2-1121/11

                                                  РІШЕННЯ

                                              Іменем України

17 березня 2011 р.                                                                                м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Цілюрика В.П. за участю секретаря Мельникової А.В. у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», треті особи ОСОБА_2, приватний нотаріус ОСОБА_3, служба у справах дітей при адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради про розірвання кредитного договору, договору іпотеки, договору поручительства, зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та договором поруки, звернення стягнення на предмет іпотеки, -

                                                  ВСТАНОВИВ

          До суду звернувся ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (далі банк), про розірвання кредитного договору, договору іпотеки, договору поручительства, зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та договором поруки, звернення стягнення на предмет іпотеки.

          У судовому засіданні представник позивача по первісному позову пояснив, що 07.04.2008 р. між ОСОБА_1 та банком укладено кредитний договір № 6299087 , відповідно до якого (п.п. 1.1) банк надав позивачу 200000 доларів США для придбання нерухомості –квартири АДРЕСА_1 строком на 20 років до 07.04.2028 р. з погашенням заборгованості (кредит та відсотки) відповідно графіку щомісячно до 06 числа в сумі 2341,73 долара США.

          Відповідно до п. 1.3 договору відсоткова ставка встановлена у розмірі 12,9% річних.

          У забезпечення виконання зобов»язання за договором між позивачем та банком укладено договір іпотеки, і позивачем банку передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, а також укладено договір поручительства № 6313274 від 07.04.2008 року між позивачем та ОСОБА_2.

          Позивач просить суд розірвати кредитний договір № 6299087 від 07.04.2008 р.,  договір іпотеки, а також договір поруки № 6313274 від 07.04.2008 року з наступних підстав.

          Позивач вважає, що вказаний договір його понудив укласти банк, запропонувавши розрахунки тільки в доларах США, тоді як ОСОБА_1 потрібна була лише гривня, так як розрахунок за квартиру проводився у гривні, що підтверджується договором купівлі продажу квартири за адресою - АДРЕСА_1,, відповідно до якого квартира була куплена за 1212000 грн.

          При укладанні договору кредиту ОСОБА_1 не було попереджено можливі зміни курсу долара до гривні, що підтверджується заявою-анкетою на отримання кредиту для придбання нерухомості від 04.04.2008 року.

          У ОСОБА_1 не було індивідуальної ліцензії на здійснення розрахунків в іноземній валюті, тому він не міг погашати кредит у доларах США.

          Представник позивача також вважає, що банк не мав права надавати кредит іноземною валютою, так як в порушення вимог ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст. 2 Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності»не мав генеральної або індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, що не відповідає вимогам ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про національний банк».

          Крім того, позивач зазначив, що на момент укладання договору курс долара США до гривні складав 5,05 грн. за долар. На теперішній час курс складає 8,03 грн. таким чином курс виріс в1,5 рази, у зв»язку з чим різко погіршилось фінансове становище позивача. Його доходи не зросли, але після укладення кредитного договору, у нього 25 серпня 2008 року народилась донька ОСОБА_4, а його дружина –ОСОБА_2 була вимушена залишити роботу та доглядати дитину.

          Позивач вважає, що подальше виконання ним умов договору порушує принцип справедливості, так як відповідно до ст. 3 ЦК України загальними принципами цивільного законодавства є принцип справедливості, добросовісності та розумності. В порушення вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»усі ризики, що до знецінення національної валюти покладено на позивача по справі, що є зловживання банком, ОСОБА_1 позбавлений можливості в односторонньому порядку розірвати кредитний договір з причини зміни курсу долара до гривні.

          Крім того позивач вважає, що при укладанні договору банком були порушені вимоги ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так як позивач з вини банку позбавлений можливості використати кредитні кошти по цільовому призначенню, його не було попереджено про можливі валютні ризики.

          Також позивач зазначив, що банк нав»язав йому отримати кредит саме у доларах США, а насправді йому потрібна була гривня, але банки на той час не навали гривневих кредитів.

          Тому позивач за первісним позовом прохав суд відповідно до ст. 652 ЦК України Договір розірвати кредитний договір № 6299087 від 04.07.2008р., і
згідно ст. 653 ЦК України, у разі розірвання кредитного договору №6299087 від 04.07.2008р. визнати зобов'язання сторін за договором іпотеки №6299087 від 04.07.2008р. та договором поруки №6313274 від 07.04.2008р. також розірваними.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом первісні позовні вимоги не визнав, зустрічні позовні вимоги та уточнену позовну заяву підтримав у повному обсязі та прохав суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог, а вимоги ПАТ «Перший Український Міжнародний банк»задовольнити та надав наступні пояснення.

Банк належним чином виконав свої зобов’язання за кредитним договором –надав відповідачу за зустрічним позовом кошти у розмірі 200 000,00 доларів США.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають заборгованість перед позивачем по зустрічному позову зі сплати основної суми кредиту за кредитним договором 198531, 15 доларів США.

Відповідно до п. 3.5.7. кредитного договору у випадку виникнення будь-якої події, передбаченої цим пунктом, банк набуває право вимагати від боржника достроково повернути виданий кредит разом із розрахованими відсотками, а боржник зобов’язаний, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із сплатою за кредит, в строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Сума заборгованості відповідача за зустрічним позовом на 01.12.2010 року складає відповідно до акту звірки розрахунків 233739, 56 доларів США зі сплати основної суми кредиту 198531, 15 доларів США, зі сплати прострочених та нарахованих процентів 35208, 41 доларів США, а також заборгованість по сплаті пені за прострочення виконання зобов»язання у розмірі 7191, 22 грн.

Між банком з одного боку та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 6299138 від 07.04.201008 р. За умовами цього договору в іпотеку передано нерухоме майно –квартира реєстраційний номер 21827712, загальною площею 153,1 кв.м., житловою площею 95,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Оціночна вартість предмета іпотеки –1 210 800 гривень.

Представник банку пояснив суду, що між ним та відповідачем по зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 06.04.2009 року було укладено додаткову угоду до кредитного договору №7542956, якою було внесено зміни в кредитний договір, зокрема змінено графі повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом; змінено процентну ставку: на період з 07.04.2009 року  по 07.07.2009 року встановлено процентну ставку у розмірі 0,01% річних, а з 08.07.2009 року –13,55% річних.

Але, ця додаткова угода не набрала чинності оскільки в порушення п. ІІІ не було укладено додаткової угоди до іпотечного договору та договору поруки з ОСОБА_2.

Кредит був виданий у доларах США відповідно до п.п. 2.32 та 2.3.3. кредитного договору шляхом перерахування суми кредиту з кредитного рахунку, яки відкрився для обліку сум, наданих позичальнику в кредит за договором на картковий рахунок позичальника , відкритий у валюті кредиту.

          Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк»просить суд стягнути на його користь  в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2  заборгованість за кредитним договором № 6299087 від 07.04.2008 р. та Договором поруки № 6313274 від 07.04.2008 року 233739, 56 доларів США, а також заборгованість по сплаті пені за прострочення виконання зобов»язання у розмірі 7191, 22 грн. в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру, реєстраційний номер 21827712, загальною площею 153,1 кв.м., житловою площею 95,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, передану в іпотеку Банку за Договором іпотеки № 6299138 від 07.04.2008 р., який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 719, передати предмет іпотеки - квартиру, реєстраційний номер 21827712, загальною площею 153,1 кв.м., житловою площею 95,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, в управління Банку на період його реалізації, надавши Позивачу право на безперешкодний доступ до об’єкта іпотеки з метою організації його продажу (демонстрації потенційним покупцям, огляди спеціалістами, оцінювачами, тощо).

ОСОБА_2 первісні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги та уточнену зустрічну позовну заяву не визнала, зазначивши, що вона є дружиною ОСОБА_1 и вони разом для сумісного придбання квартири оформлювали кредитний договір № 6299087 від 07.04.2008 р. При цьому їм потрібно було розраховуватись у гривні, але банк оформлював кредитні договори тільки у доларах США, але в касі банку вони отримали гроші у гривні.

При цьому ні її, ні ОСОБА_1 не було попереджено про можливість валютних ризиків, тобто покладання на позичальника ризику при зміні курсу гривні до долара. І цей факт підтверджено заявою-анкетою на отримання кредиту для придбання нерухомості від 04.04.2008 року, а також договором купівлі продажу квартири за адресою - АДРЕСА_1,, відповідно до якого квартира була куплена за 1212000 грн.

Приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_3 у содове засідання не з’явилась про час та місце слухання справи булу повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

           Служба у справах дітей при адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради звернулась до суду з заяво. Про розгляд справи у її відсутності та ухвалення рішення з урахуванням інтересів дитини.

           Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи суд вирішує позовні вимоги на підставі наданих доказів в межах заявлених вимог і вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, зустрічний позов  банку підлягає частковому задоволенню.

          У судовому засіданні встановлено, що 07.04.2008 р. між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк»укладено кредитний договір № 6299087 , відповідно до якого (п.п. 1.1) банк надав позивачу 200000 доларів США для придбання нерухомості –квартири АДРЕСА_1 строком на 20 років до 07.04.2028 р. з погашенням заборгованості (кредит та відсотки) відповідно графіку щомісячно до 6 числа в сумі 2341,73 долара США.

          Наявність кредитних відносин на вищевказаних умовах сторони визнали у судовому засіданні, а також вони підтверджуються звірки розрахунків від 16.03.2011 р., наданого представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Виходячи зі змісту вказаного акту ОСОБА_1 у виконання умов договору від 07.04.2008 року сплатив банку 33457, 14 доларів США.  

          Банк належним чином виконав свої зобов’язання за кредитним договором –надав відповідачу за зустрічним позовом кошти у розмірі 200 000,00 доларів США.

Відповідач за зустрічним позовом має заборгованість перед позивачем по зустрічному позову зі сплати основної суми кредиту за кредитним договором 198531, 15 доларів США. Ці обставини підтверджуються розрахунками банку і не спростовані ук судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.5.7. кредитного договору у випадку виникнення будь-якої події, передбаченої цим пунктом, банк набуває право вимагати від боржника достроково повернути виданий кредит разом із розрахованими відсотками, а боржник зобов’язаний, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із сплатою за кредит, в строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги.

23.02.2009 р. банк на підставі п.2 ст. 1050 ЦК України та п.п. 3.5.7., 3.5.8. кредитного договору, направив боржнику лист № 237 від 13.02.2009 р. з вимогою достроково повернути всю суму кредиту та проценти за користування кредитом.

Сума заборгованості відповідача за зустрічним позовом на 01.12.2010 року складає відповідно до акту звірки розрахунків 233739, 56 доларів США зі сплати основної суми кредиту 198531, 15 доларів США, зі сплати прострочених та нарахованих процентів 35208, 41 доларів США, а також заблоргованість по сліті пені за просрочення виконання зобов»язання у розмірі 7191, 22 грн.

Між позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за зустрічним позовом було укладено договір іпотеки № 6299138 від 07.04.201008 р. За умовами цього договору в іпотеку передано нерухоме майно –квартира реєстраційний номер 21827712, загальною площею 153,1 кв.м., житловою площею 95,7 кв.м., що розташована за адресою м. Харків, вул.. Клапцова, буд.52, секц.3, кв. 73. Оціночна вартість предмета іпотеки –1 210 800 гривень.

Суд вважає необгрунтованим посилання ОСОБА_1 на положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Таке посилання можливо тільки в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.  

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а також відповідно до п. 4.1. п. 4.2. ст.4 Іпотечного договору, прохає суд звернути стягнення на предмет іпотеки, та відповідно до вимог ст.. 35, 34 Закону України «Про іпотеку»прохає передати йому предмет іпотеки в управління на період його реалізації, надавши йому право на безперешкодний доступ до об’єкта іпотеки з метою організації його продажу (демонстрації потенційним покупцям, огляди спеціалістами, оцінювачами, тощо).

          Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, договір може бути розірвано за згодою сторін.

          Зміною обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби б сторони могли це передбачити, вони не укладали би догові, або уклали його на інших умовах. Якщо такої згоди не досягнуто договір може бути розірвано судом.

Суд вважає, що зростання курсу долара США –валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти –гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

Крім того, п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, передбачено, що в разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов’язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов’язань за цим договором несе споживач.

Відповідно до п. 2.1.1 кредитного договору позичальник несе усі валютні ризики під час виконання зобов»язань за цим договором. Отже суд вважає, що ОСОБА_1 був попереджений про можливі валютні ризики.

Суд не може погодитися, з твердженням представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що наявність у спірному кредитному договорі положень щодо вираження грошових зобов’язань в валюті, за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії та використання позивачем та відповідачем долару як засобу платежу, суперечить ст. 99 Конституції України, ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 35 ЗУ «Про Національний банк України», ст.524 ЦК України, за відсутності для цього правових підстав.

Так, ст. 99 Конституції України, ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 35 ЗУ «Про Національний банк України», ст.524 ЦК України, визначають статус національної валюти – гривні, та порядок оплати будь-яких вимог та  зобов'язань, з урахуванням положень інших актів валютного законодавства України. Згідно ч.4 ст.5  Декрету   Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний  для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції, як надання  і  одержання  резидентами кредитів  в  іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Разом з тим, чинним законодавством України, станом на теперішній час не встановлені межі термінів та сум кредитів, при перевищенні яких резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції необхідно мати індивідуальну ліцензію. А тому правових підстав для отримання сторонами у справі індивідуальних ліцензій для укладення Кредитного договору та здійснення відповідних операції згідно Кредитного договору –немає і не було

Крім того, відповідно до ст. 526 ЦК України, за загальним правилом грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у  зобов'язанні  визначено  грошовий  еквівалент  в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений  договором  або  законом  чи іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, відповідно до ст. 3 ЦК України однієї з засад цивільного законодавства є свобода договору. Судом встановлено, що кредитний договір сторони заключали, реалізуючи право на свободу воєвиявлення, в тому числі і при визначенні валюти договору, та його інших умов. ОСОБА_1 не надав суду докази того, що фактично кредитний договір виконувався у національній валюті України, так як відповідно до його умов валютою кредиту є долари США, платежі також проводились у доларах США. Не надав суду ОСОБА_1 доказів і того, що його вимусили укласти кредитний договір у доларах США.

З цих підстав суд відмовляє у задоволенні вимог про розірвання кредитного договору № 6299087 від 07.04.2008 р.,  договору іпотеки, а також договору поруки № 6313274 від 07.04.2008 року.

Суд вважає, що звернення банку до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є лише наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Відповідно до вимог цивільного законодавства це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника і у подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник   не   звільняється   від   відповідальності    занеможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а такожтри проценти річних  від  простроченої  суми,   якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Статтями 628, 629  ЦК України передбачено, що зміст  договору становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Сторони  мають  право  укласти договір,  в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів  цивільного  законодавства  про  договори,   елементи   яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

          Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до вимог ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

          У разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

    1) припинення  зобов'язання  внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору;

    2) зміна умов зобов'язання;

    3) сплата неустойки;

    4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

          На підставі аналізу вищевказаних правових норм суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, а зустрічні вимоги банку підлягають частковому задоволенню.

Суд відмовляє у задоволенні вимог банку про передачу банку предмету іпотеки –квартиру АДРЕСА_1 на період її реалізації Першому Українському міжнародному банку, надавши йому право на безперешкодний доступ до неї, так як на теперішній час у вказані квартирі проживають ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх дитина і вказані вимоги суперечать положенням ст. 30 Конституції України.

Керуючись ст.ст. 5-11, 57-66, 88, 159, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ч. 1 ст. 559 ЦК України, ст.ст. 526 , 610, 611, 628, 629  ЦК України, ч.2 ст. 1050 ЦК України, суд –

                              ВИРІШИВ

У задоволенні позову позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»про розірвання кредитного договору, договору іпотеки, договору поручительства відмовити.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та договором поруки, звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2  заборгованість за кредитним договором № 6299087 від 07.04.2008 р. та Договором поруки № 6313274 від 07.04.2008 року 233739, 56 доларів США, а також заборгованість по сплаті пені за прострочення виконання зобов»язання у розмірі 7191, 22 грн. в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру, реєстраційний номер 21827712, загальною площею 153,1 кв.м., житловою площею 95,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, передану в іпотеку Банку за Договором іпотеки № 6299138 від 07.04.2008 р., який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 719.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів.

          Суддя