ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
19.06.06 Справа № 24/31ад.
Суддя Рябцева О.В., за участю секретаря Сумцової С.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт", Антрацитівський район, с. Краснолуцький
про стягнення 2311 грн. 43 коп.
в присутності представників сторін:
позивача –не прибув
відповідача –не прибув
в с т а н о в и в:
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік у розмірі 2311 грн. 43 коп.
Заявою від 19.06.2006р. позивач уточнив предмет позову, оскільки була допущена описка в періоді заборгованості і просить стягнути штрафні санкції в сумі 2311 грн. 43 коп., що фактично утворились за 2004 рік.
Відповідач на порушення ухвал суду від 27.04.2006р., 22.05.2006р. від 05.06.2006р. заперечення на позов та витребувані судом документи не надав, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, причин нез’явлення у судове засідання не повідомив.
При вирішенні даного спору судом досліджені такі документи:
1.Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік.
2.Лист Антрацитівського міськрайцентру зайнятості від 10.11.2005р. № 3/03-1988.
3.Лист Антрацитівського управління праці та соціального захисту населення від 11.11.2005р. № 18-1513.
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
16.03.2005р. ТОВ "Моноліт" надало до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, відповідно до якого, середньооблікова кількість штатних працівників складає 35 осіб, а працевлаштуванню підлягає 2 особи. За розрахунком товариства сума нарахованих штрафних санкцій складає 4622 грн., виходячи із середньорічної заробітної плати штатного працівника 2311 грн.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції від 05.07.2001р. № 2606 –ІІІ (далі Закон) для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця.
Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (далі Положення про робоче місце інвалідів) підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" (в редакції Закону України від 05.07.2001р.) Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001р. № 1767 затвердив Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів (далі Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
Згідно з п. 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995р. № 171 за погодженням з Мінекономіки України, Мінпраці України, Мінфіном України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995р. за № 287/823 (далі - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.
З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі 10-ПІ (річна) за 2004 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 35 чоловік, тому на 2004 рік ТОВ "Моноліт" –відповідачу у справі, необхідно було створити робочі місця для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи.
Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статі 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об‘єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Пункт 4 Порядку передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Відповідно до п. 11 Порядку у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Відповідач вищевказані штрафні санкції не перерахував, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році у розмірі 2311 грн. 43 коп.
Матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов’язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів: у 2004 році підприємством не розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, позивачем доведено суду виникнення зобов’язання відповідача по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій за 2004 рік в сумі 2311 грн. 43 коп., але у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 Порядку суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в доход державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2004 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2005 року. Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції, до кола яких відносяться і штрафні санкції, передбачені ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Правова природа цих санкцій як адміністративно-господарської санкції визначена безпосередньо в ст. 20 Закону. Судом враховується, що визначення адміністративно-господарської санкції в даному Законі передбачено згідно змін внесених Законом України від 06.10.2005р. № 2960 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів", який є чинним з 01.01.2006р. Втім з прийняттям цього Закону не відбулось будь-яких змін ні в характері правовідносин між сторонами, ні в їх статусі та повноваженнях, ні в порядку нарахування та сплати штрафних санкцій. Позов подано до суду 27.04.2006р., а отже пізніш як через шість місяців з дня виявлення порушення і більше ніж через один рік з дня порушення. Підприємство відповідача за даним позовом повинно було сплатити штрафні санкції не пізніше 15.04.2005р., але самостійно не сплатило, тому датою виявлення порушення слід вважати 15.04.2005р. При цьому 6 місяців з дня виявлення порушення сплинуло 15.10.2005р. Положення ст. 20 Закону щодо незастосування ст. 250 ГК України до цих правовідносин набрали чинності з 01.01.2006р., а на цю дату строк застосування ст. 250 ГК України вже сплинув.
За таких обставин, у задоволені позову слід відмовити.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 87, 94, 98, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
1.У задоволенні позову відмовити.
2.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В.Рябцева