Справа № 2-748/11

№ 2-10335,  2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08»червня 2011 р.                                                                                                          м. Харків

   Московський районний суд м. Харкова у складі:   

                  головуючого - судді Харченко А.М.

   при секретарі –Макушенко Т.В.,

розглянувши в  відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові  цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Московському районі міста Харкова  про перерахунок відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

       13.04.2010 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Московському районі м. Харкова про стягнення з відповідача на її користь недоплачену суму втраченого заробітку за період з 01.04.2001 р. по 01.04.2010 р. одноразово –14560,19 грн. та стягувати, починаючи з 01 квітня 2010 року і довічно по 543,03 грн. на місяць з подальшим перерахуванням відповідно з діючим законодавством. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що працювала на Харківському керамічному заводі з 25.03.1950 р. по 12.01.1993 р. зйомником-укладальником 3 розряду. 17 серпня 1983 р. отримала важку виробничу травму, що підтверджується актом форми Н-1 від 25.10.1983 р. за № 7. За висновком МСЕК позивача визнано інвалідом другої групи за трудовим каліцтвом, встановлено 80% втрати професійної працездатності безстроково. Підприємство призначило їй виплати в рахунок відшкодування шкоди.  З 1 квітня 2001 р. введено в дію Закону України від 23.09.1999 р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинила втрату працездатності», згідно з яким відшкодування шкоди в зв’язку з пошкодженням здоров’я з 01 квітня 2001 р. продовжує Фонд соціального страхування від нещасних випадків, якому підприємства повинні передати справи потерпілих. Харківський керамічний завод передав справу позивача Відділенню виконавчої дирекції Фонду в Ленінському районі м. Харкова по Акту приймання-передачі № 100 від 30.08.2001 р., при цьому зазначив суму втраченого заробітку на 01.04.2001 р. –96 грн. при 80% втрати працездатності, виходячи із середнього заробітку 120 грн. (96 грн. : 80% х 100% = 120 грн.), з чим позивач не згодна. Вона працювала на роботі зі шкідливими умовами праці, мала 3 розряд, а їй призначено відшкодування шкоди із розрахунку мінімальної заробітної плати, тобто заробітної плати некваліфікованого працівника, що, як вважає позивач, є порушенням законодавства. Харківський керамічний завод повинен був їй призначити відшкодування шкоди, починаючи з 1992 р., виходячи із середньої заробітної плати відповідних позивачу працівників (зйомників-укладальників 3 розряду) за січень-квітень 1992 року, відкориговану на величину підвищення тарифних ставок цих працівників відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 26.05.1992 р. В подальшому сума відшкодування шкоди (втраченого заробітку) підлягала підвищенню одночасно з підвищенням тарифних ставок на величину їх фактичного підвищення. З цього виходить, що заробіток, з якого підприємство повинно було розрахувати  її втрачений заробіток, як вважає позивач, не міг бути меншим за тарифну ставку 3 розряду. Статтею 6 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що основою організацій оплати праці в Україні є тарифна система, яка використовується для розподілу робіт в залежності від кваліфікації і включає в собі тарифні ставки. Статтею 97 КЗпП України встановлено, що підприємство самостійно встановлює тарифні системи, тарифні ставки у відповідності з дотриманням норм та гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевою угодами. На підставі ст. 9 Закону України «Про колективні договори», положення генеральної (регіональної), галузевої угоди діють безпосередньо та є обов’язковими для виконання підприємствами, які входять в сферу дії сторін, які підписали угоду. Харківський керамічний завод ліквідовано в 2002 р. Згідно з довідкою Харківського народного архіву, в архівних матеріалах відсутні відомості щодо величини тарифної ставки. Згідно з галузевою Угодою між Українською державною корпорацією «Укрбудматеріали» та ЦК профспілок працівників будівництва і промислових будівельних матеріалів України на 2001-2002 роки встановлено, що галузева тарифна ставка складається з мінімальної заробітної плати по галузі і тарифних коефіцієнтів. Галузевою угодою встановлено мінімальну заробітну плату по галузі промисловості будматеріалів на 2001 рік –130 грн., коефіцієнт першого розряду по відношенню до мінімальної заробітної плати при відрядній формі оплати праці –1,13, між розрядний коефіцієнт 3-го розряду по відношенню до першого розряду –1,35. Таким чином, мінімальна галузева тарифна ставка 3-го розряду становить з січня 2001 р. 130 грн. х 1,13 х 1,35 = 198,32 грн. Виходячи з цієї тарифної ставки, як вважає позивач, розмір втраченого заробітку станом на початок 2001 року при 80% втрати працездатності не може бути меншим, ніж: 198,32 грн. х 80% х 100% = 158,66 грн. Цю суму і повинен був продовжувати виплачувати Фонд від нещасних випадків з 01 квітня 2001 р., а фактично виплачував 96 грн. Згідно з ст. 29 Закону від 23.09.1999 р., сума втраченого заробітку підлягає підвищенню в випадку підвищення середньої заробітної плати в галузях національної економіки. Фондом затверджені коефіцієнти перерахування: з 1.03.2002 р. –1,193; з 1.03.2003 р. –1,182; з 1.03.2004 р. –1,152; з 1.02.2005 р. –1,238; з 1.03.2006 р. –1,203; з 1.03.2007 р. –1,183; з 1.03.2008 р. –1,125; з 1.03.2009 р. – 1,063. Відповідно підлягає перерахунку сума втраченого заробітку. За період з 01.04.2001 р. по 01.04.2010 р. Фонд повинен був їй виплатити, як вважає позивач, 36868,09 грн. Фактично позивачу виплатили 22307,90 грн. За вказаний період відповідач повинен доплатити 14560,19 грн. та виплачувати, починаючи з квітня 2010 року і довічно по 543,03 грн. на місяць з наступним перерахуванням відповідно з законодавством.

       08.07.2010 р. позивач уточнила свої позовні вимоги та просила зобов’язати  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Московському районі м. Харкова  перерахувати страхові виплати втраченого заробітку ОСОБА_1, починаючи з 01 квітня 2001 р., виходячи із суми відшкодування втраченого ОСОБА_1 заробітку станом на 01 квітня 2001 року в розмірі 158 грн. 66 коп.

      В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3, яка діє на підставі виданої довіреності,  підтримали уточнені позовні вимоги, посилаючись на вищенаведене, та просили позов задовольнити.

      Представник позивача, яка діє на підставі виданої довіреності, проти позовних вимог заперечувала та надала пояснення, в яких зазначила, що з позивачкою ОСОБА_1 в 1983 році стався нещасний випадок на виробництві. Довідкою МСЕК сер. 2-18 АВ № 146193 від 13.01.1993 р. позивачці було встановлено 80% втрати працездатності безстроково. Відшкодування шкоди (на момент настання нещасного випадку з позивачем)  регулювалося Правилами відшкодування власником підприємства, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472. Відповідно до п. 28  зазначених Правил, перерахування розміру відшкодування шкоди провадиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств. Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний місяць роботи. Правилами № 472 встановлено вичерпний перелік випадків, в яких провадиться перерахування розміру страхового відшкодування, який не містить посилання на можливість перерахунку раніше встановлених виплат у разі невідповідності окладів, встановлених на підприємстві, положенням Галузевої Угоди. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати, або таке право встановлено в судовому порядку. Документи, що підтверджують право на отримання страхових виплат, були передані до Відділення ВД ФССНВУ у Ленінському районі 23.08.2001 р. Відповідно до Довідки про розмір втраченого заробітку на 01.04.2001 р., ВАТ «Харківський керамічний завод»сплачувало позивачу відшкодування в розмірі 96 грн. щомісячно (на даний час підприємство ліквідовано). 30.08.2001 р. начальник Відділення ВД ФССНВУ у Ленінському районі виніс Постанову про продовження раніше призначеної страхової виплати з 01.04.01 р. в розмірі 96 грн. В жовтні 2005 р. страхова справа ОСОБА_1 була передана з Відділення ВД ФССНВУ у Ленінському районі до Відділення ВД ФСНВУ у Московському районі, за місцем мешкання потерпілого. З грудня 2005 р. відшкодування позивачу проводить Відділення ВД ФСНВУ у Московському районі (Постанова про проводження раніше призначеної страхової виплати № 100/24 з 20.10.05 р.). Відповідно до ч.2 ст. 29 Закону України № 1105, перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Відділенням Фонду всі подальші корегування щомісячної страхової виплати, встановленої підприємством позивачу, проводились з урахуванням вимог діючого законодавства України. Таким чином, відповідач вважає, що розрахунки позивача щодо збільшення страхової виплати, виходячи з підвищення тарифних ставок, зазначених в Галузевій Угоді безпідставні, а докази фактичного підвищення тарифних окладів саме на зазначеному підприємстві відсутні. Тому правових підстав вважали для проведення перерахунку суми відшкодування не має. Також просила застосувати строки позовної давності до вимог позивача, оскільки ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

       Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, прийшов до наступного.

       Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

       Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на Харківському керамічному заводі з 25.03.1950 р. по 12.01.1993 р. зйомником-укладальником 3 розряду. 17 серпня 1983 р. отримала важку виробничу травму, що підтверджується актом форми Н-1 від 25.10.1983 р. за № 7. За висновком МСЕК від 13.10.1993 р. позивача визнано інвалідом другої групи за трудовим каліцтвом, встановлено 80% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 14-15, 16).

       Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 1999 р. задоволено позов ОСОБА_1 до ВАТ «Харківський керамічний завод»про відшкодування шкоди в зв’язку з трудовим каліцтвом 3081 грн. 41 коп. одноразово та зобов’язано ВАТ «Харківський керамічний завод»щомісячно сплачувати ОСОБА_1 втрачений заробіток в розмірі 96 грн. –довічно, а в зазначеному розмірі до зміни тарифних ставок на посаді зйомника-укладальника 3-го розряду, своєчасно проводити перерахунки розміру виплати.  Зазначене рішення суду набрало законної сили.

       Відповідно до ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати, або таке право встановлено в судовому порядку.

       Документи, що підтверджують право на отримання страхових виплат, були передані до Відділення ВД ФССНВУ у Ленінському районі 23.08.2001 р. Відповідно до Довідки про розмір втраченого заробітку на 01.04.2001 р., ВАТ «Харківський керамічний завод» сплачувало позивачу відшкодування в розмірі 96 грн. щомісячно. 30.08.2001 р. начальник Відділення ВД ФССНВУ у Ленінському районі виніс Постанову про продовження раніше призначеної страхової виплати з 01.04.01 р. в розмірі 96 грн. В жовтні 2005 р. страхова справа ОСОБА_1 була передана з Відділення ВД ФССНВУ у Ленінському районі до Відділення ВД ФСНВУ у Московському районі, за місцем мешкання потерпілого. З грудня 2005 р. відшкодування позивачу проводить Відділення ВД ФСНВУ у Московському районі (Постанова про проводження раніше призначеної страхової виплати № 100/24 з 20.10.05 р.).  

      Згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 21.01.2006 р. припинена державна реєстрація ВАТ «Харківський керамічний завод», в зв’язку з визнанням його банкрутом (а.с. 65).

      Згідно з ст. 29 Закону від 23.09.1999 р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинила втрату працездатності»,  сума втраченого заробітку підлягає підвищенню в випадку підвищення середньої заробітної плати в галузях національної економіки. Фондом затверджені коефіцієнти перерахування: з 1.03.2002 р. –1,193; з 1.03.2003 р. –1,182; з 1.03.2004 р. –1,152; з 1.03.2005 р. –1,238; з 1.03.2006 р. –1,203; з 1.03.2007 р. –1,183; з 1.03.2008 р. –1,125; з 1.03.2009 р. –1,063 (а.с. 5-12).

        З довідки ТОВ «Науково-виробничий сервісний центр «Харківський народний архів»№ 71 від  15.12.2009 р. вбачається, що розмір погодинної тарифної ставки працівників Харківського керамічного заводу в відомостях нарахування заробітної плати в розрахункових листах за квітень 1992 р., вересень 1996 р., березень 2001 р. не зазначений (а.с.3).

      Згідно з повідомленням  ТОВ «Науково-виробничий сервісний центр «Харківський народний архів»№ 17/01-23 від  18.11.2010 р., в наказах Харківського керамічного заводу за 1999-2001 р. відомостей про підвищення тарифних ставок (посадових окладів) не має. Надати копії особистих рахунків зйомників-укладальників 3 розряду, за січень 1999 –березень 2001 р., не є можливим, оскільки професій зйомника-укладальника в ці роки на заводі не було (а.с.55).

      Відповідно до ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці,  норми праці, розцінки, тарифні сітки,  ставки,  схеми  посадових окладів,  умови запровадження та розміри   надбавок,   доплат,   премій,   винагород    та    інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами,    установами,    організаціями    самостійно    у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій,  передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

      Згідно з Галузевою угодою між Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України, Українською державною будівельною компанією «Укрбуд», Українською державною корпорацією промисловості будівельних матеріалів «Укрбудматеріали», Українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт «Укрмонтажспецбуд», Українським державним концерном по виробництву цементу і азбестоцементних виробів «Укрцемент»та ЦК профспілки працівник будівництва і промисловості будівельних матеріалів України на 2001-2002 роки, що галузева тарифна ставка складається з мінімальної заробітної плати по галузі і тарифних коефіцієнтів. Галузевою угодою встановлено мінімальну заробітну плату по галузі промисловості будматеріалів на 2001 рік –130 грн., коефіцієнт першого розряду по відношенню до мінімальної заробітної плати при відрядній формі оплати праці –1,13, між розрядний коефіцієнт 3-го розряду по відношенню до першого розряду –1,35. Таким чином, мінімальна галузева тарифна ставка 3-го розряду становить з січня 2001 р. 130 грн. х 1,13 х 1,35 = 198,32 грн. Виходячи з цієї тарифної ставки, розмір втраченого заробітку станом на початок 2001 року при 80% втрати працездатності не може бути меншим, ніж: 198,32 грн. х 80% х 100% = 158,66 грн. (а.с.44).

       На час виникнення спірних правовідносин, діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, які є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини по відшкодуванню власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків.

       Пунктами 41, 43 Правил установлено, що якщо заяву про відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.

       Виплата суми відшкодування шкоди, яку своєчасно не одержав потерпілий чи особи, які мають на це право, провадиться за минулий час, але не більше як за три роки до подання заяви про відшкодування шкоди.

       Виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

      Крім того, представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Московському районі м. Харкова, в судовому засіданні заявила про застосування строків позовної давності до вимог позивача ОСОБА_1

      Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом 13 квітня 2010 року.

       На підставі викладеного, суд вважає можливим позов ОСОБА_1 задовольнити частково та зобов’язати  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Московському районі міста Харкова  перерахувати страхові виплати втраченого заробітку ОСОБА_1, починаючи з 13 квітня 2007 року, виходячи із суми відшкодування втраченого ОСОБА_1  заробітку станом на 01 квітня 2001 року в розмірі 158 грн. 66 коп.

       Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, судові витрати по справі суд відносить за рахунок держави.

   Керуючись  ст. ст. 10, 11, 60, 88 ч.2, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,  ст. 267 ЦК України, ст. 97 КЗпП, постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 про затвердження Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків,  Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Законом України від 23.09.1999 р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинила втрату працездатності», суд

В И Р І Ш И В:

       Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

        Зобов’язати  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Московському районі міста Харкова  перерахувати страхові виплати втраченого заробітку ОСОБА_1, починаючи з 13 квітня 2007 року, виходячи із суми відшкодування втраченого ОСОБА_1 заробітку станом на 01 квітня 2001 року в розмірі 158 (сто п’ятдесят вісім) грн. 66 коп.

       В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Московському районі міста Харкова - відмовити.

       Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

        Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова  протягом 10 днів з дня проголошення рішення.  

Суддя                                                                                                             Харченко А.М.