Справа № 2-1231/11

РІШЕННЯ

                                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 р.

Суворовський  районний суд міста Одеси в складі:

головуючого    судді              -               Кисельова В.К.

при секретарі -  Калініченко О.О.

за участю представника позивача –Шелкова С.Г.

відповідача –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за    позовом Промислово-будівельної групи «Інтобуд»до ОСОБА_2   про захист честі та гідності, зобов’язання спростування недостовірної інформації, -

ВСТАНОВИВ:

Промислово-будівельна група «Інтобуд»звернулась  з позовом до ОСОБА_2   про захист честі та гідності, зобов’язання спростування недостовірної інформації. Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.10.2010 р. в Інтернеті, а саме на сайті //zаhvat.пеt: та ефірі ТРК «Глас»в передачі «Спеціальний репортаж»про ОСОБА_3 та ПБГ «Інтобуд»(надалі відеоматеріал) звинувачено ПБГ «Інтобуд»та посадових осіб позивача, в шахрайстві, чим поширено недостовірну інформацію, що порочить ділову репутація позивача.

Поширення недостовірної інформації полягало в тому, що ОСОБА_2 в інтерв’ю зазначив,  що керівництво ПБГ «Інтобуд»їх «кинуло»- текст автора. Вищевказані слова позивач інтерпретує як «заволодіння шахрайським шляхом коштами його матері ОСОБА_4.

Таким чином, за думкою позивача під час виступу відповідача, посадових осіб ПБГ «Інтобуд»було безпідставно звинувачено в злочині який,  не скоювався, що є безумовним порушенням норм чинного законодавства з боку керівництва та авторів телепередачі.

Позивач стверджує, що жодною структурою МВС в Одеській області, ані Прокуратурою Одеської області не порушено жодної кримінальної справи по факту шахрайства з огляду на невідповідність наведених фактів дійсності.

В підтвердження своїх доводів позивач посилається на те, що в дійсно в 2005 році між ПБГ «Інтобуд»та  ОСОБА_4 було укладено 4 договори (дольової участі в будівництві помешкань) № 16-07/3-1, 2в-01/3-2, 1а-07/3-1, 3-07/3-1 від 21.12.2005 р. на протязі 2005 року було проведено 4 оплати по вищевказаним 4 договорам за 4 квартири.

Більше жодних виплат  ОСОБА_4, не здійснювалося хоча умовами вищевказаних договорів встановлено, що інвестор повинен повністю перерахувати суми, вказані в договорах до 08.12.2006 р.

Пунктами 5.3 договору встановлено що прострочка сплати на строк більше 5 днів визнається відмовою пайщика в даному випадку ОСОБА_4 від виконання зобов'язання та надає право ПБГ «Інтобуд»розірвати договір в односторонньому порядку.

В зв’язку з тим, що ОСОБА_4 мала заборгованість за договорами інвестування, позивач розірвав вищевказані договори, у зв’язку з чим вважає звинувачення позивача у порушенні його прав безпідставними.

На підставі викладеного, позивач просить зобов'язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, що порочить ділову репутацію юридичної особи, а саме інформацію щодо вчинення шахрайських дій позивачем, вчинення умисних дій, направлених на позбавлення ОСОБА_2 права власності на придбану квартиру,  а також зобов'язати ОСОБА_2 принести офіційні вибачення в засобах масової інформації щодо поширення недостовірної інформації відносно ПБГ «Інтобуд».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні та пояснив, що відповідач поширив недостовірну інформацію щодо дій керівництва ПБГ «Інтобуд», чим завдав шкоди ділової репутації позивача. Так,  відповідач безпідставно звинуватив керівництво ПБГ «Інтобуд»у шахрайських діях, а саме що його матір «кинули».

Відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно він давав інтерв’ю з приводу дій  ПБГ «Інтобуд», проте чи виходило вищевказане інтерв’ю в ефір, а також чи було воно розміщено в мережі «Інтернет»йому невідомо, оскільки згоди на це він не давав. Він також пояснив, що дійсно він вважає, що керівництво ПБГ «Інтобуд»вчинило неправомірні дії відносно його матері, у зв’язку з чим, він неодноразово звертався до правоохоронних органів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши надані докази,  суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що дійсно ОСОБА_2 надавав інтерв’ю ТРК «ГЛАС»з приводу дій Промислово-будівельної групи «Інтобуд». Однак позивачем не надано доказів розповсюдження вищевказаної інформації через ЗМІ. Крім того, згідно листа ТРК «ГЛАС»  від 18.04.2011р. такої програми не знайдено.

В судовому засіданні судом було відтворено наданий позивачем як доказ відеозапис, в якому дійсно зафіксовано інтерв’ю з ОСОБА_2. З запису вбачається, що дійсно під час інтерв’ю ОСОБА_2 висловлювався, що їх з його матір’ю  «кинуло»керівництво ПГБ «Інтобуд». Крім того, ОСОБА_2 висловлюється з приводу суперечливої ситуації щодо договірних відносин з ПГБ «Інтобуд».

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2  висловлював свої оціночні судження щодо дій відповідача і висловлювання «кинули»неможливо інтерпретувати тільки в сенсі вчинення злочину. Крім того, сам виступ не містить некоректних звинувачень у вчиненні злочину, а також не містить конкретних фактів,   а направлений на захист своїх прав, у тому числі, через засоби масової інформації.   

          Частиною  3 п.  11 Постанови Пленуму ВСУ N 4 від 31.03.95р.  „Про судову практику в справах про відшкодування  моральної (немайнової) шкоди” встановлено, що критична  оцінка  певних  фактів  і   недоліків,   думки   та  судження,  критичні  рецензії  творів не можуть бути підставою для  задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової)  шкоди.

          Згідно п.  19 Постанови Пленуму ВСУ  від   27.02.2009р.  N 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” в вирішуючи  питання  про  визнання  поширеної   інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та
з'ясовувати,  чи  є  вона  фактичним  твердженням,  чи   оціночним судженням.

          Відповідно до  частини  другої статті 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями,  за винятком образи  чи  наклепу,  є  висловлювання,  які  не  містять фактичних даних, зокрема критика,  оцінка дій,  а також висловлювання, що не можуть  бути  витлумачені як такі,  що містять фактичні дані,  з огляду на  характер використання мовних засобів,  зокрема гіпербол, алегорій,  сатири.  Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню  їх правдивості.

              Таким чином,  відповідно до статті 277 ЦК не  є предметом судового захисту оціночні судження,  думки, переконання,  критична оцінка певних фактів і недоліків,  які, будучи вираженням  суб'єктивної думки і поглядів відповідача,  не можна перевірити на  предмет їх  відповідності  дійсності  (на  відміну  від  перевірки  істинності  фактів)  і  спростувати,  що  відповідає  прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини  при  тлумаченні
положень статті 10 Конвенції.

          Відповідно до ст. 94 ЦК України Юридична особа має право  на  недоторканність  її  ділової  репутації,  на  таємницю  кореспонденції,  на  інформацію  та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові   права   юридичної   особи    захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

          В зв’язку з тим,  відповідач по справі висловлював тільки оціночні судження, вони не можуть бути  спростовані в судовому порядку, у зв’язку з чим, неможливо застосувати положення ст.ст. 16, 277 ЦК України, а тому позов не підлягає задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 94, 277 ЦК України, ст.ст.  10, 11,  209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Промислово-будівельної групи «Інтобуд»до ОСОБА_2   про захист честі та гідності, зобов’язання спростування недостовірної інформації –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено  в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги  в 10-ти денний строк з   дня отримання копії повного рішення.

Суддя