ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
06.06.2006 року Справа № 1/50ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Лазненко Л.Л.
суддів Іноземцевої Л.В.
Якушенко Р.Є.
секретар
судового засідання Чернікова Я.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Цукер І.Б., представник по довіреності,
довіреність № б/н від 16.12.2005
від відповідача: Жаров Д.О., начальник юридичного відділу,
довіреність № 14 від 03.01.2006
розглянувши у відкритому
судовому засіданні матеріали
апеляційної скарги Приватного підприємства „Фелікс”,
м.Краснодон Луганської області
на постанову
господарського суду Луганської області
від 04.04.2006
у справі № 1/50ад (суддя Зюбанова Н.М.)
за позовом Приватного підприємства „Фелікс”,
м.Краснодон Луганської області
до відповідача Управління Пенсійного фонду України в
м.Краснодоні Луганської області, м.Краснодон
Луганської області
про зобов’язання відповідача визначити позивачу
суму податкових зобов’язань за збором на
обов’язкове державне пенсійне страхування
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство „Фелікс”, м.Краснодон Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м.Краснодоні Луганської області визначити позивачеві суму податкових зобов’язань за збором на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Постановою господарського суду Луганської області від 03.04.2006 по справі № 1/50ад у задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю, з урахуванням періоду перевірки: 01.01.1997 по 01.03.1998, впродовж якого не існував Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 10-58-IV, котрим здійснювалося правове регулювання загальнообов’язкового пенсійного страхування та введено цільовий загальнообов’язковий платіж –внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Окрім цього, судом першої інстанції визначено, що позивачем при посиланні на Закон України № 2181 не враховані приписи п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 даного закону щодо строків давності.
Позивач у справі не погодився з таким висновком господарського суду Луганської області, подав до апеляційної інстанції заяву б/н і дати по справі № 1/50ад про апеляційне оскарження, а потім апеляційну скаргу б/н і дати по справі № 1/50ад, у якій просить скасувати постанову господарського суду Луганської області від 04.04.2006 № 1/50ад, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
За доводами апеляційної скарги, на думку скаржника, вказана постанова місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального права, відповідач –контролюючий орган, а з того дія п.п.15.1.1 Закону України № 2181 на дії контролюючого органу, який не є податковим органом, безпідставне.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.05.2006 по справі № 1/50ад, відповідно до ст.28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства „Фелікс” без дати на постанову господарського суду Луганської області від 04.04.2006 у справі № 1/50ад, призначена судова колегія у складі: Лазненко Л.Л. - суддя –головуючий колегією, Іноземцева Л.В. –суддя, Якушенко Р.Є. –суддя.
Ухвалою судової колегії від 10.05.2006 відкрито апеляційне провадження по справі № 1/50ад та розпочата підготовка справи до апеляційного розгляду.
Ухвалою судової колегії Луганського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 закінчена підготовка справи № 1/50ад до апеляційного розгляду та призначена справа до розгляду.
Відповідачем у відзиві (дослівно за текстом) № 2170/07-09 від 06.06.2006 на апеляційну скаргу по справі доведено про невизнання апеляційної скарги за її необґрунтованістю.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови по справі № 1/50ад з наступних обставин.
Як було досліджено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем у справі у межах повноважень у лютому 2004 року проведена документальна позапланова перевірка позивача за період з 01.01.1997 по 01.03.1998, за наслідками якої складений акт № 04-05/17 від 26.02.2004.
Ця перевірка провадилася у зв’язку з виявленими наявними розбіжностями в акті звірення взаємних розрахунків станом на 31.12.2003 з питання правильності обчислення, повноти нарахування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Актом перевірки зафіксовані факти завищення нарахованого фонду оплати праці у звіті Приватного підприємства „Фелікс” за січень-грудень 1997 року на 1635038 грн., завищення страхового збору у звіті Приватного підприємства „Фелікс” на 544483 грн. 33 коп., а також визначена заборгованість позивача перед Пенсійним фондом України по страховому збору.
Позивачем у справі під час перевірки були надані тільки відомості нарахування заробітної плати за січень-грудень 1997 року, січень-лютий 1998 року, що відображено в акті.
Інших бухгалтерських документів (головна книга, касові документи, касова та чекова книга, та інших документів які надавалися підприємством на попередніх перевірках в 1998, 2000 роках) за вказаний період, необхідних для проведення перевірки та щодо нарахування страхового збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, надано не було.
Відповідно звітів за 1997-1998 роки, наданих позивачем, станом на 01.01.1999 заборгованості по внесках у Пенсійний фонд і відхилень по фонду оплати праці, нарахування страхових зборів, не вбачається.
Позивачем на 01.01.2001 була списана заборгованість у сумі 104320 грн., а на суму заборгованості –549488 грн., яка виникла у 2000 році, укладений договір, розстрочки, згідно Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000.
За перевіряємий період з 01.01.1997 по 01.03.1998 ще не існував Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003, відповідно до якого здійснювалось правове регулювання загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та введено цільовий загальнообов’язковий платіж –внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (кошти відрахувань на соціальне страхування і збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені відповідно раніше діючого законодавства).
Два види платежу –збір на обов’язкове державне пенсійне страхування –складова система оподаткування та внески, передбачені Законом України № 1058 на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що не є частиною системи оподаткування, існують з 01.01.2004, тобто з моменту набрання чинності Закону України про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
База оподаткування та строки сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування визначені Законом України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” № 400 від 26.06.1997, про сплату вказаного збору наведено в Законі України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991, що не спростовано позивачем, яким зазначено про необхідність застосування до спірного періоду норм Закону України № 2181.
Разом з цим, судова колегія вважає, що позивач Закон України № 2181 трактує половинчасто, тобто посилається на цей Закон України, але заперечує проти застосування п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 даного Закону, зазначаючи, що відповідач, як контролюючий орган, не може застосовувати норми, про які йде мова у згаданій статті закону.
Це стало основним доводом позивача, як скаржника, що апеляційна інстанція вважає безпідставним.
Судова колегія зазначає, що відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ відповідач, як контролюючий орган, має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (у даному випадку звіт про нарахування). Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в судовому порядку.
Таким чином, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо строку давності, виходячи з діючих приписів п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України № 2181 та статусу відповідача, як контролюючого органу.
Поза увагою судової колегії не залишається норма п.5.1 ст.5 Закону України № 2181 стосовно того, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації; зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Позивачем було надано звіти за 4-ий квартал 1997 року та 1998 рік, в яких він самостійно визначив суму зобов’язань по сплаті збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Представлений позивачем Луганському апеляційному господарському суду акт перевірки від 29.09.2004 № 72, приєднаний до матеріалів справи, був дослідженим апеляційною інстанцією, якою враховано ненаведення скаржником обґрунтування щодо представлення цього документа суду першої інстанції або відхилення його цим судом.
В судовому засіданні апеляційної інстанції повноважним і компетентним представником позивача по справі, незважаючи на численні запити суду, не було з’ясовано саме в чому відповідачем порушені його права та законні інтереси і з чого виник спір у справі.
З оглядом на вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції, правомірно прийнята оскаржена постанова по справі, з дотриманням норм права.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника –позивача по справі, згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні 06.06.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної постанови.
Повний текст постанови виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Фелікс”, м.Краснодон Луганської області № б/н та без дати на постанову господарського суду Луганської області від 04.04.2006 у справі № 1/50ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 04.04.2006 у справі № 1/50ад (суддя Зюбанова Н.М.) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.Л.Лазненко
Суддя Л.В.Іноземцева
Суддя Р.Є.Якушенко
Помічник судді Т.В.Косенко