У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області  від 12 листопада 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод в праві володіння, користування житловим будинком та земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

         В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять вищевказане рішення скасувати, а справу направити  на новий судовий розгляд.

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов”язано ОСОБА_4, ОСОБА_3 усунути перешкоди в праві власника ОСОБА_1 володіти, користуватися, розпоряджатися за власним розсудом житловим будинком з надвірними забудовами та земельною ділянкою в АДРЕСА_1 та звільнити їх від своїх речей.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, без дослідження в повному обсязі доказів по справі, без їх аналізу, без встановлення всіх обставин , які мають значення для справи. Посилаються на те, що судову повістку про розгляд справи вони отримали пізно, а тому не змогли вчасно подати зустрічну позовну заяву та підготуватися до розгляду справи, пояснення свідків не відповідають дійсності, проте суддя не звернув на це увагу; також вказує на те, що судом не були заслухані свідки, пояснення яких мають важливе значення; що документи на приватизацію спірної земельної ділянки виготовлені не на померлу доньку ОСОБА_3, а на позивачку; вважають, що Акт обстеження будівлі № 34 від 15.05.2007 р. не можна було брати до уваги, оскільки його було складено не спеціалістами, у відсутності відповідачів по справі, що є порушенням ст.30 Конституції України, що мала бути проведення відповідна експертиза з цього приводу. Посилаються на те, що позивачкою не надано доказів відносно того, що саме відповідачі знищили та пошкодили її майно.  Крім того апелянти вважають, що в діях позивачки та її матері є ознаки злочину, передбаченого ст.190 КК України - шахрайство.

         Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1 та її адвоката ОСОБА_2, які просили відхилити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд  вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

По справі встановлено, що позивач по справі - ОСОБА_1 є власником будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та земельної ділянки, що підтверджується копією рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27.10.2005 р. (а.с.40), копією технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду (а.с.8-10), копіями витягів з реєстрів про реєстрацію права власності на нерухоме майно Ніжинського МБТІ (а.с.11, 12), копією державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.13)

Як вбачається з матеріалів справи, мати позивачки в 2005 р. дозволила без укладення щодо цього відповідного договору проживати в зазначеному вище будинку відповідачам по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як тимчасовим мешканцям.

Відповідно до положень ст. 98, 99 ЖК України передбачено, що тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач,  а також тимчасові жильці зобов”язані негайно звільнити займане жиле приміщення.

Згідно ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку) мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Власника житлового будинку не може бути позбавлено права користуватися ним(ст.155 ЖК України).

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачі  проживаючи в спірному будинку, знищували насадження та нерухоме майно, що підтверджується Актами обстеження будівлі № 34 від 15.05.2007 р.та   02.10.2007 р. (а.с.21, 76).

Також неправомірність дій відповідачів підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Бобровицького РВ УМВС в Чернігівській області № 5791 від 07.11.2007 р. (а.с.65), з якої вбачається що позивачка по справі неодноразово зверталася в 2007 році з заяви про неправомірні дії зі сторони  відповідачів.

В засіданні апеляційного суду позивачка уточнивши свої позовні вимоги, просила усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом  виселення відповідачів з будинку, який належить їй на праві особистої власності. За таких обставин апеляційний суд вважає за доцільне викласти резолютивну частину в іншій редакції, при цьому  не змінюючи суті самого рішення, оскільки воно постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

         Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і  ці доводи суттєвим не являються.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307,  308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК  України,  апеляційний  суд,

у х в а л и в :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відхилити.

          Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області  від 12 листопада 2007 року - змінити.

Викласти абзац перший та другий резолютивної частини рішення суду в наступній редакції.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про усунення перешкод в праві володіння, користування житловим будинком та земельною ділянкою - задовольнити, виселивши ОСОБА_4, ОСОБА_3 із житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов”язавши ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звільнити житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку від особистих речей.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                           Судді: