№ 2-а-2421/2011

П О С Т А Н О В А                    

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10.05.2011 року Старобешівський районний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді              Пересади С.С.

при секретарі                       Іваницькій А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці  і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про визнання неправомірною бездіяльність та спонукання до проведення перерахунку суми та стягнення недоотриманих коштів на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2010 рік, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Старобешівського районного суду Донецької області з адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірною бездіяльність та спонукання до проведення перерахунку суми та стягнення недоотриманих коштів на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2010 рік, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи і, відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідку Чорнобильської катастрофи»йому передбачена щорічна грошова допомога до 5 травня за 2010 рік у розмірі 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком, встановлених на момент виплати допомоги. Відповідачем сплачено йому разову грошову допомогу до 5 травня в 2010 році в розмірі 480 грн. З зазначеним рішенням відповідача не згодний. Просить стягнути з відповідача на його користь недоотримані кошти на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2010 рік, встановлені ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірі 5168 (п’ять тисяч сто шістдесят вісім) грн.

Відповідач надав до суду заперечення на позовні вимоги, в яких просить суд відмовити в позові оскільки УПСЗН є бюджетною установою і розпоряджається  бюджетними коштами у відповідності із затвердженим кошторисом. Щорічна разова грошова допомога до 5 травня ОСОБА_1, була призначена і виплачена відповідно до норм діючого законодавства України і управлінням праці та соціального захисту населення Старобешівської райдержадміністрації не порушено право позивача на призначення і отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Позивач на задоволенні позову наполягав та просив розглянути справу за його відсутністю (на підставі заяви).

Представник відповідача до суду не з’явилась, однак надала до суду заяву, в якій проти позову заперечує та просила розглянути справу за їх відсутністю.

Вивчивши матеріали  справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом  встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-ХІІ від 22.10.93 року (далі - Закон №3551-ХІІ), до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами в наслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Частиною п'ятою статті 13 (в редакції від 22.03.07року) цього ж закону допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; інвалідам ІІІ групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 03.06.1998 року, підтверджується, що позивач є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС 1 категорії, згідно посвідчення серії НОМЕР_2, виданим 30.12.2009 року –інвалідом ІІ групи безстроково, перебуває на обліку у відповідача і має пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни.

Відповідно до довідки № 07/вх.01/414 від 28.02.2011 року наданою УПСЗН України в Старобешівському районі Донецької області, позивачу сплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в 2010 році –480 грн.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 № 1646-17, прожитковий мінімум для вказаних осіб встановлено з 1 квітня 2010 року у розмірі 706 грн.

Згідно Закону України № 2154-17 від 27.04.2010 «Про Державний бюджет України на 2010 рік»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність станом з 1 квітня 2010 року установлено – 706 гривень на місяць.

Судом не приймаються до уваги аргументи відповідача, що УПСЗН є бюджетною установою і розпоряджається  бюджетними коштами у відповідності із затвердженим кошторисом, і те, що у 2010 році щорічна разова допомога до 5 травня позивачу була призначена і виплачена відповідно до чинного законодавства та законів України про Державний бюджет України на відповідний рік у розмірі 480 гривень.

Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду, щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2007року № 6-рп2007 по справі № 1-29/2007 «Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.»

Враховуючи те, що позивач в 2010 році  був інвалідом ІІ групи від захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і, відповідно до закону, має статус інваліда війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на щорічну грошову допомогу. Наділивши  інвалідів від захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є інвалідами війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист інвалідів війни.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 17-1 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. А відповідно до п.3 Порядку Фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 04 березня 2002 року № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники …управлінь…виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Оскільки відповідач є головним розпорядником коштів за рахунок субвенцій з державного бюджету на спірні цілі у 2010 році, його відмова у виплаті позивачу разової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій є не правомірною.

            Виходячи із викладеного керуючись ст.ст. 2, 4, 9, 18, 158-161, 163, 186 КАС України на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідку Чорнобильської катастрофи», п. 9 ч. 2 ст.7, ч. 5 ст.13, ч.1 ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№3551-ХІІ від 22.10.93р, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008року № 10-рп2008, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці  і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про визнання неправомірною бездіяльність та спонукання до проведення перерахунку суми та стягнення недоотриманих коштів на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2010 рік –задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації по не перерахування та невиплаті ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня за 2010 рік у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2010 рік у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком на день здійснення виплати з урахуванням фактично здійснених виплат.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 несплачену щорічну разову допомогу до 5 травня за 2010 рік  у розмірі 5168 (п’ять тисяч сто шістдесят вісім) гривень.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Старобешівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:

15.06.11