Справа № 2-446/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

15 квітня 2011 року  Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                                                            Васіної Л.А.,

при секретарі                                                                        Гусаренко Т.В.,

за участю позивача                                                            ОСОБА_1,

представника відповідача                                                  Несінова О.М.          

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння обороні України про визнання недійсним наказу №23-ос від 01.07.2008 року про переведення ОСОБА_1 на посаду викладача в частині переведення на цю посаду за контрактом, поновлення на роботі, зобов’язання укласти безстроковий трудовий договір, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди –

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння обороні України про поновлення на роботі, зобов’язання укласти безстроковий трудовий договір, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В уточненій позовній заяві просив також визнати недійним наказ №23-ос від 01.07.2008 року про переведення його на посаду викладача в частині переведення на цю посаду за контрактом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він працював у відповідача з 27.12.1971 року на різних посадах, у тому числі і на керівних. 05.05.2008 року йому довели до відома, що посада провідного фахівця, яку він займав, скорочується з 05.07.2008 року. Позивачеві запропонували у зв’язку із скороченням посади перевестися на посаду викладача або майстра виробничого навчання. 27.07.2008 року він написав заяву про переведення на посаду викладача.

Потім позивач оформив належну йому за 2 роки відпустку, відгули та з’явився на роботі лише 03.11.2008 року.

12.11.2008 року його було запрошено до директора, зібрано засідання профспілкового комітету, з якого позивач дізнався, що його було переведено на посаду викладача за контрактною формою, а не за безстроковим трудовим договором. З наказом про переведення на посаду викладача за контрактною формою він не був ознайомлений в установленому законом порядку, а тому відмовився 12.11.2008 року підписати контракт, так як вважав, що він не може з ним укладатися строком на півроку, так як це значно погіршує умови праці. Цього ж 12.11.2008 року позивач був звільнений  посади викладача за п.6 ст.36 КЗпП України. Із звільненням та з переводом на роботу за контрактом позивач не згоден через невідповідність їх вимогам чинного законодавства про працю та професійно-технічну освіту.

Дніпропетровська технічна школа Товариства сприяння оборони України згідно із Положенням є професійно-технічним навчальним закладом, створеним відповідно до ст.18 Закону України «Про професійно-технічну освіту».

До педагогічних працівників відповідача належать викладачі, вихователі, педагоги з професійного навчання, майстри виробничого навчання, інструктори, методисти та інші працівники, діяльність яких пов’язана з організацією та забезпеченням навчально-виховного процесу.

Педагогічні працівники приймаються на роботу за трудовими договорами, контрактами.

Права, обов’язки та соціальні гарантії педагогічних працівників визначаються Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», іншими законодавчими та нормативними актами.

Відповідно до ч.3 ст.54 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.

Позивач вважає, що ця норма визначає, що педагогічні працівники приймаються на роботу в першу чергу за трудовим договором, який може бути як строковим, так і безстроковим, а за контрактом педагогічні працівники приймаються на роботу лише у випадку, прямо передбаченому законом або іншим підзаконним нормативним актом.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.45 Закону України «Про професійно-технічну освіту» педагогічною діяльністю у професійно-технічних навчальних закладах та установах професійно-технічної освіти можуть займатися особи, які мають відповідну професійну освіту та професійно-педагогічну підготовку, моральні якості і фізичний стан яких дає змогу виконувати обов'язки педагогічного працівника.

Вимоги до педагогічного працівника визначаються кваліфікаційною характеристикою, що затверджується Міністерством праці та соціальної політики України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти.

Для визначення відповідності педагогічного працівника займаній посаді, рівня його кваліфікації проводиться атестація. Періодичність обов'язкової атестації та порядок її проведення встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти.

З цих норм випливає, що для педагогічних працівників у професійно-технічних навчальних закладах та установах професійно-технічної освіти, яким є Дніпропетровська технічна школа Товариства сприяння оборони України, спеціальним законом взагалі не встановлено вимоги про прийняття на роботу педагогічних працівників за контрактом, а тому переведення позивача, який вже тривалий час працював у відповідача за безстроковим трудовим договором, на посаду викладача за контрактом не відповідає спеціальному закону.

До того ж, наказом Міністерства освіти та науки України №74 4 від 24.12.2002 було визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства освіти України від 5 серпня 1993 року N 293 «Про порядок наймання та звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у державній власності», зареєстрований Міністерством юстиції України 10 серпня 1993 року за N 104 (із змінами), яким була передбачена можливість укладання контрактів з педагогічними працівниками закладів освіти, та така форма трудового договору, як контракт, з 24.12.2002 передбачена тільки для науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації.

Так як відповідач не є вищим навчальним закладом третього і четвертого рівня акредитації, то він і не має права вимагати від викладачів, як від педагогічних працівників, укладання контракту. До того ж позивач не приймався на роботу вперше, а був переведений на цю посаду у зв’язку із скороченням посади провідного фахівця.

Відповідно до чинного законодавства при прийнятті на роботу педагогічних працівників, а також при продовженні трудових відносин із працюючими може застосовуватися будь-яка форма трудового договору: безстрокового, строкового, на час виконання певної роботи, контракту, форма і термін яких визначаються угодою сторін, а контракту, крім того, за бажанням працівника на умовах, передбачених колективним договором, статутом закладу освіти.

Положенням про професійно-технічний навчальний заклад товариства сприяння обороні України, погодженим із Заступником Міністра освіти та науки та затвердженим Постановою бюро ЦК ТСО України, протокол № 18 від 10.11.2004 (п.3.6), передбачено, що педагогічні працівники приймаються на роботу за трудовим договором, контрактом, а тому цим Положенням передбачена можливість укладання в першу чергу трудових договорів, а не виключно контрактів.

Так як позивач не має бажання укладати контракт, то відповідач не вправі вимагати його укладення від нього, та звільняти його за відмову від підписання контракту, тому позивач вважаю своє звільнення незаконним.

Незаконним звільненням йому було завдано моральної шкоди, яка виразилася у приниженні здібностей, професійних якостей, нехтуванням тривалого стажу роботи, необхідністю організовувати своє життя напередодні пенсії. Моральну шкоду позивач оцінює у 5000 грн., які просить стягнути з відповідача на його користь.

Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення з посади викладача від 12.11.2008 № 40; поновити його на роботі викладача Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння оборони України; зобов’язати директора Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння оборони України укласти з позивачем безстроковий трудовий договір; стягнути з Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння оборони України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння оборони України на його користь у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.   

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, мотивуючи тим, що згідно з наказом Центрального комітету ТСО України №159 від 24.11.2003 року Дніпропетровською технічною школою ТСОУ було видано наказ №149-о від 03.10.2008 року «Про затвердження зразків контрактів з педагогічними працівниками навчального закладу ТСО України» з метою приведення до вимог законодавства України порядку призначення на посади педагогічних працівників навчальних закладів ТСО України.

Відповідно до цього наказу всі викладачі повинні працювати за контрактом, тому і позивачеві було запропоновано укласти контракт, на що він не погодився. Відмова позивача від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці і стала підставою для його звільнення за п.6 ст.36 КЗпП України. Згода профспілкового комітету на звільнення була отримана, а тому відповідач у відповідності до вимог КЗпП України звільнив позивача з роботи.

Вважає, що оскільки права позивача не були порушені, то моральна шкода також стягненню не підлягає.

Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статутом Дніпропетровської технічної шкоди передбачено, що педагогічні працівники приймаються на роботу за трудовими договорами, контрактами.

З наказу №23-ос від 01.07.2008 року директора Дніпропетровської технічної школи ТСО України вбачається, що позивач не приймається на роботу викладача, а переводиться з посади провідного фахівця на посаду викладача з 01.07.2008 року у зв’язку із скороченням штату.

Суд вважає, що вказівка у наказі про те, що позивач переводиться на посаду викладача за контрактом, не відповідає дійсним обставинам і умовам роботи викладачів, оскільки наказом № 149-о від 03.10.2008 року, виданим лише через три місяці після переведення позивача, були затверджені зразки контрактів.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що на виконання наказу Центрального комітету ТСО України №159 від 24.11.2003 року (а.с.132) здійснювалися будь-які заходи щодо впровадження у відповідача контрактної форми роботи викладачів у період після видання цього наказу.

Відповідно до Положення про професійно-технічний навчальний заклад Товариства сприяння обороні України, затвердженого постановою бюро ЦК ТСО України 10.11.2004 року, погодженого із заступником Міністра освіти і науки України 22.11.2004 року (а.с.21-27) педагогічні працівники приймаються на роботу за трудовими договорами, контрактами. Тому суд вважає, що вказівка у наказі про те, що позивач переводиться на посаду викладача за контрактом, не відповідає вимогам діючого законодавства. Також незаконною є і вимога директора Дніпропетровської технічної школи ТСО України щодо підписання позивачем контракту як форми трудового договору.

Позивач працював у відповідача за 1971 року на умовах безстрокового трудового договору, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.17-20), тому його переведення на посаду викладача через скорочення штатів не можна вважати прийманням на роботу. У зв’язку з чим до позивача не може бути застосований контракт, а безстроковий трудовий договір.       

Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу №23-ос від 01.07.2008 року про переведення ОСОБА_1 на посаду викладача в частині переведення на цю посаду за контрактом, поновлення на роботі, зобов’язання укласти безстроковий трудовий договір підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з довідкою відповідача середній місячний заробіток позивача становить 979,75 гривень, а середньоденний – 46,65 гривень. Кількість робочих днів вимушеного прогулу позивача з 13.11.2008 року по 15.04.2011 року становить 609 днів, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 28409,85 гривень (46,65х609=28409,85), що і підлягає стягненню на користь позивача.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної  шкоди  визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода позивачем у судовому засіданні доведена не була, ніяких доказів, які були б підставою для її стягнення позивач не надав. Тому у задоволенні даної частини позовних вимог суд вважає за доцільне відмовити.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння обороні України про визнання недійсним наказу №23-ос від 01.07.2008 року про переведення ОСОБА_1 на посаду викладача в частині переведення на цю посаду за контрактом, поновлення на роботі, зобов’язання укласти безстроковий трудовий договір, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати недійсним наказ №23-ос від 01.07.2008 року про переведення ОСОБА_1 на посаду викладача в частині переведення на цю посаду за контрактом.

Скасувати наказ директора Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння обороні України №40 від 12 листопада 2008 року про звільнення ОСОБА_1.

Зобов’язати директора Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння обороні України укласти з ОСОБА_1 безстроковий трудовий договір.

Стягнути з Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння обороні України укласти на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 28409 (двадцять вісім тисяч чотириста дев’ять) гривень 85 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді викладача Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння обороні України.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння обороні України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в межах платежу за один місяць у розмірі 979 (дев’ятсот сімдесят дев’ять) гривень 75 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Дніпропетровської технічної школи Товариства сприяння обороні України на користь держави судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 24 копійки та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                          Л.А.Васіна