Р І Ш Е Н Н Я                                 2031/2-33/11р.

                                        І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

31 травня  2011 року                                                                                              смт. Печеніги

Печенізький районний суд Харківської області

          у складі: головуючого судді -                                        Цвірюка Д.В.

          при секретарі-                                                            Ріпа І.В.

          за участю  представника позивача                                        Железнякової І.М.

          відповідача                                                                      ОСОБА_2

розглянувши цивільну справу  за позовом  ПАТ  КБ «ПриватБанк»до  ОСОБА_2  про  звернення стягнення,

                                                  В С Т А Н О В И В:

          17.11.2010року  ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся  до суду з позовною заявою до  ОСОБА_2  про звернення стягнення.

 Позивач зазначає, що відповідно до укладеного кредитного договору відповідач 07.02.2007 року отримав кредит у розмірі 74479,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.02.2016 року.  

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»і відповідач 07.02.2007 року уклали договір іпотеки.  Згідно з договором іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 69,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував.

Позивач просив звернути стягнення на будинок та земельну ділянку загальною площею 69,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного  предмету іпотеки ( на підставі договору іпотеки №HAYWGA00000016 від 07.02.2007року) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк»(49094 м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі –продажу будь яким способом з іншою особою –покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхіднх для здійснення продажу; виселити відповідача зі зняттям з реєстраційного обліку; стягнути судові  витрати та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1602, 45 грн.- судовий збір та 120,00 грн витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду судового процесу.

Представник позивача  в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив суд позовну заяву задовольнити.

          Відповідач  ОСОБА_2 в судове засідання з’явився, позов визнав у повному обсязі.

          Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає позов  таким, що підлягає частковому задоволенню.

До цього висновку суд прийшов з наступних підстав:

Судом встановлено, що 07.02.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №  НАYWGA00000016, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 74479,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 04.02.2016 р.

Згідно письмової заяви, зареєстрованої в реєстрі за №166 та посвідченої державним нотаріусом, ОСОБА_3 дає згоду чоловікові ОСОБА_2 на укладання договору іпотеки житлового будинку АДРЕСА_1, належного їм на праві спільної сумісної власності.

З метою забезпечення зобов’язань по кредитному договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»і відповідач 07.02.2007 року уклали договір іпотеки № HAYWGA00000016.  Згідно з договором іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 69,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Вищезазначене майно належить відповідачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності,  виданого 13 лютого 2003року Артемівською сільською радою Печенізького району Харківської області та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого 01.02.2007року, номер 13426643.

З положень ст. 6 Закону України „Про іпотеку" вбачається, що іпотека за договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі документу зазначеного у договорі іпотеки.

Земельна ділянка площею 0,1584 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить відповідачу на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ №519476, виданого відділом Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області, 11 грудня 2009року.

Відповідно до  розрахунку заборгованості за кредитним договором №  НАYWGA00000016 від 07.02.2007 року сума заборгованості відповідача на дату розрахунку складає 159 394, 76 грн.  ( а.с.5).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати кредит позичальникові в розмірі і на умовах передбачених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит  і сплатити відсотки.

Умови договору з боку позичальника невиконані, що спричинило порушення вимог ст.629 ЦК України, відповідно до яких договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ст.525 ЦК України –одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив  до виконання зобов’язань або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, що прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за заподіяні простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню у частині звернення стягнення на будинок та земельну ділянку, шляхом продажу предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі –продажу будь яким способом з іншою особою –покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхіднх для здійснення продажу.

Стосовно виселення відповідача зі зняттям з реєстраційного обліку, суд вважає позовні вимоги у цій частині як такі, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим ч. 1 ст. 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в по рядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 ст. 40 цього ж Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житло ве приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у вста новлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Уявляється, що недотримання вищезазначеної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звертається стягнення.

Виходячи із аналізу наведених правових норм закону, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк. Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку»та ч. 3 ст. 109 ЖК, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями в розумінні вимог ст. З ЦПК щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Тому суд вважає, що у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1602,45 грн грн. та вартість витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.           

Керуючись ст. ст. 4-8, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,  ст. ст.525, 526, 612, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 9,109 ЖК України,  ст. ст. 6,33,38,39,40 Закону України «Про іпотеку», ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2  задовольнити частково.

Звернути стягнення на будинок та земельну ділянку загальною площею 69,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного  предмету іпотеки ( на підставі договору іпотеки №HAYWGA00000016 від 07.02.2007року) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк»(49094 м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі –продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхіднх для здійснення продажу.

Стягнути з  ОСОБА_2  судові  витрати та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі:  1602, 45 грн.- судовий збір та 120,00 грн.- витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через Печенізький районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:                                                                                          Цвірюк Д.В.