Справа № 1-155/07
Вирок
Іменем України
м. Ковель 04 червня 2007 року
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді Панасюка С.Л.
за участю секретаря Віндюк Н.І.
прокурора КлімукаВ.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі справу про обвинувачення ОСОБА_1, уродженця м. Ковеля Волинської області, 24 вересня 1972 року народження , мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, непрацюючого, з середньою освітою, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України,
встановив :
Підсудний ОСОБА_1, згідно рішення Ковельського міського суду Волинської області від 27 лютого 2003 року зобов'язаний сплачувати в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 24 лютого 2003 року і до досягнення дітьми повноліття. ОСОБА_1 злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), не працює, , нічого не робить для пошуку джерел доходів, з тим щоб виконати свій обов'язок. ОСОБА_1 неодноразово попереджувався державним виконавцем про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів, однак, цей захід не змінив його поведінки. Невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань призвело до утворення заборгованості за період з 24 лютого 2003 року по 31 березня 2007 року по аліментах у розмірі 6827 грн. 94 коп.
ОСОБА_1 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і показав, що у 1993 році одружився з ОСОБА_2 У шлюбі народилися сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Після розлучення з нього стягуються аліменти на синів. З 2003 року він не має постійного місця роботи, заробляє гроші на випадкових роботах і витрачає їх на власні потреби. Аліменти дружині не сплачує з лютого 2003 року і не надає їй ніякої допомоги в утриманні дитини, хоча неодноразово попереджувався державним виконавцем про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів. Зобов'язується погасити заборгованість і надалі сплачувати аліменти регулярно.
Вина підсудного, крім його власних показань, підтверджується такими доказами.
Згідно виконавчого листа від 27 лютого 2003 року , ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 24 лютого 2003 року і до досягнення дітьми повноліття ( а. с. 6 ).
Потерпіла ОСОБА_2 показала, що у 1993 році вона одружилась з ОСОБА_1. У шлюбі народилися сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Після розлучення з ОСОБА_1. стягуються аліменти на дітей. З 2003 року він не має постійного місця роботи, заробляє гроші на випадкових роботах і витрачає їх на власні потреби. Аліменти не сплачує з лютого 2003 року і не надає їй ніякої допомоги в утриманні дитини.
Згідно довідки ДВС у м. Ковелі та Ковельському районі № 14518/14 від 16 квітня 2007 року заборгованість ОСОБА_1. по аліментах за період з 24 лютого 2003 року по 31 березня 2007 року по аліментах у розмірі 6827 грн. 94 коп. (а. с 8 ).
ОСОБА_1 неодноразово попереджувався державним виконавцем про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів, однак, цей захід не змінив його поведінки (а. с. 11-16).
Таким чином, підсудний ОСОБА_1 своїми умисними діями злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), а отже, вчинив злочин, передбачений ст. 164 ч.1 КК України.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття.
Суд враховує також те, що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково погасив заборгованість, виявив твердий намір її погасити остаточно і надалі сплачувати аліменти регулярно.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що виправлення підсудного можливе без ізоляції його від суспільства і щодо нього є підстави для застосування ст. 75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Керуючись ст. ст. 323,324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України, призначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком, та покарання, призначеного попереднім вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2006 року, яке складає один рік позбавлення волі, із застосуванням правил, передбачених ст. 72 КК України, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. ст. 75, 16, КК України звільнити засудженого ОСОБА_1. від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає такі обов"язки:
не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця
проживання, роботи або навчання;
періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.