Справа № 2-186/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 року                                                        Рівненський міський суд

в особі судді                                          Головчак М.М. ,

   при секретарі                                    Редько К.О.,

з участю представника позивача-

відповідача           Птіцина О.В.,

представника відповідачки-

позивачки ОСОБА_2          ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» до ОСОБА_2,ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»про визнання кредитного договору недійсним,

                                   встановив:

У вересні 2010 року ПАТ  «Індустріально-експортний банк»звернувся в суд з позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 293 від 12.06.2008 року в сумі 9 191,22 доларів США та судові витрати по справі. Згідно позовної заяви вказували,що відповідно до укладеного 12.06.2008 року договору ОСОБА_2 отримала кредит на споживчі цілі у розмірі 9790 доларів США строком на 84 місяці зі сплатою 12,1 % річних. В забезпечення виконання зобов»язань між Банком та ОСОБА_4 12.06.2008 року був укладений договір поруки №293/1/1,відповідно до якого ОСОБА_4 взяв зобов»язання нести солідарну відповідальність разом із позичальником за зобов»язаннями перед Банком. Однак в  порушення договірних зобов"язань, графіку погашення кредиту ОСОБА_2 не дотримувалась, внаслідок чого станом на 12.08.2010 року виникла заборгованість за вищевказаним договором в сумі 9191,22 доларів США,що в еквіваленті курсу НБУ гривні до долара США становить 72 518,71 грн. Покликаючись на викладені обставини, просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 подала письмові заперечення проти позову. Вказувала, що дійсно 12.06.2008 року на її ім»я було видано довідку про зарахування на її рахунок 9 790,00 доларів США,однак в той же день кошти були конвертовані в гривню,кредит у валюті долара США їй не видавався. Окрім того вказує,що єдиним засобом платежу на території України є гривня,використання іноземної валюти як засобу платежу не передбачено,тому в задоволенні позову просила відмовити.

Від ОСОБА_2 поступив зустрічний позов про визнання кредитного договору № 293 від 12.06.2008 року в частині надання коштів у іноземній валюті недійсним із застосуванням наслідків недійсності. Вказувала,що єдиним засобом платежу на території України,який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами України, є гривня і використання іноземної валюти за спірним кредитним договором суперечить вимогам законодавства. Окрім того в Банка відсутня індивідуальна ліцензія на право проведення валютних операцій за кредитним договором і використання долару США як засобу платежу суперечить ст. 99 Конституції України та вимогам чинного законодавства. Тому просить визнати кредитний договір № 293 від 12.06.2008 року недійсним.

Зустрічний позов ОСОБА_2 об»єднаний в одне провадження із первісним позовом публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк».

В процесі розгляду справи ОСОБА_2 зменшила розмір своїх позовних вимог,просить визнати п.1.1 кредитного договору № 293 від 12.06.2008 року  в частині суми 9 790,00 доларів США недійсним.

В судовому засіданні представник ПАТ  «Індустріально-експортний банк»Птіцин О.В. позовні вимоги до ОСОБА_2,ОСОБА_4 підтримав,в задоволенні зустрічного позову просив відмовити. Пояснив, що 12.06.2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №293,відповідно до якого Банк надав останній кредит у розмірі 9790  доларів США строком на 84 місяці зі сплатою 12,1 % річних. 12.06.2008 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №293/1/1,відповідно до якого останній взяв на себе зобов»язати відповідати солідарно разом із позичальником перед Банком за невиконання взятих на себе зобов»язань. Однак в порушення договірних зобов"язань, графіку погашення кредиту ОСОБА_2 не дотримувалась, внаслідок чого станом на 12.08.2010 року виникла заборгованість за вищевказаним договором в сумі 9191,22 доларів США,що в еквіваленті курсу НБУ гривні до долара США становить 72 518 грн. 71 коп.,яку просить стягнути солідарно з відповідачів. Вимоги ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсними вважає безпідставними. При укладенні вказаного договору ОСОБА_2 були відомі усі умови договору, договір був підписаний нею добровільно. Обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Чинне законодавство чітко визначає правомочність банків на підставі банківської ліцензії надавати кредити та бути суб»єктом кредитних відносин. Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів,які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентувати умови кредитування в іноземній валюті. Національним банком України було видано банківську ліцензію ПАТ «Індустріально-експортний банк», на підставі якої Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями,а також розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Банк має всі необхідні дозвільні документи на здійснення операцій з валютними цінностями. За відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вищевказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. Тому надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплати процентів за кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії.

Представник відповідачки-позивачки ОСОБА_3 позов про стягнення 9191,22 доларів США,що в еквіваленті курсу долара США до гривні становить 72518,71 грн. за кредитним договором не визнав, зустрічний позов про визнання договору недійсним просив задовольнити, покликаючись на відсутність в Банку індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій. Окрім того пояснив, що ОСОБА_2 не отримала кредит у доларах, дані кошти були конвертовані в національну валюту та видані в гривні.  

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, про час та день розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку,  що позов ПАТ "Індустріально-експортний банк" підлягає до задоволення,в задоволенні зустрічного вважає за необхідне  відмовити.

Так, судом встановлено, що між ПАТ «Індустріально-експортний банк»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 293,відповідно до якого Банк надав останній кредит у розмірі 9790 доларів США строком на 84 місяці зі сплатою 12,1 % річних, а позичальник зобов"язався повернути отриманий кредит та сплачувати проценти за його користування в строки і обсязі, встановлені в Договорі.

12.06.2008 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №293/1/1,відповідно до якого останній взяв на себе зобов»язати відповідати солідарно разом із позичальником перед Банком за невиконання взятих на себе зобов»язань.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов”язку.

Як вбачається з ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов”язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно п.2.1 Договору поруки,у випадку невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.3.1 Договору поруки,у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору,поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність  перед банком на всю суму заборгованості.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності  таких умов  та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В порушення своїх договірних зобов'язань та вимог чинного законодавства ОСОБА_2 не дотримувалася термінів погашення кредиту та відсотків, встановлених в договорі, що підтверджено  розрахунком станом на 12.08.2010 року, наявним у матеріалах справи, згідно якого сума заборгованості складає 9 191,22 доларів США,  що в еквіваленті курсу НБУ гривні до долара США складає 72 518 грн. 71 грн.

Банк свої зобов"язання за Договором виконав, надавши ОСОБА_2 кредит в сумі 9790 доларів США.

Відповідно до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб"єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.     

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.   

Частина 1 ст.1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.   

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_2 послалася на ч.1 ст.524 ЦК України, у відповідності з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.   

Разом з тим, згідно з ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п.1 глави 3 розділу ІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженою постановою Правління НБУ від 10.08.2005 року за N 281, резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань (у тому числі власних операцій суб'єктів ринку) за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі кредитних договорів.  

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, однак ч.3 цієї статті встановлює, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт "г" ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993 N 15-93 визначає, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання особою індивідуальної ліцензії.

Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 N 483 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 за N 1429/10028, надає право уповноваженим банкам використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії за умови, що банк є ініціатором або отримувачем за валютною операцією.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банки мають право на підставі банківської ліцензії здійснювати банківські операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, при цьому ст.2 цього закону встановлено, що терміни "кошти" у цьому Законі вживається у значенні - "гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент". Даний пункт дозволяє банкам на власний ризик, при наявності ліцензії, проводити операції з кредитування,і не зобов'язує банки брати на себе будь-які ризики пов'язані з цим кредитуванням.

Зазначена ліцензія за № 99 надана 16.01.2003 року ПАТ "Індустріально-експортний банк" на право здійснювати банківські операції,визначені ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Крім того, згідно з листом НБУ від 01.09.94 р. N 19013/2124,  видавати кредити в іноземній валюті резидентам України може уповноважений банк України, в додатку до генеральної ліцензії якого передбачене таке право. Тому, невід'ємною частиною ліцензії № 99 є Дозвіл №99-3 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати ПАТ  "Індустріально-експортний банк» з валютними цінностями.   

Відповідно до Додатку до дозволу №99-3 Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, шляхом залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.   

Таким чином, правових перешкод для того, щоб ПАТ "Індустріально-експортний Банк" не мало право укладати кредитні договори та видавати кредити в іноземній валюті - немає.   

Згідно з ч.2 ст.524 ЦК України  сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.   

Сума в доларах США, що зазначена в кредитному договорі - є грошовим еквівалентом зобов'язання в іноземній валюті.   

Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.   

Як вбачається із довідки №125 від 11.10.2010 року,виданій       ОСОБА_2,останній 12.06.2008 року було зараховано 9790 доларів США, в той же день відбулось списання коштів для конвертації в гривню і зарахування на гривневий поточний рахунок.  

Згідно з ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях,що узгоджується із вимогами банку,згідно позовної заяви якого Банк просять стягнути із ОСОБА_2 9504,31 доларів США, що в еквіваленті курсу НБУ гривні до долара складає 75 252 грн. 20 коп.

Таким чином, посилання ОСОБА_2 на відсутність у Банка права на зазначення суми кредиту в іноземній валюті є також необгрунтованим.   

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 ст.203 ЦК України.  

Згідно з ст.60 Цивільного-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними доказами своїх тверджень в зустрічному позові ОСОБА_2 не навів і такі судом не встановлені.

Так, судом встановлено, що на момент одержання кредиту ОСОБА_2 з умовами кредитування була ознайомлена, про що свідчить її підпис в кредитному договорі.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Як вбачається  з матеріалів  справи при укладенні спірного договору ПАТ "Індустріально-експортний Банк" зазначив у договорі всі істотні умови договору, а ОСОБА_2 була належним чином ознайомлена з усіма  умовами та за власним волевиявленням прийняла пропозицію і як наслідок підписала кредитний договір та не існувало ніяких інших умов, які б примусили відповідачку прийняти ці умови на вкрай не вигідних для себе умовах.   

ОСОБА_2 згідно з ч.2 ст.1056 Цивільного кодексу України, мала право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця, проте цим правом вона не скористалась і не відмовився від отримання кредитних коштів саме у валюті долар США.   

Таким чином, підстав для визнання кредитного договору недійсним немає і підстави для задоволення позову ПАТ "Індустріально-експортний Банк" про стягнення заборгованості наявні.

Згідно  ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З оглянутих в судовому засіданні платіжних доручень вбачається, що за подачу до суду позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 725 грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Тому підстави для стягнення судових витрат в зазначеному розмірі також наявні.

На підставі викладеного, ст.ст. 524,526,527,530,533,629,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд,  -

                                                  В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»до ОСОБА_2,ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4,солідарно, на користь публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»заборгованість по кредитному договору в сумі 9 191,22 долара США (дев»ять тисяч сто дев»яносто один долар США 22 центи), що станом на 12.08.2010 року за курсом НБУ становить 72 518 грн. 71 коп.(сімдесят дві тисячі п»ятсот вісімнадцять грн. 71 коп.),  судовий збір в сумі 725 грн. 20 коп.,витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп., а всього 73 363 грн. 91 коп. (сімдесят три тисячі триста шістдесят три грн. 91 коп.).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського

міського суду                                                                                Головчак М.М.