№ 2а-1138/2011

     П О С Т А Н О В А                    

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15.04.2011 року Старобешівський районний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді              Пересади С.С.

при секретарі                       Іваницькій А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве адміністративну справу, що надійшла до розгляду з Вищого адміністративного суду України, за позовом ОСОБА_1 до Управління праці  і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005 і 2007 роки, -

ВСТАНОВИВ:

До Старобешівського районного суду Донецької області до розгляду з Вищого адміністративного суду України надійшли матеріали адміністративної справи № 2а-11504/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці  і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005 і 2007 роки.

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. Зазначала, що відповідач в порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»сплачує щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законами України, внаслідок чого за 2002-2005 роки та 2007 рік утворилася заборгованість у розмірі 5297,30 грн., яку просила стягнути.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету недоотриману допомогу на оздоровлення за 2002-2005 роки та 2007 рік у розмірі 5037 грн. 30 коп.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року змінено. Постановлено: у другому абзаці резолютивної частини постанови вказати: «Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоплачену компенсацію на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005 та 2007 роки у розмірі 5377,3 грн.». В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

31.10.2008 року Управління праці та соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації на рішення Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 22-а-9621/08 подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який дану скаргу задовольнив частково відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2010 року К-19349/08. Постановив: постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року в частині вимог, що стосуються виплат на оздоровлення за 2002-2005 роки скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року скасувати в частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовити в позові.

Відповідач надав до суду заперечення на позовні вимоги, в яких просить суд відмовити в адміністративному позові про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005 роки ОСОБА_1, оскільки строк звернення до адміністративного суду минув, а щорічна допомоги на оздоровлення як інваліду III групи ОСОБА_1 призначалась і виплачувалась відповідно до норм діючого законодавства України і УПСЗН Старобешівської РДА не порушено право позивача на призначення і отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

Позивач на задоволенні позову наполягав та просив розглянути справу за його відсутністю (на підставі заяви).

Представник відповідача до суду не з’явилась, однак надала до суду заяву, в якій проти позову заперечує та просила розглянути справу за їх відсутністю.

Вивчивши матеріали  справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами  встановлено, що позивач є інвалідом III групи внаслідок захворювання, що пов’язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (посвідчення серії НОМЕР_1, видане 02.11.2000 р.) на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яку у грудні 2002 року їй сплачено у розмірі 15,70 грн., у серпні 2003 року та лютому 2004 року –у розмірі 21,50 грн., у жовтні 2005 року та лютому 2007 року –у розмірі 90 грн.

Щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, до яких відноситься ОСОБА_1, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №79б-ХІІ (із змінами) виплачується в таких розмірах: інвалідам III групи –чотири мінімальні заробітні плати. Однак, на підставі ст. 62 вищевказаного Закону, роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у Порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та Іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок державного бюджету (ст. 63 Закону).

Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які е обов'язковими до виконання. В ч. 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України.

Однак у ст. 2 Закону України «Про встановлення розміру заробітної плати», яка приймалась Верховною Радою України на відповідні роки, зазначено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України здійснювати перегляд цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України. Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р. та №562 від 12.07.2005 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 установленні такі розміри виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - щорічна допомоги на оздоровлення інвалідам III групи 2150 тис. крб. Згідно до п.2 Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні»від 25.08.1996 №762 українські карбовані підлягали обміну на гривні (банкнота та розмінну монету) за курсом 100000 карбованців на 1 гривню. Відповідно до п.4 Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні»з 16 вересня 1996 року щорічна допомоги на оздоровлення інвалідам ПІ групи дорівнюється 21,50 грн., що підтверджує законність нарахування та виплати органами УПСЗН за період з 2002 року по 2004 рік щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи установлені такі розміри щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам III групи - 90,00 грн. На підставі вищевказаної постанови ОСОБА_1 у 2005, 2006 і 2007 роках отримувала щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі - 90,00 грн.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суб’єкт владних повноважень повинен був заплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2002-2005 роки виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на момент виплати допомоги.

Порядком виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04 січня 2000 року № 1, чинним на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що підставою для призначення допомоги на оздоровлення є, зокрема, письмова заява особи, якій провадиться виплата допомоги, та довідка з місця роботи або органу, що виплачує пенсію із зазначенням терміну останньої виплати допомоги. Термін виплати допомоги визначається за погодженням з громадянином, який звернувся по допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 99 КАС (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  річний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася  або повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення  до адміністративного суду, які,  якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися  про  порушення  своїх  прав,  свобод  чи інтересів.

У зв’язку із тим, що ОСОБА_1 не зверталась у 2002-2005 роках до відповідача із відповідною заявою про виплату допомоги на оздоровлення згідно встановленого законом порядку, а також у зв’язку зі спливом строку звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2002, 2003, 2004 і 2005 роки в адміністративному позові ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 100 КАС України суддя вважає за необхідне відмовити.

Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»дію абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-р/2007 положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.

До набрання чинності рішення Конституційного Суду України щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 09 липня 2007 року –виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

На час виплати щорічної допомоги на оздоровлення у лютому 2007 році відповідач діяв відповідно до чинного законодавства. Рішення Конституційного суду України не мають зворотної дії в часі і у суб’єкта владних повноважень після їх прийняття не виникло додаткових зобов’язань по перерахунку допомоги.

На підставі вище викладеного, суддя вважає, в частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік необхідно відмовити у зв’язку з правомірністю дій відповідача.

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 17-1 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. А відповідно до п.3 Порядку Фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 04 березня 2002 року № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники …управлінь…виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

            Виходячи із викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 9, 18, 52, 88, 100, 158-161, 163, 186 КАС України, ч. ч. 2, 3 ст. 22, ст.ст. 95, 117 Конституції України, ст. 13, 48, 62, 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідку Чорнобильської катастрофи», Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р., № 562 від 12.07.2005 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-р/2007, постановою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2010 року К-19349/08, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Старобешівської районної державної адміністрації про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005 і 2007 роки –відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Старобешівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:

15.06.11