Справа № 2-а-203/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 січня 2011 року Суддя Павлоградського міськрайонного суду  Дніпропетровської області –Головін В.О., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої державної соціальної допомоги,   

                                                                                    В С Т А Н О В И В

    Предметом адміністративного позову є адміністративні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем щодо нездійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 29.05.2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та зобов'язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 29.05.2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплаченої суми.

    Вирішуючи зазначений спір суд керувався наступними положеннями закону та виходив з наступного.

    Судом встановлено, що позивач народився 1937 року відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.3).

    Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей  війни" у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, передбачено, що дітям  війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема пунктом 12 ст.71, було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст.111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії на 2007 рік ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

    Таким чином, із 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст.111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв’язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою –статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

    Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI “ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст.6 цього Закону викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

    Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

   Таким чином, із 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

    Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

    Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

   Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  визначеного законом.

    Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться у ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно відповідачем під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

    Положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

    Крім того, згідно ч.2 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05 листопада 1991 року  № 1788-XII (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачуєте пенсія.

    Таким чином, суд вважає що відповідач з 29.05.2010 року неправомірно застосовує п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни»(крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»до пенсії виплачується підвищення у розмірах : з 01 жовтня 2008 року –49,80 грн., бо ці положення суперечать Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», 1058-ІV рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

    Таким чином суд вважає необхідним позов задовольнити повністю : визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 29.05.2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 29.05.2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії з урахуванням суми, яка була виплачена позивачу у меншому ніж передбачено зазначеними нормами закону розмірі або не виплачена.

    Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

    На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,6,8,9,69,94,104,158,183-2 КАС України,

                                                                                 П О С Т А Н О В И В

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої державної соціальної допомоги задовольнити частково.

    Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області щодо нездійснення нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 29 травня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого частиною 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та провести відповідні виплати з 29 травня 2010 року з урахуванням  виплачених сум.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору суму у розмірі –3 (три) грн. 40 коп.

    В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

    Постанова підлягає негайному виконанню.

    Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов’язки.

    Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання стороною копії постанови.

    Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя:В. О. Головін