з метою забезпечення повіреного засобами (коштами), необхідними для виконання цього доручення, передає йому під час підписання цього договору належні ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 994850,00 гривень, що є еквівалентом 197000 доларів США за курсом НБУ на день підписання цього договору.

Як визначено у п. 1 та п. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.1000 ЦК України вказує, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За результатами системного аналізу тексту договору доручення та дійсних обставин справи суд встановив, що відповідач за вказаним договором доручення був уповноважений здійснити юридичні дії, пов’язані з купівлею земельної ділянки на території Київської області, Вишгородського району в адміністративних межах смт. Демидів з цільовим призначенням – для ведення садівництва на користь ОСОБА_4 та за її грошові кошти.

Як встановлено судом та не спростовувалось сторонами, на виконання п.7 договору доручення позивач передала відповідачу належні ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 994850,00 гривень, що є еквівалентом 197000 доларів США за курсом НБУ на день підписання цього договору.

Стаття 511 ЦК України встановлює, що у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Стаття 636 ЦК України передбачає, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 17 серпня 2009 р. видала відповідачу довіреність, якою уповноважила останнього купити за ціну та на умовах на свій розсуд земельні ділянки, які знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район. Довіреність видана строком на три роки по 17 серпня 2012 р. та посвідчена державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрована в реєстрі за №1-3807.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_4, за рахунок та на користь якої відповідач був зобов’язаний вчинити правочин, видачею довіреності виразила свій намір щодо придбання на її користь земельної ділянки на території Київської області, Вишгородського району. А відтак, вона виразила свій намір скористатися правом, встановленим на її користь договором доручення.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2011 р. відповідачем було укладено від імені та в інтересах ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,0000 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, Демидівська сільська рада, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, кадастровий номер земельної ділянки – 3221882400:05:243:0151. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований за реєстровим номером 372.

Судом не приймаються до уваги твердження представника позивача, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30 березня 2011 року був укладений не на виконання договору доручення від 19 грудня 2007 року. Як свідчить п. 17 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 березня 2011 року, цей договір укладається представником покупця на виконання договору доручення, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19 грудня 2007 року. Згідно з п. 4 договору, продаж земельної ділянки за домовленістю сторін проводиться за 994 850,00 гривень, які продавець отримав повністю від представника покупця (відповідача) до підписання цього договору. Представники сторін, підписавши цей договір, тим самим підтверджують факт повного розрахунку за відчужувану земельну ділянку, який проведений шляхом передачі грошових коштів в сумі 994 850,00 гривень представником покупця безпосередньо продавцю.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було дотримано вимоги договору доручення від 19.01.2007 року щодо здійснення купівлі земельної ділянки за ціною не вище ніж 1000000 грн. та з місцезнаходженням в адміністративних межах Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області .

Також під час розгляду справи було встановлено, що 31.03.2011 р. відповідач направив на адресу позивача та на адресу ОСОБА_4 письмовий звіт повіреного щодо виконання договору доручення від 19.01.2007р. Станом на момент розгляду справи, у суду відсутні докази того, що позивач чи третя особа, на користь якої було здійснене виконання договору доручення, не прийняли письмовий звіт повіреного.

Суд критично оцінює твердження позивача, що всі зобов’язання, встановлені у договорі доручення, мають бути виконанні у строк до 31.12.2008 року.

Стаття 631 ЦК України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частина 2 ст. 1000 ЦК України зазначає, що у договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Суд погоджується з доводами відповідача, що сторонами у договорі не було обумовлено кінцевого строку виконання всіх покладених на повіреного зобов’язань за договором. Структурно-граматичний аналіз тексту договору доручення свідчить про те, що сторони встановили кінцевий строк виконання відповідачем виключно одного з взятих на себе зобов’язань - здійснити заходи по пошуку та підготовці необхідних документів для купівлі для ОСОБА_4 земельної ділянки на території Київської області, Вишгородського району в адміністративних межах смт. Демидів з цільовим призначенням – для ведення садівництва (до 31 грудня 2008 року). Стосовно ж інших зобов’язань, які обумовлені у договорі сторонами, строк їх виконання не встановлювався, а відтак і не встановлений строк дії договору доручення в цілому.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак, суд вважає, що укладання відповідачем договору купівлі - продажу земельної ділянки від 30 березня 2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого за номером 372, є належним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором доручення від 19.01.2007 року.

Суд не приймає доводи позивача про те, що відповідач був обізнаний про припинення дії договору доручення, а тому у нього не було повноважень для виконання зобов’язань за договором доручення.

Суд відзначає, що згідно з п. 10 договору доручення сторони домовились, що у разі припинення дії цього договору за ініціативою будь-якої із сторін, та сторона, яка є ініціатором припинення, повинна направити іншій стороні письмове повідомлення про це не пізніше, ніж за тридцять календарних днів. Повірений у випадку припинення дії цього договору до того, як доручення було повністю ним виконане, повинен повернути довірителю протягом п’яти календарних днів після припинення дії договору отриману ним грошову суму у розмірі, що є еквівалентом 197000 (ста дев’яноста семи тисяч) доларів США за курсом НБУ на день такого повернення, за вирахуванням понесеним повіреним обґрунтованих витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач тільки 08.10.2011 року надіслала відповідачу письмове повідомлення про припинення дії договору доручення. Проте, позивач не надав суду доказів того, що відповідач отримав письмове повідомлення про припинення дії договору доручення. Крім того, судом враховується, що особа, за рахунок та на користь якої мали виконуватись зобов’язання за договором доручення - ОСОБА_4, не відкликала та не скасувала довіреність від 17 серпня 2009 р., видану відповідачу.  

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави вважати, що відповідач станом на дату виконання договору доручення -30 березня 2011 р. був обізнаний про намір позивача припинити дію договору доручення від 19.01.2007 року та не мав повноважень на його виконання.

Стаття 3 ЦПК України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись за захистом свого особистого немайнового права або інтересу.

Частина 3 ст. 10 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не надала суду достатніх та допустимих доказів того, що відповідачем було порушено саме її особисті немайнові чи майнові права та інтереси. У суду також відсутні достатні та допустимі докази того, що позивач наділений повноваженнями на захист інтересів в суді за вказаним договором доручення від імені ОСОБА_4

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна особа, яка звернулась до суду за захистом своїх порушених прав, зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи факт належного виконання відповідачем зобов’язань за договором доручення від 19.01.2007 року, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, трьох процентів річних та суми індексу інфляції.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 511, 525-526, 610, 625, 629, 631, 636, 1000 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

   У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів – відмовити в повному обсязі.   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти з дня його проголошення.

Суддя                                                                                           І. В. Литвинова