Справа № 2-а-140/11

ПОСТАНОВА

іменем України

11 травня 2011 року Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

          головуючого судді    -   Ємельянової Л. В.

  при секретарі Середі Л. А.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ОДР відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Березнівського району Рівненської області Василюти Сергія Вікторовича,про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, вказуючи, що 15 січня 2011 року інспектором ОДР відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Березнівського району Рівненської області Василютою С.В. винесено постанову серії ВК1 № 008010 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, за те, що він 15.01.2011р. о 12 год. 10 хв. в м.Березне по вул.Андріївській, керуючи транспортним засобом марки „Форд Транзит” н/з НОМЕР_1, здійснив зупинку, де відстань між суцільною лінією розмітки і транспортним засобом менше 3 м, та піддано штрафу в розмірі 340 гривень.

Постанову вважає незаконною, оскільки він зупинився на лівому боці дороги з односторннім рухом як дозволено п.15.3 Правил дорожнього руху України, тому інспектор безпідставно звинуватив його у порушенні правил зупинки, не з’ясувавши обставини справи. Крім того, для визначення відстані від його автомобіля до суцільної лінії розмітки інспектор не застосовував будь-яких засобів вимірювальної техніки. Стверджує, що правил дорожнього руху він не порушував. Дії відповідача вважає протиправними, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення просить скасувати.

В заяві на ім’я суду позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримує у повному об’ємі, просить розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення по слідуючих підставах.      

Постановою про адміністративне правопорушення серії ВК1 № 008010 від 15 січня 2011 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15.01.2011р. о 12 год. 10 хв. в м.Березне по вул.Андріївській, керуючи транспортним засобом марки „Форд Транзит” н/з НОМЕР_1, здійснив зупинку, де відстань між суцільною лінією розмітки і транспортним засобом менше 3 м, чим порушив п.15.9(д) Правил дорожнього руху України.

В обгрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, додано протокол про адміністративне правопорушення серії ВК1 № 073269 від 15.01.2011р., з якого вбачається, що при складанні протоколу ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Однак інспектор ДПС не врахував доказів, на які посилався ОСОБА_1 та не зазначив мотиви їх відхилення. В протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові інспектором не зазначено які засоби вимірювальної техніки ним було застосовано для визначення відстані від автомобіля до суцільної лінії розмітки.

Відповідно до п.15.3 Правил дорожнього руху України у населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяється на лівому боці дорозі з одностороннім рухом.

В порушення вимог ст.280 КУпАП інспектором не з’ясовані обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам вказаної норми процесуального права відповідач не наводить жодних належних доказів щодо правомірності винесеного ним оскаржуваного рішення.  Будь-які інші докази, передбачені ст.251 КУпАП, які б встановлювали наявність адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, в матеріалах справи відсутні.

В постанові про накладення адміністративного стягнення відсутні посилання на конкретні докази, які стверджували б порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху. В ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

За таких обставин позов підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7-12, 17, 18, 158-163 КАС України, суд –  

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову серії ВК1 № 008010 від 15 січня 2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.  

Суддя:Ємельянова Л. В.