№ 0827/2а-4606/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

09  червня  2011 року                                                                                                          м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, який діє як адміністративний суд, у складі судді Гончар М.С.

розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративний позов  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя (надалі - УПФУ в Шевченківському районі  м. Запоріжжя) про визнання неправомірною бездіяльність  Управління  Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

23.03.2011 року  позивачка поштою (конверт а.с. 18) звернулась до суду з позовом до УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому зазначала наступне. Вона є пенсіонером та перебуває на обліку у відповідача, пенсію за віком їй було призначено у 1986 році за вислугою років за Списком № 1.  Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі –Закон -1058) ст. 28 ч. 1 абз. 3 «мінімальний розмір пенсії особам, які підпадають під дію Закону України «Про збільшення престижу шахтарської праці», та працівникам, що зайняті повний робочий день під землею обслуговуванням вказаних осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менше, як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженому КМУ, встановлюється незалежно від місця останньої праці, у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтарів, але не менше, як трьох розмірів «прожиткового мінімуму», встановленого для осіб, що втратили працездатність». Вона неодноразово, у тому числі 16.02.2011 року, зверталась до відповідача з проханням про перерахунок пенсії, але їй було відмовлено. Таким чином, відповідач при розрахунку пенсії за Списком №1 застосовує ст. 27 без урахування норм ст. 28 Закону -1058. Постановою КМУ від 16.01.2003 року № 36 затверджено Список № 1, де у розділі УІІ Виробництво кольорових металів за номером 7.2 а- машиністи млинів, зайняті розмелюванням недогарка –її професія у цеху № 1 Запорізького титано-магнієвого комбінату (запис за № 20 від 03.09.1980 року стор. 13 її трудової книжки). При цьому, згідно ст. 24 п.3 Закону 1058 «за кожний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо тяжкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженому КМУ, зайнятість на яких надавала та надає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Ст. 13 п «а»та ст. 14 Закону 1058 (особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії) дають чітке роз’яснення щодо списку № 1 та пов’язаних із ним пільг. Ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі –Закон 1788) розміри пенсій за віком  абз. 2 «працівникам, зайнятим на роботах, передбачених п. «а»ст. 13 і ст. 14 цього Закону, за кожен рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах, пенсія збільшується на 1 % заробітку». В зв’язку із чим, позивачка просила визнати протиправними дії відповідача щодо ігнорування суті її заяви, відповіді щодо перерахунку пенсії, порушення та фальшування строків надання відповіді на її заяву; зобов’язати УПФУ в Шевченківському районі  м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату їй пенсії за заявою від 02.08.2010 року із застосуванням норм ст. 28 Закону 1058 за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких надавала та надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому КМУ № 36 від 16.01.2003 року; зобов’язати УПФУ в Шевченківському районі  м. Запоріжжя виплатити їй незаконно недоплачену проіндексовану з урахуванням показників інфляції, різницю пенсії за три роки, відповідно до ст. 87 Закону України 1788; зобов’язати УПФУ в Шевченківському районі  м. Запоріжжя відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 3000,0 грн. за приниження людської гідності та страждань, завданих протиправними діями, що призвели до незаконного зменшення її пенсії на протязі 20 років та надбання нею стійкого комплексу меншовартості та нікчемної жебрачки.

Ухвалою суду  від 01.04.2011 року  у  справі відкрито скорочене провадження в  частині позовних вимог  позивача в  межах  шестимісячного  строку звернення до суду, в  іншій частині - позов залишено без розгляду (а.с.20) та відмовлено у відкритті провадження (а.с.19).

Відповідачем надані письмові заперечення на позов (а.с.23-25), в яких Управління просило відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому, зазначало наступне, що позовні вимоги позивача щодо проведення перерахунку пенсії за віком за Списком № 1  виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких надавала та надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, не відповідають нормам Закону 1058. Позивач перебуває на обліку в управлінні з 13.09.1986 року та отримує пенсію за віком за Списком №1 при повному пільговому стажі. Пенсія позивача перераховується згідно з відповідними змінами, внесеними в пенсійне законодавство, та постановами КМУ. Після призначення пенсії позивача перерахунки згідно ст. 42 Закону 1058 здійснювались лише тільки по стажу, тому показник заробітної плати для перерахунку пенсії застосовується за 2006 рік, згідно Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Станом на 01.06.2011 року загальний стаж позивача складає 42 роки 07 місяців 15 днів (зараховано по 21.05.2006 року), в тому числі робота за Списком № 1 –07 років 06 місяців 02 дні. Розрахунок пенсії проведено на підставі довідки про заробіток за період з 01.01.1981 року по 31.12.1985 року –60 місяців поспіль, та з 01.07.2000 року по 28.02.2006 року за даними СПОВ. Станом на 01.06.2011 року даних про працевлаштування позивача до управління не надходило. Пенсію розраховано вірно у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже, управління не зобов’язано виплачувати позивачеві недоплачену проіндексовану з урахуванням показників інфляції, різниці пенсії за три роки., окрім того, позивачу було повідомлено про можливість перерахунку пенсії у разі надання довідки про заробітну плату за 60 місяців поспіль (але не за період з 01.01.1981 р. по 31.12.1985 р., який вже взято при призначенні пенсії), а також довідки про зміну назви підприємства, якщо таке мало бути, та надання відповідної заяви про перерахунок пенсії. Що стосується питання про стягнення з управління моральної шкоди, то управління є самоврядною неприбутковою організацією, а ст. 73 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»не передбачає використання коштів Пенсійного фонду на вказані потреби.

Розгляд справи здійснювався суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі ч. 4 ст. 183-2 КАС України.

          Дослідивши матеріали справи, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, суд вважає, що у задоволенні позову позивача слід відмовити у повному обсязі з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком за Списком №1 при повному пільговому стажі (а.с.8-9,17).

Пенсія позивача перераховується в Шевченківському районі м. Запоріжжя згідно з відповідними змінами, внесеними в пенсійне законодавство, та постановами КМУ.

Після призначення пенсії позивача перерахунки згідно ст. 42 Закону 1058 здійснювались лише тільки по стажу, тому показник заробітної плати для перерахунку пенсії застосовується за 2006 рік, згідно Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Станом на 01.06.2011 року загальний стаж позивача складає 42 роки 07 місяців 15 днів (зараховано по 21.05.2006 року), в тому числі робота за Списком № 1 –07 років 06 місяців 02 дні.

Розрахунок пенсії проведено в Шевченківському районі м. Запоріжжя на підставі довідки про заробіток за період з 01.01.1981 року по 31.12.1985 року –60 місяців поспіль, та з 01.07.2000 року по 28.02.2006 року за даними СПОВ.

А тому, пенсію позивачу УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя розраховано вірно у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже, управління не зобов’язано виплачувати позивачеві недоплачену проіндексовану з урахуванням показників інфляції, різниці пенсії за три роки.

Крім того, позивачу було повідомлено в Шевченківському районі м. Запоріжжя про можливість перерахунку пенсії у разі надання довідки про заробітну плату за 60 місяців поспіль (але не за період з 01.01.1981 р. по 31.12.1985 р., який вже взято при призначенні пенсії), а також довідки про зміну назви підприємства, якщо така має місце, та надання відповідної заяви про перерахунок пенсії по стажу та заробітку.

Станом на 01.06.2011 року даних про працевлаштування позивача та заяви позивача про перерахунок його пенсії по стажу та заробітку до управління не надходило.

Необхідною умовою для судового захисту права особи є наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

При вищевикладених обставинах, судом не вбачається з боку відповідача порушення будь-яких прав позивача, а тому, у задоволенні адміністративного позову позивача до відповідача про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату  пенсії – слід відмовити у повному обсязі.

При цьому, рекомендувати позивачеві вирішувати питання у позасудовому порядку шляхом звернення до УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя у передбаченому законом порядку із заявою про перерахунок пенсії за стажем та заробітком.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги.

Позивач не довів у своєму позові та додатках до нього, що мали місце будь-які неправомірні дії відповідача відносно нього, позивача, у тому числі, що неправомірними діями відповідача йому завдано будь-яку моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 3000,0 грн.

Крім цього, моральна шкода підлягає стягненню лише у випадках, визначених законом.

Випадки, коли відшкодовується моральна шкода, завдана органом державної влади, визначені також ст. 1167 ЦК України.

Випадок, про який йде мова по цій справі, не належить до такових.

Звідси, суд вважає за необхідне у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації цієї моральної шкоди відмовити.

При вищевикладених обставинах, суд вважає за необхідне у задоволенні  адміністративного позову  ОСОБА_1  до УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання неправомірною бездіяльність  Управління  Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії –відмовити у повному обсязі.

У разі відмови у задоволенні позову позивачеві у повному обсязі по цій справі, він не має права на компенсацію за рахунок відповідача понесених ним судових витрат по цій справі.

Керуючись ст.ст. 158, 160-163, ч. 4 ст.183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні  адміністративного позову  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання неправомірною бездіяльність  Управління  Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії –відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя                                                                                          М.С. Гончар