Справа № 1-33/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 червня 2011 року Жовківський районний суд Львівської області в складі:

  головуючого судді          Копняк С. М.,

при секретарях                          Мариняк Н.В., Кунинець І.І.,Борис Л.В.,Реміцькій І.П.,   

з участю прокурора                   Пайтра А.Г.,

адвокатів                                     ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та

представника потерпілого        ОСОБА_3,                                                                                                                                                 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жовкві Львівської області кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця  АДРЕСА_1 українця, з вищою освітою, громадянина України, одруженого, неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має, військовозобов»язаного, на військовому обліку перебуває у Кам»янко-Бузькому районному військовому комісаріаті Львівської області, не працюючого, такого що раніше не судився,

-  за ст.364 ч.3 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця  с.Германівка Борщівського району Тернопільської області,  мешканця АДРЕСА_2  українця, з вищою освітою, громадянина України, одруженого, такого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 років народження, і двох батьків пенсійного віку - ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 років народження,  військовозобов»язаного, на військовому обліку перебуває у Кам»янко-Бузькому районному військовому комісаріаті Львівської області, не працюючого, такого що раніше не судився,

-  за ст.364 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_7, працюючи на посаді начальника СКР Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, будучи представником влади, отримавши 18.07.2008 року для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України матеріали за фактом отримання тілесних ушкоджень  малолітнім  ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, та знаючи про наявність в нього вогнепального кульового поранення, розуміючи та усвідомлюючи про факт скоєння злочину зі сторони невстановленої на той час особи, яка провела постріл з штатного нарізного ствола, що спричинило вогнепальне поранення ОСОБА_8, будучи зобов’язаним згідно  покладених на нього службових обов’язків, наказу МВС України № 400 від 14.04.2004 року, Закону України ”Про міліцію” та у відповідності до ст.22 КПК України провести необхідні розшукові заходи по встановленню особи, яка скоїла злочин, зібрати матеріали та прийняти рішення про порушення за даним фактом кримінальної справи, умисно, зловживаючи владою, діючи всупереч інтересам служби та з інших особистих інтересів, а саме з метою приховати недоліки в роботі,  укрив тяжкий злочин, вчинений по відношенню до ОСОБА_8, що виразилося в тому, що в період з 18.07.2008 року по 20.07.2008 року, не провів жодних оперативно-розшукових заходів, спрямованих на розкриття злочину, не встановив та не опитав осіб, які би могли бути причетними до скоєння злочину, не долучив до матеріалів перевірки  висновку судово-балістичного дослідження кулі, вилученої з тіла ОСОБА_8, не провів судово-медичного дослідження потерпілого ОСОБА_8, що призвело до втрати слідів злочину та дало змогу ухилитися  особі, яка скоїла злочин, від відповідальності, і 20.07.2008 року прийняв незаконне та необґрунтоване рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, чим було заподіяно тяжких наслідків охоронюваним законом правам та інтересам малолітнього ОСОБА_8, а також було спричинено підрив авторитету органів державної влади.

Підсудний ОСОБА_6, працюючи на посаді начальника Кам"янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області, маючи спеціальне звання підполковника міліції, будучи представником влади та зобов'язаним у відповідності до покладених на нього службових обов'язків згідно посадової інструкції та наказів МВС України організувати взаємодію слідчих з працівниками дізнання з попередження, розкриття, розслідування злочинів та розшук злочинців, контролювати стан обліку та реєстрації злочинів та інших правопорушень, давати по кожній заяві або повідомленню про злочин письмові вказівки конкретним виконавцям по його перевірці та контролювати їх виконання, 18.07.2008 року, знаючи про проведення перевірки в порядку ст.97 КПК України начальником СКР Кам"янка-Бузького РВ ГУ МВСУ підсудним ОСОБА_7 за фактом отримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, тілесних ушкоджень та про наявність в потерпілого вогнепального кульового поранення, розуміючи та усвідомлюючи про факт скоєння злочину зі сторони невстановленої на той час особи, яка провела вистріл з штатного нарізного ствола, що спричинило вогнепальне поранення ОСОБА_8 та будучи зобов'язаним згідно покладених на нього службових обов'язків, діючих наказів МВС України, Закону України "Про міліцію" забезпечити проведення необхідних розшукових заходів по встановленню особи, яка скоїла злочин, контролювати збір матеріалів та прийняття рішення про порушення за даним фактом кримінальної справи,  став на шлях укриття злочину, яке виразилося в тому, що зловживаючи владою, тобто використовуючи владу всупереч інтересів служби, діючи з інших особистих інтересів, а саме з метою приховати недоліки в роботі, в період з 18.07.2008 року по 25.07.2008 року не забезпечив проведення жодних оперативно-розшукових заходів, спрямованих на розкриття злочину, на встановлення осіб, які могли бути причетними до скоєння злочину, на долучення до матеріалів перевірки висновку судово-балістичного дослідження кулі, висновку судово- медичного дослідження потерпілого ОСОБА_8, що призвело до втрати слідів злочину та дало змогу ухилитися особі, яка скоїла злочин від відповідальності і 25.07.2008 року затвердив незаконну постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, яка була складена підсудним ОСОБА_7, чим було заподіяно тяжких наслідків охоронюваним законом правам та інтересам малолітнього ОСОБА_8, а також спричинило підрив авторитету органів державної влади.

Підсудний ОСОБА_7 в судовому засіданні  свою винуватість у вчиненні  інкримінованого йому злочину визнав і пояснив, що в Кам”янка-Бузькому РВ ГУ МВСУ у Львівській області  проходив службу з липня 2004 року по березень 2009 року і на посаді начальника СКР Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області з січня 2008 року по березень 2009 року. У відповідності до посадової інструкції, працюючи на посаді начальника СКР Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області, він здійснював контроль і надавав допомогу оперативним працівникам ВКР в роботі по розкриттю і розслідуванню злочинів, організовував роботу по розкриттю злочинів поточного та минулих років. По роботі він був ознайомлений з наказами МВС України, яких дотримувався і  які використовував  по службі. В СКР Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області окрім нього ще працювало п»ять оперуповноважених СКР, які безпосередньо по службі підпорядковувалися йому. Він особисто  по службі підпорядковувався начальникові кримінальної міліції, першому заступникові начальника Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_10, а також  начальникові райвідділу міліції ОСОБА_6 За час служби в Кам”янка-Бузькому РВ ГУ МВСУ в нього зі всіма працівниками були нормальні, службові стосунки.

У липні 2008 року він працював на посаді начальника СКР Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ. Про те, що 17.07.2008 року в Кам”янка-Бузьку ЦРЛ поступив з тілесними ушкодженнями житель смт.Добротвір, малолітній ОСОБА_8, йому стало відомо тільки на наступний день 18.07.2008 року, коли  в чергового по райвідділу міліції він отримав зареєстровані в ЖРЗПЗ матеріали за фактом отримання тілесних ушкоджень жителем смт. Добротвір ОСОБА_8 За отримання вказаних матеріалів він розписався в журналі ЖРЗПЗ Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області. З резолюції на рапорті, складеному черговим по райвідділу міліції ОСОБА_11 за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8, він побачив, що вказані матеріали були адресовані йому для перевірки та прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України колишнім заступником начальника Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ ОСОБА_12

На даний час він вже не пригадує, які конкретно матеріали були скеровані йому для  перевірки за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8, однак може стверджувати про те, що до нього поступили всі матеріали, які були зібрані  протягом  17.07.2008 року, а також і 18.07.2008 року, тобто до часу  отримання  ним вказаних матеріалів. Всі  матеріали, які він отримав від чергового по райвідділу міліції і які були зібрані за час  проведеної  ним перевірки за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8, знаходяться в матеріалах про відмову в порушенні кримінальної справи за даним фактом. З рапорту, складеного черговим по райвідділу міліції ОСОБА_11 вбачалося, що   ОСОБА_8 отримав  пошкодження сідниці внаслідок падіння з гаражу.

Про те, що з тіла ОСОБА_8 вилучили кулю  йому стало відомо 18.07.2008 року, коли слідчий ОСОБА_34. передав йому для долучення до матеріалів перевірки протокол огляду та вилучення кулі, скерування  про призначення судово-балістичного дослідження, а також кулю, вилучену з тіла ОСОБА_8

Тоді він для себе зрозумів, що ОСОБА_8 отримав вогнепальні тілесні ушкодження, однак при яких обставинах  він не знав і будь-які об’єктивні дані про обставини отримання ОСОБА_8 вогнепального поранення  йому не були відомі. Один екземпляр скерування на судово-медичне дослідження був наданий йому для долучення до матеріалів перевірки, а другий екземпляр, скоріше всього, що був  переданий потерпілому, можливо його батькам. Дане скерування на судово-медичне дослідження було винесене ОСОБА_13, скерування на судово-балістичне дослідження було винесене також ОСОБА_13, однак чи дане скерування з предметом вилученим з тіла ОСОБА_8, тобто металевим предметом схожим на кулю було передано йому з матеріалами, чи зразу скеровано кимось з працівників райвідділу міліції в НДЕКЦ, він пригадати не може.

Отримавши вказані матеріали  для перевірки та прийняття рішення, він вирішив з’ясувати обставини отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 До вказаної перевірки він також залучив працівників СКР, які були в ті дні на роботі, тобто, які не знаходились у відпустці.

Так, працівником СКР ОСОБА_14 було проведено огляд місця події, а саме місце отримання тілесного пошкодження ОСОБА_8, в ході якого в  підвальному приміщенні недобудованого гаражу було виявлено залишки вогнища. Самого потерпілого, тобто малолітнього ОСОБА_8 їм опитати в той час не виявилось можливим, а точніше відібрати від нього письмове пояснення. Окрім нього, для перевірки за фактом отримання ОСОБА_8 вогнепального поранення були залучені і інші працівники СКР, а зібрані ними матеріали знаходяться в матеріалах перевірки. Ним особисто відбиралося пояснення від старшого брата ОСОБА_8 - ОСОБА_15, однак дане пояснення останній не підписав, так як він змушений був їхати в смт. Добротвір по службі, а тому не зміг в ОСОБА_15 підписати вказане пояснення. Також він відвідував з кимось із працівників міліції, з ким точно пригадати не може, потерпілого ОСОБА_8, який в ході розмови  пояснив йому в присутності лікарів, що він бавився з братом якимось металевими кульками і для себе він зрозумів, що той зі своїм братом бавився патронами. В присутності кого з лікарів в нього була вказана розмова з ОСОБА_8, він пригадати не може. Що сталося з ОСОБА_8 і від чого він отримав ушкодження, останній пояснити не міг.

На підставі зібраних матеріалів перевірки він прийшов до висновку про необхідність  прийняти рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, тобто він прийшов до висновку про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_8 міг отримати внаслідок попадання  патрона у вогонь та подальшого розриву патрона, коли він  зі своїм братом ОСОБА_15 бавилися в гаражі і палили вогонь. Тому 20.07.2008 року він виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (яку затвердив  начальник райвідділу міліції ОСОБА_6, якому він вручив матеріали в пронумерованому та прошитому стані) за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 Також  ним було підготовлене повідомлення батькові ОСОБА_8 - ОСОБА_15 про прийняте рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Вказане повідомлення він підготовив в двох екземплярах і віддав разом з матеріалами перевірки начальникові райвідділу міліції ОСОБА_6, а чи скеровував хтось з працівників міліції повідомлення батькові ОСОБА_8 йому не відомо.

Всупереч вимогам ст.22 КПК України в ході перевірки він  не долучив висновку судово-медичного дослідження та висновку судово-балістичного дослідження, не провів інших дій, спрямованих на розкриття злочину, а тому розуміє і усвідомлює той факт, що він неналежно та несумлінно виконував покладені на нього службові обов’язки при проведенні перевірки за фактом отримання ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.

Цивільний позов заявлений представником потерпілого не визнав та пояснив, що шкода, яку просить відшкодувати представник потерпілої наступила не внаслідок його дій, а внаслідок дій невстановленої слідством особи. На даний час по цій справі проводиться досудове слідство. Коли буде встановлена особа, яка спричинила тілесні ушкодження малолітньому ОСОБА_8 і таку буде засуджено, то саме з неї і слід буде стягнути  завдану шкоду. У скоєному кається і просить суд не позбавляти його волі.

Підсудний ОСОБА_6 в судовому засіданні свою винуватість в скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив,  що на посаді начальника Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області він працював з серпня 2005 року по березень 2009 року. В його посадові обов’язки входило загальне керівництво роботою райвідділу міліції і по службі йому підпорядковувалися всі працівники райвідділу міліції. В його обов’язки на займаній посаді входив контроль за виконанням підлеглими працівниками законодавства та наказів МВС України. Він особисто ніс персональну відповідальність  за організацію та результати роботи відділення по захисту економіки від злочинних посягань, за роботу чергової частини райвідділу міліції, за організацію взаємодії служб по охороні громадського порядку, організацію фінансово-господарської діяльності Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області, за роботою чергової частини та підбір і розстановку кадрів всіх служб райвідділу міліції.

Про те, що в Кам”янка-Бузькому РВ ГУ МВСУ є зареєстровані в ЖРЗПЗ матеріали за фактом поступлення в Кам”янка-Бузьку ЦРЛ малолітнього жителя смт.Добротвір ОСОБА_20. ІНФОРМАЦІЯ_7, йому стало відомо 18 або 19 липня 2008 року. В день отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8, він був відсутній у райвідділі. Скоріше всього, що будучи на службі, він вивчав книгу обліку інформації про злочини та пригоди скоєні та зареєстровані на території Кам”янка-Бузького району і  побачив зареєстровану за №790 від 17.07.2008 року черговим по райвідділу міліції ОСОБА_11 інформацію про поступлення в лікарню  ОСОБА_8 з тілесними ушкодженнями, які були ним отримані внаслідок падіння з даху гаражу. Згідно запису в ЖРЗПЗ вказані матеріали були отримані  для перевірки та прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України начальником СКР, старшим лейтенантом міліції ОСОБА_7

Оскільки  у відповідності до  посадової інструкції  він контролював виконання  матеріалів, зареєстрованих в ЖРЗПЗ, то відповідно після трьох діб він викликав до себе начальника СКР ОСОБА_7 і запитав останнього, як проводиться перевірка за вищевказаними матеріалами. ОСОБА_7 повідомив його, що рішення за матеріалами перевірки не прийнято, він  та його підлеглі працівники не можуть відібрати пояснення від малолітнього ОСОБА_8 та його матері, оскільки вони знаходяться в м.Львові в реанімаційному відділенні лікарні „ОХМАДИТ”.

Зібрані на той час матеріали перевірки ОСОБА_7 йому не надав, а чи витребовував він від нього вказані матеріали для ознайомлення, вже  не пригадує.

Про те, що малолітній ОСОБА_8 був прооперований і з його тіла видалено предмет подібний на кулю, йому стало відомо не від ОСОБА_7, а від когось з інших підлеглих йому працівників, точно  пригадати не може. Скерування на проведення судово-балістичного дослідження кулі від 18.07.2008 року підписане не ним, а сторонньою особою з наслідуванням його підпису.

Після того дня він ще неодноразово викликав до себе ОСОБА_7 і цікавився як чином проходить вирішення вказаних матеріалів за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ОСОБА_7 доповів йому, що він не має змоги опитати потрібних йому осіб по матеріалах, так як немає висновку судово-балістичного дослідження, а тому ним не прийняте рішення за фактом отримання тілесних ушкоджень і надав для ознайомлення зібрані на той час ним матеріали. Він бачив серед зібраних матеріалів пояснення старшого брата ОСОБА_8, протокол огляду місця події, протокол вилучення кулі і ще якісь інші документи, яких він пригадати не може.

По закінченню терміну розгляду вказаної категорії матеріалів, тобто за спливом 10 днів 25.07.2008  року (27.07.2008 року –вихідний день, а 28.07.2008 року –він мав бути на звірці у м.Львові) йому ОСОБА_7 знову надав пакет зібраних ним матеріалів перевірки, серед них і була постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, яку він затвердив. Згідно записів в ЖРЗПЗ вбачається, що в журналі є відмітка про прийняття рішення по матеріалах перевірки на підставі ст. 6 п.2 КПК України 25.07.2008 року і така відмітка про прийняте рішення є в журналі обліку відмовних матеріалів. Вказаний запис мав зробити працівник міліції, який на той час виконував обов’язки співробітника обліково-реєстраційної групи. У 2008 році обов’язки обліковця виконував ОСОБА_16, який працює в райвідділі на посаді інженера СПГ. Коли був зроблений даний запис в журнал ЖРЗПЗ і в журналі обліку відмовних матеріалів він сказати не може.

05.08.2008 року він пішов у чергову відпустку з якої повернувся 02.09.2008 року. Після того як він вийшов з відпустки, йому було відомо про те, що всі матеріали є вирішені згідно чинного законодавства, в тому числі він також вважав, що вирішений матеріал за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8, однак яким чином, він не  перевіряв. Однак ще до виходу у відпустку, він дав вказівку ОСОБА_7 викликати батька ОСОБА_8 для того, щоб з ним поспілкуватися про обставини  отримання тілесних ушкоджень його сином і по можливості прийняти по матеріалах законне рішення. ОСОБА_15, тобто батько ОСОБА_8 прибув до нього і він мав з ним розмову, скоріше всього, що в присутності ОСОБА_7  В ході розмови він запитав у ОСОБА_15, чи в нього вдома немає патронів, зброї, з яких міг отримати поранення його син, на що ОСОБА_15 відповів, що в нього зброї та патронів немає і він сказав ОСОБА_7 відібрати від ОСОБА_15 пояснення, після чого ОСОБА_15 і ОСОБА_7 вийшли з кабінету, а чи відбирав пояснення ОСОБА_7 від ОСОБА_15 йому не відомо.

В листопаді 2008 року до них в райвідділ міліції прибули з перевіркою  за фактом отримання  тілесних ушкоджень ОСОБА_8 працівники ВВБ та УСБУ у Львівській області, які хотіли отримати для вивчення матеріал за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 В поясненні, яке ним було дано працівникам ВВБ  він показав, що йому не відомо, де знаходяться матеріали за даним фактом, оскільки вони повинні були би зберігатися в архіві райвідділу міліції. В цей день він зустрівся з начальником СКР ОСОБА_7 і сказав йому надати матеріали, які розшукували працівники ВВБ. ОСОБА_7 повідомив, що вказані матеріали будуть ним надані йому пізніше, через деякий час, однак по якій причині будуть надані пізніше він в ОСОБА_7 не з’ясовував. Аналогічні пояснення ОСОБА_7 усно надав працівникам ВВБ в нього в кабінеті. В ніч з 25 на 26 листопада 2008 року в нього погіршився стан здоров’я, на наступний день він звернувся в поліклініку району для обстеження і його було госпіталізовано в Кам”янка-Бузьку ЦРЛ, де він знаходився на стаціонарному лікуванні до 08.12.2008 року, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого, копію якої він надає до протоколу допиту. При поступленні в лікарню на лікування  в нього сильно боліла голова, був високий тиск, боліло в області серця. В один з днів до нього, попередньо зателефонувавши на мобільний телефон, прийшли  в терапевтичне відділення лікарні перший заступник начальника Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ ОСОБА_10 і начальник СКР ОСОБА_7 З собою вони принесли документи. Які конкретно були матеріали він не пригадує. Якійсь документи він підписував. Резолюції  на рапортах, які є в матеріалах перевірки, накладені ним і підписи належать йому. Коли,  в який час і де конкретно він накладав вказані резолюції на рапортах на долучення їх до матеріалів перевірки він не пригадує.

Таким чином, пред»явлене йому звинувчення є надуманим і не відповідає фактичним обставинам справи. Недоліків у його роботі органом досудового слідства і судом не встановлено, тобто приховувати йому не було що. Просить постановити відносно нього виправдовувальний вирок.

Аналогічні покази підсудний ОСОБА_6 давав і на досудовому слідстві, будучи допитаним у якості свідка.

Такі лише різняться від показів даних ним в судовому засіданні тим, що на досудовому слідстві він пояснював, що по закінченню терміну розгляду вказаної категорії матеріалів, тобто на 10 день йому ОСОБА_7 знову надав пакет зібраних ним матеріалів перевірки, серед них і була постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, однак вказаної постанови він не затвердив, оскільки, на його думку, в зібраних матеріалах перевірки не було достатніх матеріалів для прийняття рішення, в тому числі і висновку судово-балістичного дослідження на підставі якого можна було прийняти законне рішення.

На досудовому слідстві підсудний ОСОБА_6 пояснював також, що в листопаді 2008 року до них в райвідділ міліції прибули з перевіркою  за фактом отримання  тілесних ушкоджень ОСОБА_8 працівники ВВБ та УСБУ у Львівській області. Він лежав у лікарні Туди  до нього приходили ОСОБА_7 та ОСОБА_10 Вони з собою принесли пакет документів, зібраних за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 Які конкретно були матеріали він не пригадує. ОСОБА_10 і ОСОБА_7 стали просити його підписати  винесену ОСОБА_7 постанову  про відмову в порушенні кримінальної справи, однак, чи  підписав дану складену ОСОБА_7 постанову про відмову в порушенні кримінальної справи  він не пригадує, але  підпис на постанові, яка знаходиться в матеріалах перевірки, схожий на його.

т.2 а.с.182-186.

При пред»явленні обвинувачення підсудний ОСОБА_6 від дачі показів відмовився, скориставшись своїм правом, наданим йому ст.63 Конституції України та ст.43 КПК України.

т.3 а.с.163.

Винуватість підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого кожному з них злочину стверджується  наступними доказами, зібраними  органом досудового  слідства, які є в матеріалах  кримінальної справи, і які  були  перевірені в судовому засіданні.

З копії наказу №5 від 05.01.2008 року та Функціональних облов»язків начальника  сектору карного розшуку Кам»янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області, затверджених Начальником райвідділу 05.02.2008 року, з якими підсудний ОСОБА_7 був ознайомлений, вбачається що  останній був призначений на посаду начальника СКР Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області  і у відповідності до покладених на нього службових обов’язків зобов’язаний був організовувати і проводити оперативно-розшукову та попереджувальну профілактичну роботу на території обслуговування Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ, організовувати роботу по розкриттю злочинів поточного та минулого років.

                                                       т.3 а.с.12, 5.

Наказом №489 о/с від 26.08.2005 року підсудний ОСОБА_17 був призначений на посаду начальника Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області згідно наказу МВС України №634 о/с від 25.08.2005 року. На займаній посаді працював з 25 серпня 2005 року до 31 березня 2009 року (наказ  начальника ГУ МВСУ у Львівській області  №95 о/с  від 31.03.2009 року та наказ МВС України №557 о/с від 30.03.2009 року).

                                                   т.3 а.с.10,11

Підсудний ОСОБА_6, як начальник райвідділу внутрішніх справ  зобов’язаний був організувати  взаємодію слідчих з працівниками дізнання з попередження, розкриття, розслідування злочинів та розшук злочинців, контролювати стан обліку та реєстрації злочинів та інших правопорушень, давати по кожній заяві або повідомленню про злочин письмові вказівки конкретним виконавцям по їх перевірці та контролювати їх виконання.

                                                     т.3 а.с.23-29.

З Інструкції до наказу №400 МВС України, вбачається,  що розгляд заяв та повідомлень про злочини здійснюється відповідно до письмової вказівки начальника органу внутрішніх справ або особи, яка його заміщає, в порядку, встановленому КПК України. Коли необхідно перевірити заяву чи повідомлення про злочин до порушення  справи, така перевірка здійснюється  в строк  не більше 10 діб шляхом відбирання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребовування необхідних документів.

Контроль за додержанням законності при розгляді заяв та повідомлень про злочини, що вчиненні або готуються, покладається також на керівників підрозділів органів внутрішніх справ, працівниками яких безпосередньо здійснюється розгляд цих заяв і повідомлень.

Згідно із ст.4.1 Інструкції до наказу №400 МВС України від 14.04.2004 року, розгляд заяв і повідомлень про злочини здійснюється відповідно до письмової вказівки начальника органу внутрішніх справ або особи, яка його заміщає, в порядку, встановленому КПК України, тобто вказана перевірка повинна бути всесторонньою, об’єктивною, у відповідності до вимог ст.22 КПК України, а висновки повинні ґрунтуватися на зібраних в ході перевірки доказах.

У відповідності до п.4.5.1 вищевказаної  Інструкції  постанова про відмову в порушенні кримінальної справи складається в трьох примірниках та погоджується керівництвом підрозділу (служби) працівника, який її виніс, і затверджується керівником  органу внутрішніх справ (крім постанов, винесених слідчим). Перший примірник постанови зберігається в матеріалах справи, другий примірник постанови про відмову в порушенні кримінальної справи протягом доби надсилається відповідному прокуророві, а третій видається на вимогу особі, інтересів якої ця постанова  стосується, або її законному представникові.

Пункт 5.1 зазначеної інструкції передбачає, що організація роботи за додержанням вимог, установлених Інструкцією про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв та повідомлень про злочини, що вчиненні або готуються, покладається на начальника органу внутрішніх справ, а в разі відсутності начальника - на особу, яка його заміщає. Він несе відповідальність за дотримання законності при розгляді заяв та повідомлень про злочини.

Згідно п.5.2.2. вказаної Інструкції начальник органу внутрішніх справ зобов"язаний особисто детально вивчати перевірені матеріали та, переконавшись в їх повноті і об"єктивності, затверджувати винесені працівниками дізнання постанови про порушення кримінальних справ або відмову в їх порушенні.

                                                        т.2 а.с.77-85.

Закон України ”Про міліцію”, зокрема ст.10 такого, передбачає, що працівник міліції зобов’язаний виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукові та профілактичні заходи, передбачені чинним законодавством.

                                                            т.2 а.с.217.

Як вбачається з журналу реєстрації повідомлень про злочини Кам"янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області, 17.07.2008 року у вказаному журналі за №790 було зареєстровано повідомлення чергового лікаря Кам»янка-Бузької ЦРЛ  ОСОБА_18 про те, що 17.07.2008 року до них поступив ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, прож. в АДРЕСА_3 з діагнозом - пошкодження правої сідниці. Зі слів батьків останній отримав тілесні ушкодження внаслідок падіння з даху гаражу, розташованого в цьому ж населеному пункті. Перевірка вказаних матеріалів була доручена начальнику СКР Кам"янка-Бузького РВ ГУ МВСУ підсудному ОСОБА_7, про що значиться його підпис за отримання вказаних матеріалів. В останній колонці зазначеного журналу є запис про те, що 25.07.2008 року за даним фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.2 КПК України.

т.1 а.с.132-133.

20.07.2008 року начальником СКР підсудним ОСОБА_7 було складено та підписано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Підставою для прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом отримання вогнепальних поранень ОСОБА_8 послужив той факт, що ніби-то ОСОБА_15 та його брат ОСОБА_8, знаходячись в приміщенні недобудованого гаражу, розвели вогнище, в яке могли вкинути патрон, у результаті чого від нагрівання та запалення стався постріл, і в результаті даного пострілу куля могла попасти в сідницю ОСОБА_8 Вказана постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, винесена підсудним ОСОБА_7, грунтується не на зібраних матеріалах перевірки, а на надуманих  ним обставинах. Окрім того, підсудний  ОСОБА_7 посилається у своїй постанові про відмову в порушенні кримінальної справи також на пояснення ОСОБА_15 Однак таке, останнім не підписане, а відтак і не могло братись до уваги. Окрім того, підсудний  ОСОБА_7 не провів та не долучив до матеріалів перевірки висновку судово-медичної дослідження.

Незважаючи на те, що десятиденний термін для прийняття рішення по вказаних матеріалах закінчувався лише 27.07.2008 року, підсудний ОСОБА_7 виніс постанову 20.07.2008 року і не долучив до матеріалів  висновку судово-балістичного дослідження, яке було закінчено провадженням 22.07.2008 року.

т.1 а.с.184-201.

З висновку судово-почеркознавчої експертизи №2014 від 30.06.2009 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_6, розташований в графі ”Затверджую. Начальник Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області підполковник міліції” перед прізвищем ”І.Д. Калуцький” на постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.07.2008 року виконаний  самим ОСОБА_6

т.3 а.с.139-140.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 19.03.2009 року №39                                  /09, ОСОБА_8 по представленій на експертизу історії хвороби з лікарні «ОХМАТДИТ» виставлено діагноз: основний - проникаюче вогнепальне поранення живота: травматичне пошкодження тонкого та товстого кишківника, ускладнення - внутрішньочеревна кровотеча. Проникаюче вогнепальне поранення живота у вигляді травматичного пошкодження тонкого та товстого кишківника з розвитком внутрішньочеревної кровотечі відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

т.2 а.с.6-7.

Допитаний на досудовому слідстві судово-медичний експерт ОСОБА_19 пояснив, що для встановлення характеру і ступеня важкості тілесних ушкоджень важливе значення має первинна медична документація, тобто та, яку заповнюють при першому зверненні потерпілого за медичною допомогою, так як при такому зверненні тілесні ушкодження у незміненому стані описуються лікарями, на тілі присутні характеристики даних тілесних ушкоджень (наприклад кінці, краї ран і інше у ще незміненому стані), а в деяких випадках наявні в тілі сторонні предмети, які в подальшому вилучаються з тіла. Наявних записів в історії хвороби, яка була заведена в Кам"янка-Бузькій ЦРЛ 17.07.2008 року йому було достатньо для встановлення характеру і ступеню важкості виявлених на тілі ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. Тобто по цій історії хвороби він би дав аналогічний висновок про спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень внаслідок вогнепального поранення.

т.2 а.с.207-208.

Згідно довідки, виданої судово-медичним експертом ОСОБА_19, в журналі реєстрації потерпілих, обвинувачених та інших осіб Кам'янка –Бузького відділення ЛОБСМЕ, в період з 18.07.2008 року по 30.03.2009 року, постанова від 18.07.2008 року, винесена слідчим ОСОБА_13. на виконання експертизи в Кам"янка-Бузьке відділення ЛОБСМЕ у вказаний період часу не поступала.

т.2 а.с.210.

Як вбачається з історії хвороби ОСОБА_8, 17.07.2008 року в Кам''янка-Бузькій ЦРЛ йому було виставлено діагноз - вогнепальне поранення, травматичне ушкодження товстого і тонкого кишківника. Внутрішня кровотеча.

т.2 а.с.160-177.

У відповідності до журналу обліку осіб, які звернулися в Кам”янка-Бузьку ЦРЛ з тілесними ушкодженнями кримінального характеру вбачається, що 17.07.2008 року у вказаному журналі о 17 год. 40 хвилин значиться зареєстрованим поступлення в лікарню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, з діагнозом: впав з гаражу, вогнепальне поранення, де також зазначено лікарів, які надавали медичну допомогу ОСОБА_8 і вказано наявність ушкоджень на тілі потерпілого  та внутрішню кровотечу.

т.2 а.с.178-181.

Як вбачається з скерування на проведення судово-балістичного дослідження, 18.072008 року з Кам"янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області в НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області було направлено для проведення дослідження металевий предмет, схожий на кулю, який був вилучений з тіла ОСОБА_8 Даний факт скерування на проведення балістичного дослідження кулі підтверджується фактом реєстрації скерування за №3377 від 18.07.2008 року в журналі вихідних та внутрішнього обігу несекретних документів Кам"янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області.

т.2 а.с.144.

У відповідності до висновку   №323 судово-балістичного дослідження від 22.07.2008 року, проведеного спеціалістами сектору дослідження зброї та трасологічних досліджень НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області, куля, яка була вилучена з тіла малолітнього ОСОБА_8 в Кам"янка-Бузькій ЦРЛ є частиною патрона, а саме безоболонковою кулею патрона кільцевого запалювання кал.5,6 мм, виготовлена заводським способом. Дана куля відстріляна з штатного нарізного ствола кал.5,6 мм, який має чотири нарізи правого нахилу. Слідів, характерних для рикошету кулі на її поверхні немає.

25.07.2008 року вказаний висновок згідно супровідного листа був скерований у Кам»янка-Бузький РВ  ГУ МВСУ у Львівській області.

т.1 а.с.48-49,124.

Згідно протоколу огляду журналу вхідної кореспонденції Кам"янка-Бузького
РВ ГУ МВСУ у Львівській області, висновок судово-балістичного дослідження №323 від 22.07.2008 року та речові докази протягом липня-серпня 2008 року в Кам' 'янка-Бузький РВ ГУ МВСУ у Львівській області на реєстрацію не надходили.

т.2 а.с.37-48.

Допитана в судовому засіданні законний представник неповнолітнього потерпіоого ОСОБА_15 - ОСОБА_3 пояснила, що 17 липня 2008 року біля 17 години вона разом з чоловіком знаходились на підсобних роботах в смт.Добротвір. В той час до них передзвонили родичі  і повідомили, що в лікарню попав їх молодший син, ОСОБА_8. Взнавши про даний факт, вони пішли в лікарню смт.Добротвір, де в приміщенні швидкої допомоги знаходився їх старший син, ОСОБА_15 і молодший син, ОСОБА_20. Працівники швидкої допомоги оглядали молодшого сина ОСОБА_21, пояснивши, що вони знайшли рану в області правої сідниці, однак не можуть встановити причини  отримання рани і вирішили скерувати машиною швидкої допомоги  сина в хірургічне відділення Кам”янка-Бузької ЦРЛ. Разом з молодшим сином, залишивши сина ОСОБА_22 в смт.Добротвір, вони також машиною швидкої допомоги поїхали в Кам”янка-Бузьку ЦРЛ, де ОСОБА_20 було скеровано в хірургічне відділення, зроблено ренггензнімок і проведено УЗД. Лікарі після проведення ренгенологічного обстеження виявили в тілі сина металевий предмет і рідину в кишківнку.

Виявивши металевий предмет в тілі сина, лікарі приступили до операції,  по закінченню якої лікар повідомив, що з тіла сина видалили кулю.

Син два місяці після цієї події знаходився на лікуванні у лікарні. Вона перебувала в лікарні разом з ним.  І до цього часу син лікується, оскільки є проблеми з кишківником і з ногою.

Під час перевірки цього інциденту працівники міліції намагались звинуватити у вчиненому її старшого сина. Іх сім»я вимушена була ходити  в різні правоохоронні органи і доводити зворотнє, наполягати на  проведенні оперативно-розшукових заходів для встановлення злочинців.

Внаслідок протиправних дій підсудних не було знайдено зброю, з якої поранили її сина та не встановлено особу, яка це зробила. Тому вона позбавлена можливості відшкодувати витрати на лікування сина за рахунок безпосередньо винуватої  особи.  

Крім того і син, і їх інші діти, і вона з чоловіком як батьки, перенесли моральні страждання, коли спостерігали за муками сина в лікарні.

Внаслідок поранення син переніс  не лише фізичну травму, але й психологічну. Зважаючи на це вона просить стягнути з підсудних моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. 00 коп.

Допитаний на досудовому слідстві  свідок ОСОБА_15 пояснив, що з 2002 року він проживає в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 і від спільного проживання в них є син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7.

17.07.2007 року біля 17 години він разом з дружиною знаходились на підсобних роботах в смт.Добротвір. В той час до нього на мобільний телефон передзвонила його мати ОСОБА_23 і повідомила, що її передзвонили з лікарні смт.Добротвір і повідомили, що в лікарню попав їх молодший син, ОСОБА_8. Взнавши про даний факт, вони разом з дружиною  пішли в лікарню смт.Добротвір, де в приміщенні швидкої допомоги знаходився їх старший син, ОСОБА_15 і молодший син, ОСОБА_20. Працівники швидкої допомоги оглядали молодшого сина ОСОБА_21, пояснивши, що вони знайшли рану в області правої сідниці, однак не можуть встановити причини  отримання рани і вирішили скерувати машиною швидкої допомоги  сина в хірургічне відділення Кам”янка-Бузької ЦРЛ. Разом з дружиною і молодшим сином, залишивши сина ОСОБА_22 в смт.Добротвір, вони також машиною швидкої допомоги поїхали в Кам”янка-Бузьку ЦРЛ, де ОСОБА_20 було скеровано в хірургічне відділення, зроблено ренггензнімок і проведено УЗД. Лікарі після проведення ренгенологічного обстеження виявили в тілі сина металевий предмет і рідину в кишківнку.

Виявивши металевий предмет в тілі сина, лікарі приступили до операції,  по закінченню якої незнайомий для нього лікар сказав, що з тіла сина видалили кулю. Тоді він зрозумів, що син ОСОБА_8 отримав вогнепальне поранення, однак як і при  яких обставинах він зрозуміти для себе не міг. В той час, коли лікарі проводили операцію по видаленню металічного предмету, приїхали працівники  райвідділу міліції, які мали зустріч і розмову з лікарями. Працівники міліції, серед яких був знайомий йому з виду працівник міліції ОСОБА_12, а також з ним ще декілька працівників міліції, забрали з собою одяг сина, а також вилучили кулю, яка була видалена лікарями з тіла сина для проведення дослідження. Після того працівники міліції, взявши його і дружину,  поїхали разом з ними в смт.Добротвір, де з дому дружина викликала старшого сина і тоді вони виїхали на місце події. По прибуттю в гараж на місце події, син показав місце, де ОСОБА_9 отримав вогнепальне поранення. Оскільки на дворі вже було темно, то огляд місця події ніхто не проводив і навіть ніхто не виходив з автомашини. На місце події виїхав працівник міліції ОСОБА_12 разом ще з одним працівником міліції, якого він не знає.

Наступного дня, 18.07.2008 року, приблизно о 8 год. 30 хвилин до нього на мобільний телефон передзвонили працівники міліції, які сказали, щоб він підійшов зі старшим сином ОСОБА_24 на місце події, до гаражів. Коли він прийшов на місце події, то там вже були працівники міліції ОСОБА_12, слідчий ОСОБА_34., дільничний інспектор ОСОБА_28 і ще інші працівники міліції. Старший син ОСОБА_24 показав місце, де  отримав вогнепальне поранення ОСОБА_9, а також показав, куди впав ОСОБА_9 після отримання вогнепального поранення. Працівники міліції оглянули місце, однак жодних документів при цьому не складали. Після огляду місця події працівники міліції разом з ним і старшим сином ОСОБА_24 поїхали в райвідділ міліції, де зайшли в кабінет до слідчого ОСОБА_34. Жодних пояснень в слідчого ОСОБА_34. ні від нього, ні від сина не відбирали. В той час, коли вони знаходились з сином в райвідділі міліції, дружина передзвонила йому на мобільний телефон і повідомила, що молодшого сина направляють для подальшого лікування в лікарню ”Охматдит” у м.Львів, і що необхідно закупити ліки та речі. Він залишив старшого сина в райвідділі міліції, а сам відлучився до години часу за покупками, передав їх дружині,  і знову повернувся в райвідділ міліції до старшого сина, який чекав на нього в кабінеті слідчого ОСОБА_34. Через деякий час їх з сином запросили в кабінет начальника СКР Кам”янка-Бузького РВ ОСОБА_7, в якому був ще один працівник міліції. Їх з сином запросили присісти в кабінеті і в його присутності ОСОБА_7 став розпитувати в сина при яких обставинах отримав тілесні ушкодження молодший син ОСОБА_21. ОСОБА_24 при ньому розповідав працівникам міліції при яких обставинах ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження. Однак письмове  пояснення чомусь від старшого сина ніхто не відбирав.

В той час, коли вони були в кабінеті ОСОБА_7, то останній і присутній з ним працівник міліції постійно допитувалися в старшого сина, де знаходиться  зброя з якої проведено постріл, тобто він зробив для себе висновок, що  працівники міліції підозрюють його старшого сина, що ним проведено вистріл. Окрім того, він прийшов до висновку і про те, що працівникам міліції  зрозуміло, що тілесне ушкодження його молодший син отримав від вогнепального поранення. Після розмови з сином в кабінеті ОСОБА_7, він з сином та працівником міліції ОСОБА_7, а  також ще з одним працівником міліції, прізвища якого він не знає,  виїхали на власному автомобілі ОСОБА_7 в смт.Добротвір на місце події, де знову проводили огляд гаражу і прилеглої до гаражу території. Знову ж таки на місці жодних письмових документів, тобто протоколу огляду місця події, не складалося. Працівники міліції висловлювали різні версії отримання вогнепального поранення його молодшим сином, а саме, що його син  міг отримати поранення від того, що у вогонь, який розпалили в приміщенні гаражу, був кинутий патрон. Проте дана версія висунута працівниками міліції не підтверджувалася, оскільки місця від розпалювання вогнища на території гаражу, чи прилеглій території виявлено не було. Окрім того, старший син заперечував той факт, що вони з молодшим сином розпалювали вогнище, та що мали біля себе сірники і патрони. Оскільки залишків вогнища на місці події виявлено не було, то працівники міліції і дальше продовжували просити старшого  сина, щоб останній зізнався, де є зброя, з якої він поранив свого молодшого брата. Проте його старший син заперечував, що в нього була зброя і що він провів постріл з неї. В той час він особисто  прийшов до висновку, що постріл проведено якоюсь сторонньою  невстановленою особою, яка знаходилась в той день 17.07.2007 року недалеко від місця знаходження приміщення гаражу, де бавилися його сини.

Після того дня, тобто 18.07.2008 року приблизно через 6-10 днів до нього підійшов дільничний інспектор ОСОБА_28, який сказав, що його викликає до себе на бесіду начальник райвідділу міліції ОСОБА_6  Він поїхав в райвідділ міліції до начальника райвідділу міліції ОСОБА_6 Коли він прибув в кабінет до ОСОБА_6, то останній йому сказав, що є висновок експертизи з якого вбачається, що постріл в його сина проведено з близької відстані і в такому випадку, оскільки нікого близько не було, окрім його старшого сина, то підозра падає лише на його старшого сина. З висновком даної  експертизи ОСОБА_6 його не ознайомлював. Тоді ОСОБА_6 сказав йому, що якщо він хоче, щоб і дальше проводилася перевірка за даним фактом, то попередив його, що якщо з’ясується, що постріл провів його старший син, то він буде, як батько,  притягнутий до адміністративної відповідальності. Також ОСОБА_6 попросив його, що якщо йому стане відомо, хто міг вчинити постріл, то він повинен про це повідомити працівників міліції і вони будуть дальше проводити розслідування. Він погодився надати працівникам міліції інформацію, якщо її отримає, тобто якщо йому стане відомо, хто вчинив вогнепальне поранення його сина.

Більше працівники міліції його не викликали і чи проводили вони якесь розслідування за фактом отримання вогнепального поранення його сином ОСОБА_21 йому невідомо.

У вересні 2008 року від дружини йому стало відомо про те, що вогнепальне поранення його сина міг вчинити житель смт.Добротвір ОСОБА_25, батька якого він знає. Тоді він передзвонив до ОСОБА_7, якому сказав про те, що ходять розмови, що постріл, внаслідок якого отримав поранення його син, міг вчинити ОСОБА_25. Тоді ОСОБА_7 пообіцяв до нього приїхати або передзвонити на мобільний телефон. Однак ОСОБА_7 з ним не зустрічався і до нього не телефонував. Після того він поїхав на заробітки в Росію і коли знаходився в Росії, то дружина йому розповіла про те, що до неї приходили працівники  з обласного управління міліції, які відбирали від неї та старшого сина  письмові пояснення за фактом отримання вогнепальних поранень сином ОСОБА_21. З перших днів працівники Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ добре знали про те, що його син ОСОБА_21  отримав вогнепальне поранення від проведеного пострілу невідомою особою, однак нічого не робили для того, щоб знайти та притягнути до відповідальності особу, яка вчинила даний злочин, а навпаки скрили даний факт. Вважає, що за такі  дії працівники Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ повинні  бути покарані.

Аналогічно свідок ОСОБА_15 пояснив під час проведення ставки віч-на-віч з підсудним ОСОБА_7

                                                    т.1 а.с. 163-167.

                                               т.2 а.с. 20-21.

                                                т.3 а.с.86-89.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що 17.07.2008 року він разом зі своїм братом ОСОБА_9 вирішили погуляти біля гаражів, які знаходяться приблизно за метрів 500 біля будинку, де вони проживають з батьками. В той день на дворі було дуже тепло і, прийшовши на територію гаражів, вони з братом опустилися в підвальне приміщення, де він перед тим поставив цегли, постелив на них дошки, тобто зробив лавочки, щоб можна було посидіти і відпочити. В підвальному приміщенні гаражу було чисто, не засмічено. Вогнища ні вони з братом, ні будь-хто інший, в підвальному приміщенні гаражу  не палили. Посиділи вони з братом в підвальному приміщенні гаражу 15-20 хвилин, після чого вирішили вилізти наверх. Першим він вирішив підсадити наверх свого брата. Коли він підняв в руках брата вгору і той вже знаходився зверху над бетонним перекриттям підвального приміщення, то в той час брат чомусь закричав від болю і впав на нього в яму назад. Він також впав разом з братом в яму. Перед тим, як брат його скрикнув від болю, то в  той час він почув хлопок, як  нібито  йому під вухом  розірвалася надувана куля. Коли брат впав на нього, він його поклав в ямі на лавочку, а сам виліз з ями наверх, щоб подивитися, що сталося. Однак кругом гаражів нікого з сторонніх людей не було, тобто нікого зі сторонніх людей він, вилізши з підвального приміщення, не побачив.

Він знову спустився в підвальне приміщення і побачив, що в брата зі сідниці тече кров. ОСОБА_21 вже не міг сам стояти на ногах і, витягнувши його з ями, він взяв брата на руки та поніс його в лікарню. Коли він заніс брата на швидку допомогу, то лікарі, оглянувши брата, зразу передзвонили до його бабці, яка про те, що сталося повідомила його батька і матір, які приїхали до них в лікарню. На місці в лікарні він розповів батькові і матері про те, що з нами сталося. З смт.Добротвір його молодшого брата направили в лікарню в м.Кам’янка-Бузька і з ним поїхали його батьки, а він залишився вдома. Коли його батьки вночі приїхали разом з працівниками міліції додому, то розповіли йому, що братові зробили операцію і витягнули з тіла брата кулю. В цю ніч вони з батьком і працівниками міліції виїжджали на місце до гаражів, де він показував працівникам міліції на гараж, де його брат отримав поранення. Однак коли вже приїхали працівники міліції, то надворі було темно і ніхто з працівників міліції території не оглядав. Наступного дня зранку вони з батьком і працівниками міліції  знову виїхали на територію гаражів, де він показав на гараж, в якому вони гуляли напередодні з братом. В його присутності і присутності батька працівники міліції оглядали гаражі і прилеглу територію. Після того працівники міліції запросили його  і батька в райвідділ міліції, де працівники міліції кричали на нього і   говорили видати їм зброю, з якої він провів постріл. Він пояснював працівникам міліції, що  ніякої зброї він  не бачив і з неї не стріляв.

В той день вони разом з батьком та працівниками міліції ще раз виїжджали на місце події, яке оглядали працівники міліції. Також працівники міліції розпитували його, чи не палив він на місці вогнище і чи не кидав туди патрон. Він пояснював працівникам міліції, що вогнища він не палив і ніяких патронів  у вогнище не кидав. На місці працівники міліції пересвідчилися, що вогнища на місці в гаражі ніхто не розпалював.

Більше після того працівники міліції його не викликали і не опитували. В грудні 2008 року до нього до школи приїжджали ще незнайомі йому працівники, які також в присутності вчительки  відбирали від нього пояснення. Коли з тіла його брата лікарі витягнули кулю, то він зрозумів для себе, що хтось вистрілив в брата, однак хто вчинив постріл, йому не відомо і по даний час.

Аналогічно свідок ОСОБА_15 пояснював і на досудовому  слідстві.

т.1 а.с. 168-169.

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_18 пояснив, що 17.07.2008 року в приймальний покій Кам”янка-Бузької ЦРЛ поступив малолітній ОСОБА_8 і він був залучений для надання останньому медичної допомоги. У хворого ОСОБА_20 було виявлено пошкодження правої сідниці у вигляді рани. Візуально встановити, що сталося з ОСОБА_8, тобто встановити, яка причина утворення даної рани було неможливо і, коли  було зроблено рентгенографію тазу, то було виявлено на лівій сідниці металевий предмет, подібний на кулю до малокаліберної гвинтівки. Після цього ним було дано вказівку медсестрі приймального відділення ОСОБА_26 повідомити про даний факт черговому по райвідділу міліції, оскільки з побаченого на ренгензнімку для нього і інших лікарів стало зрозумілим, що ОСОБА_8 отримав, якимось  чином, вогнепальне поранення.

Після того, як ними було виявлено в тілі ОСОБА_8 кулю, то було проведено хірургічне втручання, в ході якого було видалено з тіла потерпілого ОСОБА_8 кулю, яка дійсно походила від патрона до малокаліберної гвинтівки. Пізніше від хірурга  ОСОБА_27 йому стало відомо, що в Кам”янка-Бузьку ЦРЛ приїжджали працівники міліції, які вилучили видалену з тіла ОСОБА_20 кулю.

Наступного дня ОСОБА_8 було транспортовано в м.Львів в лікарню «ОХМАТДИТ», в хірургічне відділення. В Кам”янка-Бузькій ЦРЛ після 17.07.2008 року він більше ОСОБА_8 не бачив.

т.2 а.с.30-31.

Допитаний  в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснив, що  17.07.2008 року він знаходився на чергуванні в хірургічному відділенні Кам”янка-Бузької ЦРЛ. Після обіду того дня в приймальне відділення Кам”янка-Бузької ЦРЛ каретою швидкої допомоги з Добротвірської міської лікарні поступив ОСОБА_8 При зовнішньому огляді потерпілого ОСОБА_8 було виявлено рану в області правої сідниці. Коли було проведено рентгенологічне обстеження, в тілі ОСОБА_20, а точніше в лівій сідниці було виявлено сторонній металічний предмет циліндричної форми. При  проведенні хірургічного втручання даний предмет було видалено з тіла ОСОБА_8 і даним предметом дійсно виявилась куля, з чого  ним і лікарями, які брали участь разом з ним в  проведенні хірургічного втручання в тіло ОСОБА_8 було зроблено висновок, що ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження внаслідок вогнепального поранення. Окрім видалення кулі ними була надано медичну допомогу потерпілому ОСОБА_8, а саме зшито  множинні розриви тонкої і товстої кишки та брижі.

Після того, як ними було видалено з тіла ОСОБА_8 кулю, хтось  з  працівників лікарні передав інформацію про поступлення ОСОБА_8 в Кам”янка-Бузьку ЦРЛ  і в лікарню приїхали працівники міліції, однак, хто конкретно приїжджав з працівників міліції він не пригадує. Коли приїхали працівники міліції, то запитали його, який діагноз було встановлено в ОСОБА_8 при поступленні в Кам”янка-Бузьку ЦРЛ і записували наявність тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_8 Він пояснив працівникам міліції, що виявлені на тілі ОСОБА_8 тілесні ушкодження утворилися внаслідок вогнепального поранення, однак при яких обставинах такі йому було спричинено  відомо не було.

Працівники міліції виявили бажання забрати з собою кулю, видалену з тіла ОСОБА_8 для проведення дослідження і ними було  складено протокол огляду та вилучення, після чого вони забрали кулю з собою.

Наступного дня 18.07.2008 року ОСОБА_8 був переведений в хірургічне відділення лікарні „ОХМАТДИТ” і більше ОСОБА_8 в Кам”янка-Бузькій ЦРЛ  він не зустрічав.

Коли стан дитини 18.07.2008 року покращився, то він розпитував його про те, що з ним сталося напередодні. В розмові, яка відбулася між ними, ОСОБА_8  розповідав, що вони з братом в той день збирали різного роду металеві предмети.

Аналогічно свідок ОСОБА_27 пояснював і на досудовому слідстві.

т.2 а.с.32-33, а.с.199-201.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28  пояснив, що 18.07.2008 року  він був присутнім при огляді місця події на території гаражного кооперативу і чув, як ОСОБА_15 розповідав про те, що в той час, коли його молодший брат 17.07.2008 року отримав тілесне ушкодження, то він почув над вухом якийсь хлопок, так якби розірвалася надувна куля. Письмових чи усних вказівок на з’ясування обставин отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 він не отримував.

Особисто викликав ОСОБА_15 до начальника райвідділу ОСОБА_6, однак про що вони розмовляли не знає, так як при розмові присутнім не був.

 Аналогічно свідок ОСОБА_28 пояснював і на досудовому слідстві.  

т.1 а.с. 242-243.

Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_11  пояснив, що  17.07.2008 року він заступив на чергування в складі слідчо-оперативної групи Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області.

Біля 22 год. того дня йому по телефону з Кам”янка-Бузької лікарні поступило повідомлення про те, що в лікарню з діагнозом пошкодження сідниці доставлено жителя смт. Добротвір ОСОБА_20. По телефону лікар також повідомив йому, що зі слів батьків ОСОБА_8 останній отримав пошкодження внаслідок падіння з даху гаражу. Після отримання вказаної інформації в Кам”янка-Бузьку ЦРЛ була скерована слідчо-оперативна група по приїзду якої жодної додаткової інформації за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 йому не поступило, а тому додаткова інформація за фактом отримання ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ним не складалася. 18.07.2008 року заступник начальника Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ ОСОБА_12 матеріали, зареєстровані в ЖРЗПЗ за №790 від 17.07.2008 року, розписав для виконання начальнику СКР ОСОБА_7 і тільки  в листопаді–грудні 2008 року під час перевірки працівниками ГУ МВСУ у Львівській області за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 йому стало відомо про те, що ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження не внаслідок падіння з даху гаражу, а внаслідок вогнепального поранення.

Аналогічно свідок ОСОБА_11 пояснював  в на досудовому слідстві.

                                                  т.2 а.с. 27-29.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив, що він працював помічником оперативного чергового по Кам»янка-Бузькому райвідділу. Інформацію з Кам»янка-Бузької ЦРЛ про поступлення ОСОБА_8  в лікарню приймав черговий по райвідділу ОСОБА_11, він її і заносив у ЖРПЗ. Зі слів чергового ОСОБА_11 ним  було складено телетайпограму та скеровано таку у м.Львів. Конкретних обставин справи за спливом часу він не пригадує.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що з лютого 2008 року по листопад 2008 року працював на посаді старшого слідчого СВ Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області. 17.07.2008 року о 9.00 год. він  заступив на чергування в складі слідчо-оперативної групи Кам»янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області і на чергуванні знаходився  до 9.00 год. 18.07.2008 року. У вечірній час 17. 07.2008 року, точної години він не пригадує, черговий по райвідділу міліції ОСОБА_11 повідомив його про те, що в Кам”янка-Бузьку ЦРЛ поступив з кульовим пораненням  малолітній ОСОБА_8 житель смт.Добротвір. Окрім того, черговий  по райвідділу повідомив його про те, що в даний час лікарями проводиться операція по видаленню кулі з тіла ОСОБА_8 і дав йому вказівку  у складі СОГ виїхати в Кам”янко-Бузьку ЦРЛ. В Кам”янко-Бузьку ЦРЛ він виїхав з відповідальним по райвідділу міліції ОСОБА_12, який в той час працював на посаді  заступника начальника Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області.

Приблизно через 10-15 хвилин після того, як вони  з ОСОБА_12 приїхали в лікарню, до них вийшов в коридор лікар-хірург і сказав, що  під час операції було дійсно виявлено та вилучено з тіла ОСОБА_8 кулю. Тоді він зрозумів, що малолітній ОСОБА_8 отримав вогнепальне кульове поранення і він вирішив залишитися на місці в лікарні, щоб вилучити в лікарів кулю, яку ними було видалено в тіла ОСОБА_8, а ОСОБА_12 разом з ОСОБА_15 вирішили виїхати в смт.Добротвір для того, щоб зустрітися з старшим братом ОСОБА_8 та з’ясувати в нього обставини отримання вогнепального поранення ОСОБА_8

Він вийшов з хірургічного відділення в приймальне відділення лікарні і став чекати на хірурга, який проводив операцію для того, щоб вилучити в нього видалену з тіла ОСОБА_8 кулю. Коли прийшов лікар ОСОБА_27 з видаленою з тіла ОСОБА_8 кулею, то він в присутності понятих склав протокол огляду та вилучення кулі діаметром 0,5 см., довжиною  1,2 см. Після складання протоколу куля ним була  упакована в поліетиленовий пакет, який він опечатав та скріпив підписами понятих. Окрім того, на вимогу хірурга ОСОБА_30 ним було написано розписку на вилучену кулю, яку він залишив лікарю для долучення до історії хвороби. Для нього було зрозумілим в той вечір, що ОСОБА_8 отримав вогнепальне кульове поранення, однак яким чином та при яких обставинах на той час було не виясненим, оскільки для цього необхідно було опитати ОСОБА_8 і його брата, та провести відповідно балістичне дослідження кулі, вилученої з тіла ОСОБА_8 Після того як він прибув у чергову частину райвідділу міліції, то показав черговому ОСОБА_11 вилучену з тіла ОСОБА_8 кулю. Рапорту про результати відвідання ним лікарні та вилучення кулі він не складав та черговому його не подавав, оскільки черговий по райвідділу ОСОБА_11 вже знав про те, що в тілі ОСОБА_8 виявлено кулю та проводиться хірургічне втручання по видаленню кулі ще тоді, коли скерував його з ОСОБА_12 в Кам”янка-Бузьку ЦРЛ.

В той вечір 17.07.2008 року він мав розмову з інспектором дозвільної системи ОСОБА_31, якому показував вилучену з тіла ОСОБА_8 кулю і вони з ОСОБА_31 прийняли рішення про необхідність проведення перевірки власників мисливської зброї, які проживають в смт.Добротвір та навколишніх селах з метою з’ясування їх можливої причетності до проведеного пострілу з наявної в них зброї, що могло спричинити кульове вогнепальне поранення ОСОБА_8

Наступного дня, 18.07.2008 року він виніс постанову про призначення судово-медичного дослідження щодо локалізації наявних тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_8, також поставив питання про ступінь важкості даних тілесних ушкоджень та чи дані тілесні ушкодження утворилися внаслідок вогнепального поранення. Вказана постанова про призначення судово-медичного дослідження була підписана ним і винесена в двох екземплярах.

Окрім того, він надрукував скерування на балістичне дослідження в НДЕКЦ вилученої з тіла ОСОБА_8 кулі. 18.07.2009 року він побачив, що згідно ЖРЗПЗ матеріали перевірки за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 передані для проведення перевірки начальникові СКР  Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ ОСОБА_32 Тоді він закликав до себе ОСОБА_7 і передав йому в кабінеті дві постанови про призначення судово-медичного дослідження, дві постанови на проведення балістичного дослідження, протокол вилучення кулі, а  також опечатану в пакеті кулю, вилучену з тіла ОСОБА_8

В подальшому після цього він жодної перевірки за фактом отримання вогнепального поранення ОСОБА_8 не проводив і ніхто з керівництва райвідділу міліції його до проведення перевірки за даним фактом не залучав. Тільки в листопаді-грудні 2008 року, коли проводилася перевірка за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 працівниками ВВБ ГУ МВСУ у Львівській області спільно з працівниками СБУ у Львівській області, йому стало відомо про те, що за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 начальником СКР Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області  ОСОБА_7 було прийнято рішення  про відмову в порушенні кримінальної справи.

Аналогічно свідок ОСОБА_13 пояснював під час досудового слідства та під час проведення ставки віч-на- віч з підсудним ОСОБА_7

т.1  а.с.173-176.

т.3 а.с.75-76,120-121.

Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_12  пояснив, що в липні 2008 року він працював на посаді заступника  начальника Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області, начальником міліції громадської безпеки. 17.07.2008 року в вечірній час йому передзвонив черговий по райвідділу міліції ОСОБА_11 і повідомив, що в чергову частину райвідділу міліції надійшло повідомлення з районної лікарні про те, що до них  доставлено малолітню дитину  з тілесними ушкодженнями і, що необхідно, щоб він під’їхав в чергову частину райвідділу міліції. Коли він приїхав в чергову частину, то йому стало відомо від чергового по райвідділу ОСОБА_11 про те, що в лікарню поступив малолітній ОСОБА_8, мешканець смт. Добротвір, який отримав ушкодження на території гаражів  на хуторі  Маїки  і що дані тілесні ушкодження утворилися внаслідок падіння на якийсь предмет в гаражі. Черговий по райвідділу  міліції попросив його виїхати в лікарню. Він разом з слідчим ОСОБА_13. та іншими членами СОГ, точно не пригадує з ким, виїхали в лікарню, щоб з’ясувати  обставини отримання тілесних ушкоджень малолітнім ОСОБА_8 Коли вони приїхали в лікарню, то з’ясувалося, що малолітній ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження  внаслідок вогнепального поранення. Лікар, який проводив операцію повідомив, що з тіла дитини витягнули кулю від малокаліберного патрона, яка була в подальшому вилучена слідчим ОСОБА_13. Після розмови з лікарем він вирішив поїхати на місце події. Разом з ним в смт.Добротвір виїхав працівник міліції ОСОБА_31 та, наскільки він пригадує, працівник СКР ОСОБА_14, а можливо ще інші члени слідчо-оперативної групи. Також разом з нами поїхав батько ОСОБА_8  В смт. Добротвір їх чекав старший брат потерпілого. По прибуттю до гаражів вони попросили старшого брата ОСОБА_8 показати на місце в гаражах, де отримав вогнепальне поранення його молодший брат, однак присутній з ними на місці ОСОБА_15 - старший брат ОСОБА_8, не міг вказати на місце, де в той день 17.07.2008 року отримав вогнепальне поранення його молодший брат і показував їм то на одне, то на інше місце і в нього навіть склалося враження, що він їх обманює і не хоче сказати правду і вказати на гаражне приміщення, де отримав вогнепальне поранення його молодший брат. Таким чином, оскільки ОСОБА_15 не зміг показати на дане місце, а точніше гараж, тому огляд місця події ними в цю ніч не проводився. Вони вирішили зустрітися знову на території гаражів наступного дня 18.07.2008 року зранку. Тому він знову наступного дня разом з членами СОГ виїхали на місце події, де ОСОБА_15 вказав на гараж, де отримав вогнепальне поранення його молодший брат. Після приїзду в райвідділ він наклав резолюцію на рапорті чергового по райвідділу міліції ОСОБА_11 про скерування матеріалів за фактом отримання вогнепального поранення начальникові СКР ОСОБА_33 в порядку ст. 97 КПК України, оскільки вважав, що в даному випадку скоєно тяжкий злочин, тобто малолітній ОСОБА_8 при незрозумілих, на той час, обставинах отримав вогнепальне поранення. Яке рішення було прийнято за матеріалами перевірки в подальшому йому не відомо, оскільки він пішов у відпустку, а в подальшому був переведений на роботу в Жидачівський райвідділ міліції.

Аналогічно свідок ОСОБА_12 пояснював і  під час досудового слідства.

                                                     т.2 а.с. 15-16.

 Допитаний  в судовому засіданні  свідок ОСОБА_31 пояснив, що в липні 2008 року він працював на займаній в даний час ним посаді старшого інспектора дозвільної системи Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області.

17.07.2008 року в вечірній час до нього передзвонив на мобільний телефон заступник начальника райвідділу міліції ОСОБА_12 і повідомив, щоб він підійшов до райвідділу міліції. Коли він підійшов до райвідділу міліції, то  ОСОБА_12 в розмові сказав йому, що в Кам”янка-Бузькій ЦРЛ проводять операцію хлопцеві з вогнепальним пораненням і що їм потрібно виїхати в смт.Добротвір на місце події на територію гаражних кооперативів, де старший брат ОСОБА_8, який отримав вогнепальне поранення, має показати місце отримання даного вогнепального поранення. Після цього він разом з  ОСОБА_12 виїхали в смт.Добротвір і під’їхали до гаражних кооперативів, які знаходяться біля об’їздної дороги смт.Добротвір, куди підійшов старший брат потерпілого ОСОБА_8 разом зі своїм батьком. Вони попросили цього хлопця показати місце на території гаражних кооперативів, де його молодший брат ОСОБА_8 отримав вогнепальне поранення. Цей хлопець став водити їх по території гаражів і не міг точно вказати їм місце, де отримав його молодший брат вогнепальне поранення. Через деякий час цей хлопець, прізвище якого ОСОБА_15, показав їм на відкриту ділянку біля гаражів, уточнивши, що скоріше всього, що його молодший брат ОСОБА_8 саме в даному місці отримав вогнепальне поранення. Оскільки в той час на дворі вже стемніло, не можна було провести огляд території, то вони вирішили наступного дня зранку знову приїхати  на місце події, оглянути його в світловий день.

Після того вони з ОСОБА_12 повернулися назад в райвідділ міліції і в той вечір, наскільки він пригадує, старший слідчий СВ ОСОБА_34 показав йому вилучену з тіла ОСОБА_8 кулю  калібру 5,6 мм.          

Від заступника начальника райвідділу міліції ОСОБА_12 в той вечір він отримав вказівку щодо перевірки всіх осіб, в яких є зареєстрованою мисливська нарізна зброя калібру 5,6 мм  та які проживають в смт.Добротвір на їх можливу причетність до проведення пострілу, внаслідок якого отримав вогнепальне поранення ОСОБА_8

Він вибрав по картотеці осіб, які мають зброю калібру 5,6 мм та які проживають в смт.Добротвір та навколишніх селах для того, щоб провести перевірку на їх причетність до проведення пострілу, внаслідок якого отримав вогнепальне поранення ОСОБА_8  Наступного ранку 18.07.2008 року він взяв свою автомашину і разом з ОСОБА_12 вони знову виїхали в смт.Добротвір, де на них чекав дільничний інспектор ОСОБА_28. Через деякий час до них підійшов батько ОСОБА_8 зі своїм старшим сином,  який вказав на гаражне приміщення, де його молодший брат отримав вогнепальне поранення і підвів їх до місця в гаражному кооперативі, який він також оглянув. Оскільки, як він зрозумів, ОСОБА_8 отримав вогнепальне поранення, то він став шукати в підвальному приміщенні гаражу гільзу чи гільзи, однак гільз він при огляді гаражу не побачив. На місці ОСОБА_15 розповів, що напередодні він зі своїм молодшим братом ОСОБА_8 гуляли на території гаражів і залізли в підвальне приміщення, де вдвох бавилися. Дальше він розповів, що коли вони збиралися вилізати з ями та коли він підсаджував з ями молодшого брата нагору, то в той час його брат чомусь впав зверху на нього. Коли він його положив знову в підвалі на лавочку, то побачив, що з сідниці в брата тече кров. Дальше, як пояснив ОСОБА_15, він витягнув з ями нагору  брата і сам заніс його в лікарню, де останньому надали першу медичну допомогу і дальше скерували в Кам”янка-Бузьку ЦРЛ, де було проведено операцію та видалено з тіла кулю. Тобто з розповіді ОСОБА_15 він зрозумів, що він особисто з ніякого предмету для стрільби патронами не стріляв.

Після огляду місця події він поїхав своєю автомашиною перевіряти власників зброї калібру 5,6 мм. Про результати перевірки вказаних громадян він склав письмовий  рапорт, який подав начальнику райвідділу міліції

Інших власників мисливської нарізної зброї ні в той день, ні в послідуючі дні  на території району він не перевіряв. 18.07.2008 року до нього  підійшов хтось з працівників карного розшуку, якому він також надав список осіб власників зареєстрованої зброї калібру 5,6 мм. Як йому пояснив працівник розшуку, що за даним фактом отримання ОСОБА_20 вогнепального поранення вони будуть здійснювати перевірку, тобто будуть перевіряти на причетність до проведення пострілу і інших власників мисливської зброї на території району.

Таким чином він зрозумів, що перевірку за фактом вогнепального поранення отриманого ОСОБА_8 проводили працівники СКР, однак хто конкретно йому не відомо. Які результати проведеної перевірки за фактом отримання вогнепальної поранення ОСОБА_8 йому також  не відомо.

Аналогічні пояснення свідок ОСОБА_31 давав під час досудового слідства.

т.1 а.с.177-178.

Допитаний    в судовому засіданні   свідкок  ОСОБА_35 пояснив, що 19.08.2008 року ним було отримано  в НДЕКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області висновок і кулю після проведення судово-балістичного дослідження. По приїзду з НДЕКЦ в Кам”янка-Бузький РВ ГУ МВСУ у Львівській області висновок судово-балістичного дослідження та кулю він заніс в кабінет  слідчих Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області і, оскільки нікого з слідчих в даному кабінеті на той час не було, так як вони знаходились на дворі перед кабінетом, то вказаний висновок  і речовий доказ він залишив в кабінеті слідчих, не повідомивши про даний факт ні начальника райвідділу міліції ОСОБА_6, ні начальника СКР ОСОБА_7 Тільки  коли перевірку за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 стали проводити працівники ВВБ ГУ МВСУ у Львівській області, він пригадав, що речовий доказ і акт судово-балістичного дослідження він залишив в кабінеті, де в той час працювали слідчий ОСОБА_38., ОСОБА_1. та ОСОБА_40. Після того у вказаному кабінеті він знайшов під диваном речовий доказ, а саме кулю після проведеного балістичного дослідження, які передав ОСОБА_7 Чи був ним також в кабінеті слідчих виявлений акт судово-балістичного дослідження, він пригадати не може.

Аналогічні пояснення свідок ОСОБА_35 давав і на досудовому слідстві.

т.2 а.с.24-26, 206.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що 17.07.2008 року він входив до складу СОГ Кам»янка-Бузького РВ ГУ МВСУ України, виїжджав у лікарню з приводу поранення дитини ОСОБА_8, а також проводив огляд місця події. На даний час  пригадати всі обставини йому важко, однак стверджує, що всі складені ним процесуальні документи і рапорти відповідають дійсності.

Допитана до досудовому слідстві свідок ОСОБА_36 пояснила, що в журналі вихідної кореспонденції Кам"янка-Бузького РВ ГУ МВСУ повідомлення ОСОБА_15 про прийняте рішення за фактом отримання тілесних ушкоджень його сином за період з 20.07.2008 року по 01.08.2008 року не зареєстроване.

т.2. а.с.196.

Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_16 пояснив, що відмовний матеріал за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8, який зареєстрований за номером №319-0554 поступив йому від колишнього начальника СКР ОСОБА_7 25.07.2008 року, про що ним було зроблено відмітку в журналі ЖРЗПЗ, тобто на штампі його рукою було вказано дату вирішення матеріалів та зазначено порядковий номер матеріалу. Також  ним  було зроблено запис в журналі обліку відмовних матеріалів про те, що рішення по матеріалу №319-0554 прийняте 25.07.2008 року, після чого він здав вказаний матеріал в канцелярію райвідділу міліції. Чому вказаний матеріал не поступив в прокуратуру району для перевірки йому не відомо.

Аналогічно свідок ОСОБА_16 пояснював і під час досудового слідства.

т.3 а.с.82-83.

У відповідності до скерування матеріалів в прокуратуру району для вивчення та довідки з Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ, відмовний матеріал №319-0554 за фактом спричинення вогнепальних тілесних ушкоджень в прокуратуру району в період з липня 2008 року по грудень 2008 року не  надходив.

т.1 а.с.267,154.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_37 пояснив, що він працює  заступником начальника НДЕКЦ ГУ МВСУ у Львівській області.  Експерти після проведення експертиз чи досліджень подають в канцелярію НДЕКЦ висновки –на відправлення. Працівники канцелярії реєструють подані документи, присвоюють їм вихідний номер і відправляють все ініціатору проведення експертизи чи дослідження поштою, а при наявності речових доказів – віддають нарочним працівникам тих райвідділів, які призначили експертизу.

З протоколу огляду місця події від 21 березня 2009 року - підвального приміщення недобудованого гаражу, вбачається, що приміщення недобудованого гаражу знаходиться в гаражному кооперативі, розташованому з лівої сторони від об’їздної дороги, яка проходить в смт.Добротвір біля хутора Маїки. Даний недобудований гараж знаходиться в південно-західній стороні гаражного кооперативу на відстані 70 метрів від вищевказаної об’їздної дороги та на відстані 21 метр від рампи, яка розташована зі сторони об’їздної дороги і на відстані 28 метрів від гаражного приміщення, яке знаходиться по ходу в західному напрямі вказаного гаражного кооперативу.

Приміщення недобудованого гаражу знаходиться над рівнем землі на висоті 85 см. Дане гаражне приміщення складається з двох частин, з яких задня частина перекрита повністю плитами, а передня частина перекрита з правого краю плитою, шириною 1 м 57 см та з лівої сторони плитою  шириною 1м 93 см. Між даними плитами знаходиться отвір розмірами 2 м.89 см х 97 см. Глибина підвального приміщення гаражу складає 2 м.05 см. В першому відділенні підвального приміщення, яке знаходиться зі сторони дороги, що проходить між гаражами, знаходиться  на підлозі на всій площі  куски битої цегли, дошок, а також дерев’яний щит (піддон) для цегли, який підведений до передньої стінки підвального приміщення. За даним підвальним приміщенням є ще друге відділення підвального приміщення, яке відділене від першого перегородкою, яка викладена  з блоків. Вхід в друге відділення  підвального приміщення здійснюється з першого через отвір в стіні, яка розділяє підвальні приміщення. Даний отвір в стіні шириною 80 см. і знаходиться в лівій частині вказаної стіни. Площа другого відділення підвального приміщення 2 м.74 см. х 3 м.96 см.

В лівому ближньому куті даного підвального приміщення знаходиться кусок дерев’яної дошки  під яку з двох сторін підкладені цегли. В дальньому лівому куті підвального приміщення знаходиться викладена в декілька рядів цегла у вигляді квадрату. Вздовж дальньої задньої стіни вказаного підвального приміщення знаходяться на землі куски цегли, пластмасові каністри, дошки і вздовж правої дальньої стіни підвального приміщення також на землі знаходяться викладені в ряд  куски  цегли. При огляді першого і другого  підвального приміщення гаражу не виявлено слідів, як свіжих так і давніх, вогнища, в тому числі  залишків золи.

Присутній при огляді місця події ОСОБА_15 показав, що в даному гаражному приміщенні  17.07.2008 року отримав вогнепальне поранення його рідний брат ОСОБА_8  в той час, коли з  його допомогою останній  вилазив з гаража на поверхню, тобто коли вже знаходився на поверхні, на стіні гаражу зі сторони  дороги, перебуваючи  фактично  над рівнем землі.

т.1 а.с.228-241.

За результатами службового розслідування було складено висновок від 17.02.2009 року,  яким встановлено, що  начальник СКР Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ ОСОБА_7 при проведенні перевірки за фактом отримання вогнепальних поранень ОСОБА_8 самоусунувся від виконання службових обов’язків, грубо порушив вимоги КПК України, наказ МВС України від 14.04.2004 року №400, що виразилося у невжитті  усіх необхідних оперативно-розшукових заходів по встановленню  особи, яка скоїла злочин, прийняв незаконне, необґрунтоване та завчасне рішення про відмову в порушенні кримінальної справи та не повідомив про прийняте рішення потерпілого. Начальник Ка컴нка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_6 також самоусунувся  від виконання службових обов’язків, що виразилося в затвердженні незаконного, необґрунтованого  та завчасного рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, невжитті  передбачених законом заходів щодо негайного скасування незаконного рішення.

т. 1а.с.217-225.

24.12.2008 року слідчим  СВ Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_38 за фактом вогнепального поранення ОСОБА_8 була порушена  кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

т.2 а.с.5.

А відтак,  оцінивши всі вище перелічені докази у їх сукупності, суд вважає покази підсудного ОСОБА_6 на досудовому слідстві та  в судовому засіданні  незавершеними в розумінні повного висвітлення всіх фактичних обставин справи. В його поясненні прослідковується намагання переконати суд у непричетності до злочину, подати події в спонтанному, а не заздалегідь спланованому розвитку, свідомо, керуючись певними причинами та міркуваннями, а саме, бажанням уникнути відповідальність за скоєне, приховавши дійсні обставини справи. Підсудний ОСОБА_6 не заперечує сам факт затвердження ним постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, однак намагається переконати суд, що у разі виявлення незаконності такої вона могла бути скасована прокурором, що діяв в межах встановлених законом термінів,  що прийняття постанови про відмову в порушенні кримінальної справи не могло і не потягнуло жодних наслідків, адже така на сьогоднішній день скасована прокурором і порушено кримінальну справу, що дані питання регулюються кримінальним процесом, і що за допущені помилки він вже  тричі покараний.  

Суд критично оцінює твердження підсудного у зазначеній частині, бере до уваги покази свідків та потерпілих на досудовому слідстві і в судовому засіданні як такі, що об»єктивно, в цілому і з висвітленням деталей відтворюють події не в завуальованому, а в максимально наближеному до реальності вигляді. Дані покази відповідають іншим доказам, зібраним органом досудового слідства, які були оголошені та  перевіреними судом та на які суд покликається у вироку вище,  і які в сукупності  стверджують про винуватість підсудних у скоєнні інкримінованого їм злочину. Всі слідчі дії щодо збирання доказів по даній справі на досудовому слідстві здійснено з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, чого не заперечують і самі підсудні, а тому жодних застережень для надання їм доказового значення у суду немає.

Непереконливим є й твердження адвоката ОСОБА_2 про те, що обвинувачення його підзахисного підсудного ОСОБА_6 є надуманим і таким, що не  відповідає фактичним обставинам справи, зокрема, щодо особистого інтересу останнього приховати недоліки в роботі. Захист вважає, що наявність таких недоліків у роботі не підтверджується доказами по справі. Однак, суд не погоджується з такими доводами захисту, оскільки з матеріалів справи вбачається, що рішення про відмову в порушенні кримінальної справи прийнято на підставі надуманих фактів, без долучення до матеріалів перевірки висновку судово-медичного та судово-балістичного дослідження, всупереч вимогам ст.22 КПК України, вимогам наказу №400 МВС України  і зазначена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи затверджена підсудним ОСОБА_6, незважаючи на очевидні факти спричинення ОСОБА_8 вогнепального поранення сторонньою особою. Дані обставини, на думку суду, достатньо вказують на вчинене укриття  начальником Кам”янка-Бузького РВ ГУ МВСУ підсудним ОСОБА_6 шляхом зловживання службовим становищем  скоєного  по відношенню до ОСОБА_8 тяжкого злочину, метою чого і було у своїх інтересах приховати недоліки в роботі, а саме   незабезпечення ним проведення жодних оперативно-розшукових заходів, спрямованих на розкриття злочину, на встановлення осіб, які могли бути причетними до скоєння злочину, на долучення до матеріалів перевірки висновку судово-балістичного дослідження кулі, висновку судово-медичного дослідження потерпілого ОСОБА_8     

          Посилання  захисту  на наказ №3 від 03.01.2008 року по Кам»янка-Бузького РВ ГУ МВСУ у Львівській області «Про створення постійно-діючої комісії по прийому, обліку і розгляду заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються та контроль за станом обліково-реєстраційної роботи»з якого вбачається, що головою такої комісії був перший заступник –начальник кримінальної міліції ОСОБА_10, також не приймаються судом до уваги, оскільки наявність такого наказу не позбавляла начальника райвідділу, яким на той час був підсудний ОСОБА_6, здійснювати покладені на нього функціональні обов»язки, серед яких і контролювати стан обліку та реєстрації злочинів та інших правопорушень, давати по кожній заяві або повідомленню про злочин письмові вказівки конкретним виконавцям по їх перевірці та контролювати їх виконання.

              Таким чином, суд приходить до висновку про винуватість підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6  у скоєнні інкримінованого їм злочину та що їх дії органом досудового слідства кваліфіковано за ст.364 ч.3 КК України вірно, оскільки останні, як було встановлено органом досудового слідства та судом,  будучи працівниками правоохоронного органу  використали надану їм владу всупереч інтересам служби, чим завдали тяжких наслідків охоронюватним законом правам та інтересам малолітнього ОСОБА_8 та спричинили підрив авторитету органів державної влади.

         У відповідності до  ст.12 КК України, злочин, скоєний підсудними  ОСОБА_7 та ОСОБА_6   є тяжким.

При обранні покарання підсудному  ОСОБА_7 суд враховує тяжкість скоєного ним злочину,  обставини справи, дані, що характеризують особу підсудного, і з врахуванням таких, перспективи його виправлення та попередження з його боку нових злочинів, а саме, що підсудний є особою молодого віку, одружений, раніше  не судився,  за попереднім місцем праці характеризується позитивно, не працює.

Як пом’якшуючі  покарання обставини підсудному ОСОБА_7  суд враховує те, що він у скоєному  розкаявся, вибачився перед потерпілою і остання не вважає за доцільне позбавляти його волі.

Обставини, які б обтяжували покарання підсудному  ОСОБА_7 судом не встановлені.

При обранні покарання підсудному  ОСОБА_6 суд враховує тяжкість скоєного ним злочину,  обставини справи, дані, що характеризують особу підсудного, і з врахуванням таких, перспективи його виправлення та попередження з його боку нових злочинів, а саме, що підсудний одружений, має на утриманні двох неполвнолітнеіх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 років народження та  двох батьків пенсійного віку, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 років народження, син підсудного має вроджену ваду серця,  батько та дружина - є інвалідами третьої групи,   сам  підсудний хворіє на гіпертонічну хворобу, стенокардію, атеросклероз, остеохондроз з незначним порушенням функції хребта, сольовий діатез, має грижу,  раніше  не судився,  за попереднім місцем праці характеризується виключно позитивно, не працює.

Обставини, які б пом»якшували чи обтяжували покарання підсудному  ОСОБА_39  судом не встановлені.

          Таким чином, з врахуванням наведеного, суд вважає, що покарання підсудним ОСОБА_7. та ОСОБА_6  слід обрати в межах санкції статті за якою вони судяться.

І оскільки  суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6  можливе без ізоляції від суспільства, то щодо них слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади,  із звільненням від відбування основного покарання з випробуванням, поклавши на них обов»язки не  виїжджати за межі  України на інше постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця праці, навчання та проживання і періодично з”являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Санкція статті 364 ч.3 КК України передбачає призначення  додаткового покарання у вигляді конфіскації належного підсудним майна. Однак, суд приходить до висновку про неможливість призначення такого додаткового покарання щодо підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6, оскільки згідно вимог ст.77 КК України таке додаткове покарання при звільненні від відбування покарання з випробуваням не призначається.

Представник потерпілого ОСОБА_3, звернулися до суду з цивільним позовом в якому просять стягнути з підсудних моральні збитки в сумі 100 000 грн. 00 коп. Свої вимоги мотивує тим, що син два місяці після події знаходився на лікуванні у лікарні. Вона перебувала в лікарні разом з ним.  І до цього часу син лікується, оскільки є проблеми з кишківником і з ногою.

Під час перевірки цього інциденту працівники міліції намагались звинуватити у вчиненому її старшого сина. Іх сім»я вимушена була ходити  в різні правоохоронні органи і доводити зворотнє, наполягати на  проведенні оперативно-розшукових заходів для встановлення злочинців.

Внаслідок протиправних дій підсудних не було знайдено зброю, з якої поранили її сина та не встановлено особу, яка це зробила. Тому вона позбавлена можливості відшкодувати витрати на лікування сина за рахунок безпосередньо винуватої  особи.  

Крім того і син, і їх інші діти, і вона з чоловіком як батьки, перенесли моральні страждання, коли спостерігали за муками сина в лікарні.

Внаслідок поранення син переніс  не лише фізичну травму, але й психологічну.

Заслухавши пояснення підсудних, потерпілих, свідків, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з»ясувавши  дійсні обставини справи, суд, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з історії хвороби ОСОБА_8, 17.07.2008 року в Кам''янка-Бузькій ЦРЛ йому було виставлено діагноз - вогнепальне поранення, травматичне ушкодження товстого і тонкого кишківника. Внутрішня кровотеча. Надалі він був скерований в  «ОХМАТДИТ», був прооперований і тривалий час у зв»язку з цим знаходився на лікуванні.

т.2 а.с.160-177.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої  внаслідок порушення її прав, така шкода полягає у фізичному болі, стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку з протиправною  поведінкою щодо неї. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_8 дійсно перебував на стаціонарному лікуванні з приводу заподіяння йому тілесних ушкоджень, терпів  фізичну біль та страждання внаслідок отриманих ним тілесних ушкоджень, під час перебування в лікарні був позбавлений можливості  повноцінно спілкуватися із членами родини, однолітками. Отже відбулися вимушені зміни у житті потерпілого і на відновлення свого стану він та його родина  витратили зусилля та час. Однак, суд враховує ту обставину, що ці зміни відбулись не з прямої вини підсудних, а їх протиправні дії були лише опосередковано причетні до цього.

 При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує матеріальне становище підсудних, зокрема, що вони хоч і є працездатним, однак ніде не працюють, підсудний ОСОБА_6 має на утриманні  двох неповнолітніх дітей, один з яких має вроджену ваду серця,  двох батьків пенсійного віку, один з яких є інвалідом 3-ої груи, його дружина також є інвалідом 3-ої групи, сам підсудний хворіє.

 При визначенні розміру моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди в користь представника потерпілого слід визначити  в сумі 10000 грн. 00 коп.

Також з підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6  слід стягнути судові витрати, а саме, кошти за проведення сулдово-почеркознавчої експертизи в сумі 908 грн. 20 коп.

               Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

           ОСОБА_7  визнати винуватим та засудити:

- за ст.364 ч.3 КК України  до  5 (п’яти) років позбавлення волі,  з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій   строком на 1 (один) рік, без конфіскації майна.

           На підставі ст.75 КК України звільнити  ОСОБА_7    від відбування основного призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового терміну  - 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов»язки.

              Згідно ст.76 КК України зобов’язати  засудженого ОСОБА_7    без дозволу органу кримінально-виконавчої системи не виїжджати на інше постійне місце проживання  за межі України, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, праці чи навчання, а також систематично з’являтися на реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_6  визнати винуватим та засудити:

- за ст.364 ч.3 КК України  до  5 (п’яти) років позбавлення волі,  з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій   строком на 1 (один) рік, без конфіскації майна.

           На підставі ст.75 КК України звільнити  ОСОБА_6   від відбування основного призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового терміну  - 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов»язки.

              Згідно ст.76 КК України зобов’язати  засудженого ОСОБА_6   без дозволу органу кримінально-виконавчої системи не виїжджати на інше постійне місце проживання  за межі України, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, праці чи навчання, а також систематично з’являтися на реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_7 та    ОСОБА_6   до вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний - підписку про невиїзд.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_3 задоволити частково. Стягнути з засуджених ОСОБА_7 та    ОСОБА_6 солідарно в користь ОСОБА_3 10 000 грн. 00 коп. (десять тисяч грн. 00 коп.) моральної шкоди.

Стягнути з засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в користь Науково-дослідного інституту судових експертиз кошти за проведення судово-почеркознавчої експертизи (висновок №2014 від 30.06.2009 р.)  в сумі 908 грн. 20 коп. (дев»ятсот вісім грн. 20 коп.).

               Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб з моменту його проголошення до Апеляційного суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

          Суддя                                                                                          Копняк С. М.