Справа № 2-а-203/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"21" лютого 2011 р. Катеринопільський районний суд, Черкаської області в складі:

головуючого Кухаренка О.  В. , одноособово  розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Катеринопільського районного суду адміністративну справу за позовом, який подав  ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного Фонду в Катеринопільському р-ні  про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Катеринопільському районі не проведення нарахування та виплати з 2006 по 2010 рік державної соціальної допомоги дітям війни у вигляді підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", стягнути з управління Пенсійного Фонду України в Катеринопільському районі на користь ОСОБА_1 недоотриману внаслідок невиконання управлінням ПФУ у Катеринопільському районі вимог Конституції України, Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 2006 по 2010 рік суму підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміром встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-IV у відповідності до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та виплатити в подальшому.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни»та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог  відмовити.

Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

З матеріалів справи та наявних в ній письмових доказів, судом встановлено наступне.   

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  дитиною війни   є  особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої  світової  війни  було
менше 18 років.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно паспорту серії НОМЕР_1 виданого Катеринопільським РВ УМВС в Черкаській області від 1997 року  є громадянином  України, отже підпадає під дію Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та має статус «дитина війни», що підтверджується   відміткою у належному позивачу пенсійному посвідченні  № НОМЕР_2.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ”  має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ в Катеринопільському районі Черкаської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 19.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується

замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.           

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 22.05.2008 року, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2007 за №10-рп/2008 року, у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, УПФУ в Катеринопільському районі Черкаської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності Закону України „ Про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки ”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року та 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не виплати або відмови в задоволенні позову.

Відповідач в запереченнях на позов не спростував  факт того,  що позивачка, має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ”.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати

зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів , як на підставу невиконання своїх зобов’язань , які встановлені  ст. 46  Конституції

України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „ Про Пенсійний фонд України ” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Катеринопільському районі Черкаської області, за місцем проживання позивача.

Визначаючи період за який відповідачу належить здійснити перерахунок та виплату позивачу вищевказаних пенсій суд враховує наступне.

Загальне поняття пенсії визначено в статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-1V, відповідно до якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Отже, суд приходить до висновку, що законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. Таким чином, з визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

За таких обставин, позивач має право на отримання вказаних видів пенсії у визначеному згідно з Законом від 28.02.1991 року № 796-ХІІ розмірі та з урахуванням встановленого ст..99 КАС України строку з 20.10.2010 року постійно та без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 159-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Катеринопільському районі, донарахування сум підвищення до пенсій дітям війни та стягнення недоотриманої суми - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області за період з 28 липня 2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „ Про загальнообов’язкове пенсійне страхування ” та провести відповідні виплати за період з 28 липня 2010 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення грошових коштів за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється  з моменту отримання копії постанови.

Суддя:О. В. Кухаренко