Справа № 2-а-3958/11

                                                            П О С Т А Н О В А

                                                   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

"23" травня 2011 р.                                                                                                               м. Джанкой

          Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді Холкіна  Г. І.,

при секретарі    Дживановй Е.Р.                       .

розглянувши  у відкритому  судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в м. Джанкой та Джанкойському районі про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

          Позивач – ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Джанкой та Джанкойському районі АР Крим про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 лютого 2011 року начальником УПФУ в                          м. Джанкой та Джанкойському районі АР Крим була винесена постанова за № 2 в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до змісту якої, позивач, як головний бухгалтер КРП «ВПВКГ м. Джанкой», притягнута  до адміністративної відповідальності, та до неї застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1751, 00 грн. Винесену постанову в справі про адміністративне правопорушення позивач вважає винесеною без достатніх правових підстав, так в акті УПФУ за № 13 від 28.01.2011 року та протоколі № 2 про адміністративне правопорушення від 02.02.2011  року, на підставі якого винесена постанова, зазначено, що з вини позивача порушений порядок перерахування авансових платежів за період з 31.03.2010 року по 30.12.2010 року на суму 22 731, 10 грн., проте протокол містить також пояснення позивача стосовно неможливості сплати зазначених платежів у зв’язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку та арештом розрахункового рахунку КРП «ВПВКГ м. Джанкой» відділом ВДВС Джанкойського МРУЮ. Позивач не вбачає своєї вини у інкримінованому правопорушенні, оскільки відсутність коштів на розрахунковому рахунку не може бути підставою для визнання поведінки позивача незаконною та винною. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем пропущений строк притягнення до адміністративної відповідальності позивача, так період, за який УПФУ наклав адміністративне стягнення починається з 31.03.2010 року, акт за № 13 складений  28.01.2011 року, протокол складений 02.02.2011 року, виходячи з наведеного, як зазначає позивач, 2 місячний строк притягнення до адміністративної відповідальності пропущений відповідачем.

У судовому засіданні, позивач підтримала вимоги, з підстав викладених у адміністративному позові, надала суду пояснення, зазначивши, що вона, як головний бухгалтер підприємства забезпечує організацію бухгалтерського обліку, до її компетенції не відноситься самостійний розподіл грошових коштів підприємства, оскільки це прерогатива директора. Саме директор, як керівник підприємства провадить розподіл грошових коштів, затверджує послуги, надає вказівки щодо проведення платежів, а позивач лише здійснює їх оплату. Вважає, що винним у скоєному правопорушенні є керівник підприємства.

Представник відповідача позовні вимоги у судовому засіданні не визнала, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню. Надала суду письмові заперечення, та пояснила що позивачем пропущений строк, визначений законодавством для оскарження  постанови, та не представлено доказів поважності його пропуску. Порушення вимог законодавства щодо здійснення обов’язкових платежів з боку позивача  має тривалий характер, моментом припинення т протиправної поведінки позивача є вчинення перевірки, та як результат складання акту. Строк притягнення до відповідальності повинен обчислюватись з моменту складання акту перевірки. Крім того, як зазначила представник відповідача у відповідності до вимог ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страхові внески підлягають сплаті незалежно  від фінансового положення платника страхових внесків та є цільовим загальнообов’язковим платежем. Посилання позивача на відсутність коштів на розрахункових рахунках, а також арешт рахунків підприємства не є обґрунтованою причиною несплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів. Тому на думку відповідача, позивач скоїла винні протиправні дії, усвідомлюючи їх протиправний характер та допускаючи їх наслідки. Враховуючи наведене, представник відповідача просила врахувати суд, що оскаржувальна постанова винесена відповідно до вимог законодавства, та у наслідку відмовити у задоволенні позовних вимог.

Статтею 71 КАС України встановлено, що в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.    

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так відповідно акту планової  перевірки КРП «ВПВКГ» м. Джанкоя  від 28.01.2011 року,  за результатами якої  було виявлено порушення  строків перерахування авансових платежів страхових внесків  у сумі 22731,10 грн.  На підставі вищевказаного акту був складений протокол №2 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.. 165-1 КУпАП України. У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що у зв’язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку вказані виплати не здійснювалися. Вказані дії ОСОБА_1 є порушенням підпункту 2 пункту 16 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.12 ст. 20 вищевказаного закону страхові внески   підлягають оплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків та є цільовим загальнообов’язковим платежем. Тобто доводи позивача про те що на рахунках не було коштів для оплати, не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки спростовуються нормами даного закону.

Крім того, судом не може бути прийнятий до уваги, той факт, що правопорушення  скоєне за межами передбаченими ст. 38 КУпАП України, оскільки це  підтверджено матеріалами справи та доказано при розгляді справи у судовому засіданні.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволенню позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 162, 163, 167, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до УПФУ в м. Джанкой та Джанкойському районі про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Постанова у справах з приводу рішень, дій, чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяГ. І. Холкіна