Справа № 2-1138/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 червня 2007 року                                                                                                 м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді                        Панасюка С.Л.,

за участю секретаря                         ВіндюкН.І.,

позивача                        ОСОБА_1

відповідачки                         ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 28 квітня 1990 року. Від шлюбу мають двоє неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, 1991 року народження, та сина ОСОБА_4, 1994 року народження.

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після народження дітей відповідачка різко змінила своє відношення. В сім'ї виникали систематичні непорозуміння, сварки, образи. Відповідачка регулярно залишала сім'ю та переходила проживати до своєї матері, в зв'язку з чим позивач прийшов до висновку про розірвання шлюбу.

Враховуючи наведене, позивач просить суд винести рішення, яким розірвати шлюб між ним та відповідачкою, зареєстрований 28 квітня 1990 року відділом ЗАГС м. Ковеля Волинської області, актовий запис № 129.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просить його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні обставин, викладених позивачем, не заперечила, позов визнала повністю, не заперечує проти розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 4 с 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення позивача, відповідачки та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Відповідно до п. 2 с 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як встановлено у судовому засіданні, сторони тривалий час не підтримують подружніх стосунків, спільне господарство не ведеться, в сім'ї втрачена взаємоповага та розуміння. Таким чином шлюб існує лише формально й зберегти сім'ю не можливо, а збереження

шлюбних відносин буде суперечити інтересам сторін.

Враховуючи обставини по справі, витрати, пов'язані з оформленням розірвання шлюбу в органах РАЦСу, слід покласти на позивача ОСОБА_1

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 110,112 Сімейного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 28 квітня 1990 року відділом ЗАГС м. Ковеля Волинської області, актовий запис № 129.

При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦСу стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито в сумі 17 (сімнадцять) гривень 00 копійок, ОСОБА_2 від сплати мита звільнити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви - протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.