РІШЕННЯ

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2011 р.                                                                          Справа № 2-о-35/11

                                                                                                       Козівський районний суд

                                                                                                       Тернопільської області

в складі: головуючого судді          Боднарук Б.В.

                       при секретарі          Сташків О.С.

            за участю: заявниці           ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козові справу за заявою ОСОБА_1 про тлумачення заповіту,-

В С Т А Н О В И В:

Заявниця вказує, що її мамою була ОСОБА_2, яка проживала в АДРЕСА_1, 12 лютого 1999 року мама склала заповіт, посвідчений секретарем Богданівської сільської ради, Волочиського району, згідно якого заповіла заявниці та її брату ОСОБА_3, який відмовився від від своєї частини спадщини в користь заявниці, земельну частку (пай), яка знаходиться на території Богданівської сільської ради, Волочиського району згідно сертифікату серії ХМ № 0293257 від 20 вересня 1997 року.

Мати заявниці була старенькою, часто хворіла, а тому вона забрала її до себе в с.Покропивна, Козівського району, Тернопільської області.

20 жовтня 2009 року мамі заявниці було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, однак заповіту мати не змінила та не переписала.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Заявниця звернулася в Козівську державну нотаріальну контору із питанням прийняття спадщини за заповітом, однак не може цього зробити, оскільки в заповіті вказано, що заповідачка заповіла заявниці земельну частку (пай) згідно сертифікату, а в даний час на цю земельну ділянку виданий державний акт на право власності, в той час коли мати заявниці складала заповіт, ще державних актів не видавали, а почали видаватися значно пізніше.

Просить розтлумачити заповіт, та встановити, що мати заявниці ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, складаючи 12 лютого 1999 року заповіт, мала намір заповісти заявниці земельну ділянку на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ №192133, виданого 20 жовтня 2009 року Волочиською РДА на ім’я ОСОБА_2.

В судовому засіданні заявниця заявлені вимоги підтримала, просить їх задоволити.

Суд, заслухавши покази заявниці, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ №192133, виданого 20 жовтня 2009 року Волочиською РДА, ОСОБА_2 належала на праві приватної власності земельна ділянка розміром 1,6728 га., що знаходиться в с.Богданівка, Волочиського району, Тернопільської області (а.с.8).

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що дійсно 12 лютого 1999 року ОСОБА_2 складаючи заповіт, мала намір заповісти заявниці та брату, який відмовився від своєї частини спадщини в її користь, земельну ділянку на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ №192133, виданого 20 жовтня 2009 року Волочиською РДА на ім’я ОСОБА_2.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи  на випадок своєї смерті і у відповідності до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.  

Відповідно ст. 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями, у разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту  здійснюється судом  відповідно до ст. 213 ЦК України.

Відповідно ст. 213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При  тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для  всього змісту  правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній  сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст  попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, ч. 2 ст. 256, 259 ЦПК України, ст.ст. 213, 1256 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про тлумачення заповіту -  задоволити.

Встановити, що ОСОБА_2, яка проживала в АДРЕСА_1, та померла ІНФОРМАЦІЯ_1, заповітом від 12 лютого 1999 року заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканці с.Покропивна, Козівського району, Тернопільської області, земельну ділянку на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ №192133, виданого 20 жовтня 2009 року Волочиською РДА на ім’я ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Тернопільської області через Козівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                                          Cуддя:                           підпис.

                               З оригіналом:                           вірно.

         ГОЛОВА СУДУ:                                                               Б.В. БОДНАРУК