Справа№2-183/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

          16.05.2011 року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:

                                    Головуючий                   - суддя Іванова А.П.,

                                    при секретарі                 - Молчанові К.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Абрамової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_3 до Публічного акціонерного банку «Родовід Банк»про повернення депозитного вкладу та нарахованих відсотків за договором, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011  року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ПАТ «Родовід Банк»на користь позивача суму депозитного вкладу з нарахованими відсотками за договором на загальну суму 18029 грн. 52 коп., стягнути з відповідача пеню за невиплату суми вкладу та процентів за ним на суму 181 грн. 04 коп., стягнути витрати на юридичну допомогу та компенсацію  моральної шкоди в сумі 3060 грн.

Позов мотивовано тим, що 11 грудня 2009 року в місті Донецьку між АТ «РОДОВІД БАНК», та позивачем по справі –ОСОБА_3 було укладено Договір про строковий банківський вклад «Ощадний» за НОМЕР_2. За умовами п.1.1. договору, Відповідач приймає від позивача на строковий депозитний рахунок НОМЕР_1 грошову суму в розмірі 2000,00 (дві тисячі) доларів США 00 центів строком на 12 місяців та 2 дні та зобов’язується повернути Позивачу суму Вкладу 13 грудня 2010 року і проценти на ньому на умовах та в порядку, встановлених Договором. Відповідно до п. 2.1.  Договору  «Датою надходження суми Вкладу від Позивача до Відповідача є дата зарахування грошових коштів на Рахунок у розмірі, встановленому п.1.1. цього Договору. На виконання Договору, 11 грудня 2009 року Позивач передав повністю суму вкладу Відповідачу, що підтверджується випискою з банку з особистого рахунку, щодо зарахування коштів на депозитний рахунок. Відповідно до п. 2.2. Договору  Відповідач нараховує та виплачує Позивачу 13,5  процента річних від суми Вкладу». Відповідно до п. 1.2. -  “У разі, якщо Позивач не потребує Вклад зі спливом строку, встановленого п.1.1. Цього Договору, Договір вважатиметься продовженим на умовах банківського вкладу на вимогу, які діятимуть в Банку на той час, та такий вклад переноситься на рахунок з обліку вкладів на вимогу, якщо інше не буде встановлено чинним законодавством України, включаючи нормативно-правові акти Національного банку України”. Керуючись положеннями  Договору та  ст. 1060 Цивільного кодексу України,  27 жовтня 2010 року Позивач заздалегідь повідомив Відповідача про свій намір повернення грошових коштів у повному обсязі зі спливом строку дії Договору  (що підтверджується Заявою поданою до АТ “РОДОВИД БАНК” з відміткою про прийняття).

Таким чином Позивач попередив Відповідача, про те, що збирається витрибувати Вклад зі спливом строку договору. На дану заяву Відповідач відповів письмово, що виплата грошових коштів з депозитних/поточних рахунків здійснюється Банком згідно запису в електронній черзі. Відповідно до Договору  про строковий банківський вклад “Ощадний” від 11.12.2010 року не існує положення про те, що, щоб отримати грошові кошти з депозитного рахунку по закінченню строку договору необхідно реєстрація в електронної черзі. Більш того, ніяких додаткових договорів стосовно вказаного Договору Позивач з Відповідачем не укладали, та про необхідність реєструватися у електронному реєстрі для отримання грошових коштів по закінченню Договору Позивач дізнався лише з письма Банку від 22.11.2010р. Більш того, стосовно п.1.1. Договору Відповідач повинен був повернути Позивачу суму Вкладу та проценти за ним по закінченню договору, а саме 13.12.2010р.

Після надходження відповіді з Банку, а також при настанні строку відповідно до якого Відповідач за умовами п.1.1. Договору, повинен був повернути Позивачу грошові кошти та проценти за Договором, що Відповідачем у порушенні даного Договору та чинного законодавства зроблено не було, Позивачем було надано до Відповідача ще одну заяву від 13.12.2010, в якій просив пояснити, чому належним чином не виконуються умови договору, не повертаються грошові кошти та проценти за даним Договором, та порушуються його права. На дану заяву, Відповідач відповіді не надав, та до теперішнього часу не повернув Позивачу суму депозитного вкладу та нарахованих відсотків, чим порушив свої зобов`язання за Договором. Відповідач по закінченню строку не повернув Позивачу Вклад у  сумі  2000 доларів США (що за курсом валют станом на 13.12.2010р. складає: 1 долар США = 7.9400 грн.; таким чином 2000 доларів США = 2000 х 7.9400 =15 880 грн.), та проценти  на неї у сумі 270,72 долари США (відповідно до виписки з Банку —копія додається), що за курсом валют станом на 13.12.2010р. становить (1 долар США = 7.9400 грн.) 270,72 х 7.9400 = 2 149,52 грн.

Усього сума Вкладу та сума процентів за вкладом становить: 15 880 грн. + 2 149,52грн. = 18 029,52 грн. Неповернення Відповідачем депозитного вкладу та нарахованих відсотків за Договором спричинила Позивачеві душевні страждання, тяжкі переживання щодо долі його  заощаджень.

Крім того, Позивач особисто звернувся до представників Банку стосовно питання повернення суми Вкладу та процентів за ним, на що отримав відповідь, що грошові кошти суми вкладу та процентів за ними банк зможе повертати лише частками, а саме 10-12 доларів США на день за заявою Вкладника. Таким чином, позивач вважає, що знадобиться 190 днів, щоб  приходити у відділення банку, для отримання грошових коштів. Для того, щоб добратися до відділення Банку, Позивачу необхідно проїхати у оби два кінця на маршрутному таксі 190 днів, що складає витрат усього на загальну суму 570 грн. на приізд (з розрахунку 190 днів помножити на 3 грн проїзду у обидва кінця). Крім того, при постійному проїзді у громадському транспорті, існує ризик інфекціонного захворювання що може призвести до додаткових матеріальних витрат на лікуваннія. Таким чином виходячи з наведених обставин Позивач оцінює розмір компенсації за заподіяну моральної шкоди на суму 25000 грн. Крім того, неповернення Відповідачем Позивачеві суми депозитного вкладу і нарахованих відсотків призводить до необхідності здійснення Позивачем витрат для відновлення його порушеного права: відправка листів, здійснення копіювання документів, проїзд до Банку майже жодного дня, тощо. Керуючись ст.. 22 Цивільного кодексу України, Відповідач повинен відшкодувати понесені Позивачем витрати, у сумі 3 060 грн. Відповідно до п. 5.2. Договору про строковий банківський вклад “Ощадний” від 11.12.2010 року, “у разі порушення Банком строку повернення Вкладу, вказаного у вимозі Вкладника, Банк сплачує на вимогу Вкладника пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми Вкладу за кожний день прострочки, але не більше 1 відсотка від суми Вкладу”, що на момент подання позову складає  (1 долар = 7.9756 грн.) 159 грн. 51 коп. Також відповідно до п.5.2. Договору про строковий банківський вклад “Ощадний” від 11.12.2010 року, “у разі порушення Банком строку виплати процентів, вказаного у вимозі Вкладника, Банк сплачує на вимогу Вкладника пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми процентів за кожний день прострочки, але не більше 1 відсотка від суми невиплачених в строк процентів”. У зв’язку з тим, що Відповідач порушив строк виплати процентів та не сплатив Позивачу по закінченню строку суму процентів за вказаним Договором, тому виходячи з того, що 13.12.2010 року Відповідач повинен був повернути відсотки за ним, однак до теперішнього часу не зробив цього (хоча Позивач заздалегідь попередив Відповідача про витребування вкладу по закінченню строку, шляхом надання Заяви), тому враховуючи, що сума процентів від вкладу становить 270,72 доларів США 00 центів, тому 1 відсоток за цією сумою становить 2,70  доларів США, що за курсом валют станом на момент подання позову складає  (1 долар = 7.9756 грн.) 21 грн. 53 коп.

Представник позивача, діюча на підставі довіреності ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила їх задовольнити.

Представник відповідача, ОСОБА_5, діюча на підставі довіреності,  в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі,  надала до суду письмові заперечення, в яких надає наступні пояснення. 11 грудня 2009 року між ОСОБА_3 та ПАТ «РобовідБанк»був укладений Договір про строковий банківський вклад «Ощадний»за № ДРД.002.ОЩЛОЯЛ12-11168/12-2009, згідно з умовами якого банк прийняв від вкладника на строковий депозитний рахунок 11 грудня 2009 року грошову суму в загальному обсязі 2000 доларів США строком на 12 місяців та два дні, тобто до 13 грудня 2010 року, а також зобов’язався сплачувати проценти за вкладом в розмірі 13,5 % річних. У зв’язку з погіршенням в 2009 році фінансового стану банку Національним банком України в ПАТ «Родовід Банк»була призначена 16 березня 2009 року тимчасова адміністрація, Постановою НБУ № 546 від 14.12.2010 року тимчасову адміністрацію в ПАТ «Родовід Банк»продовжено до 15.03.2011 року. Таким чином, позивач посилається на те, що з моменту введення до банку тимчасової адміністрації повноваження органів управління здійснює тимчасовий адміністратор, який є представником НБУ. Крім того, позивач вказує, що глобальна фінансова криза унеможливлює повне виконання зобов’язань банку перед клієнтами, однак всі можливі дії виконуються банком.

Суд, перевіривши документи, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що  11 грудня 2009 року в місті Донецьк між відповідачем по справі —АТ «РОДОВІД БАНК», в особі Начальника відділу з обслуговування фізичних осіб Відділення «Донецький РД «РОДОВІД БАНК», та позивачем по справі –ОСОБА_3, було укладено Договір про строковий банківський вклад «Ощадний»за НОМЕР_2.

За умовами п.1.1. договору, Відповідач приймає від позивача на строковий депозитний рахунок НОМЕР_1 грошову суму в розмірі 2000,00 (дві тисячі) доларів США 00 центів строком на 12 місяців та 2 дні та зобов’язується повернути Позивачу суму Вкладу 13 грудня 2010 року і проценти на ньому на умовах та в порядку, встановлених Договором.

Відповідно до п. 2.1.  Договору  «Датою надходження суми Вкладу від Позивача до Відповідача є дата зарахування грошових коштів на Рахунок у розмірі, встановленому п.1.1. цього Договору,  що підтвержується розрахунково-касовими документами»

На виконання Договору, 11 грудня 2009 року Позивач передав повністю суму вкладу Відповідачу, що підтверджується випискою з банку з особистого рахунку, щодо зарахування коштів на депозитний рахунок.

Відповідно до п. 2.2. Договору «За повний строк зберігання суми Вкладу, які вказані в п. 1.1. Договору, Відповідач нараховує та виплачує Позивачу 13,5 (тринадцять цілих п’ять   десятих) процента річних від суми Вкладу».

Відповідно до п. 1.2. -  у разі, якщо Позивач не потребує Вклад зі спливом строку, встановленого п.1.1. Цього Договору, Договір вважатиметься продовженим на умовах банківського вкладу на вимогу, які діятимуть в Банку на той час, та такий вклад переноситься на рахунок з обліку вкладів на вимогу, якщо інше не буде встановлено чинним законодавством України, включаючи нормативно-правові акти Національного банку України.

27 жовтня 2010 року ОСОБА_3 надав заяву АТ «Родовід Банк» про намір повернення грошових коштів у повному обсязі зі спливом строку дії Договору.

В відповіді ПАТ «Родовід Банк»від 22.11.2010 року за вих.. № 151.8-11-5.б/8598 вказано, що виплата грошових коштів з депозитних/поточних рахунків здійснюється Банком згідно запису в електронній черзі. Зареєструватися в електронної черзі можливо звернувшись до відділення Банку.

За змістом Договору  про строковий банківський вклад “Ощадний” від 11.12.2010 року не вбачається положення про необхідність реєстрації в електронній черзі  для отримання грошових коштів з депозитного рахунку по закінченню строку договору. Більш того, ніяких додаткових договорів стосовно вказаного Договору Позивач з Відповідачем не укладали. Окрім того, відповідно до п.1.1. Договору Відповідач повинен був повернути Позивачу суму Вкладу та проценти за ним по закінченню строку дії договору, а саме 13.12.2010р.

Відповідно до ст.. 526 Цивільного Кодексу України  зобов’язання повинно виконуватись належним чином.

Статтями 525, 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що  договір є обов’язковим до виконання, одностороння  відмова  від  зобов'язання  не допускається.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за   користування   чужими   грошовими   коштами   боржник  зобов'язаний   сплачувати   проценти,  якщо  інше  не  встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до  п.3.3. Постанови Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»(зі змінами та доповненнями), банки   повертають   вклади  (депозити)  та  сплачують нараховані  проценти  у  строки,  що  визначені  умовами  договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором  банківського  вкладу  (депозиту)  незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника,  крім вкладів,  розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до п.3.5. вказаної Постанови проценти  на  банківський  вклад (депозит) виплачуються вкладникові  на  його  вимогу  відповідно до строків, визначених у договорі банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до п.2.4. Договору про строковий банківський вклад «Ощадний»за НОМЕР_2 нараховані проценти за Вкладом виплачуються Вкладнику окремо від Вкладу в день його повернення, що визначений п.1.1. Цього Договору.

Судом встановлено, і сторонами цей факт не оспорювався, що відповідач по закінченню строку не повернув позивачу вклад у  сумі  2000 доларів США (що за курсом валют станом на 13.12.2010р. складає: 1 долар США = 7.9400 грн.; таким чином 2000 доларів США = 2000 х 7.9400 =15 880 грн.), та проценти  на неї у сумі 270,72 долари США (відповідно до виписки з Банку —копія додається), що за курсом валют станом на 13.12.2010р. становить (1 долар США = 7.9400 грн.) 270,72 х 7.9400 = 2 149,52 грн. таким чином, усього сума Вкладу та сума процентів за вкладом становить:15 880 грн. + 2 149,52грн. = 18 029,52 грн.

З огляду на вищезазначене, суд дістається висновку, що своїми діями відповідач порушив вимоги ст. ст. 629 та 1060 Цивільного кодексу України, пункт 3.3 та 3.5. Постанови Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»(Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29 грудня 2003 року за № 1256/8577).

Відповідно до п. 5.2. Договору про строковий банківський вклад “Ощадний” від 11.12.2010 року, у разі порушення Банком строку повернення Вкладу, вказаного у вимозі Вкладника, Банк сплачує на вимогу Вкладника пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми Вкладу за кожний день прострочки, але не більше 1 відсотка від суми Вкладу. З огляду на це пеня на момент подання позову до суд становить 20  доларів США, що за курсом валют станом на момент подання позову складає  (1 долар = 7.9756 грн.) 159 грн. 51 коп.

Відповідно до п.5.2. Договору про строковий банківський вклад “Ощадний” від 11.12.2010 року, у разі порушення Банком строку виплати процентів, вказаного у вимозі Вкладника, Банк сплачує на вимогу Вкладника пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми процентів за кожний день прострочки, але не більше 1 відсотка від суми невиплачених в строк процентів. Оскільки сума процентів від вкладу становить 270,72 доларів США 00 центів, тому 1 відсоток за цією сумою становить 2,70  доларів США, що за курсом валют станом на момент подання позову складає  (1 долар = 7.9756 грн.) 21 грн. 53 коп.

Таким чином Відповідач за порушення строку повернення Вкладу, крім основної суми вкладу та процентів за ним, повинен сплатити Позивачеві пеню у розмірі 20 доларів США, що дорівнює 159,51 грн.(за невиплату суми вкладу), та пеню у розмірі 2,70  доларів США, що дорівнює 21 грн. 53 коп. (за невиплату процентів за суми вкладу).

Виходячи з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року,  під моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати  немайнового характеру  внаслідок  моральних  чи фізичних страждань,  або інших негативних  явищ,   заподіяних   фізичній   чи   юридичній   особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.     Відповідно до  чинного  законодавства  моральна  шкода   може полягати, зокрема:  у  приниженні  честі,  гідності,  престижу або ділової репутації,  моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я,    у   порушенні   права   власності   (в   тому   числі інтелектуальної),  прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у  зв'язку  з  незаконним  перебуванням  під слідством і судом,  у порушенні  нормальних   життєвих   зв'язків   через   неможливість продовження  активного  громадського життя,  порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Позивачем ОСОБА_3 не надано достатніх доказів щодо спричинення йому моральної шкоди внаслідок неповернення суми грошового вкладу. Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в сумі 25000 грн.

Судом не можуть бути прийняті до уваги копії квитків за проїзд в маршрутному таксі з огляду на те, що з них не вбачається ні дати придбання їх, ні маршрут, яким користувався позивач, окрім того позивачем надане підтвердження щодо присутності в приміщенні банку тільки  27.10.2010 року та 13.12.2010 року.

Вимоги позивача щодо відшкодування відповідачем витрат  на відновлення його порушеного права: відправка листів, здійснення копіювання документів, проїзд до Банку майже жодного дня в сумі 3060 грн. є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому в задоволенні цієї частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 158, 209, 212, 214-216  Цивільного процесуального кодексу України , ст.ст. 22, 23, 386, 525, 611, 615, 629, 1060 Цивільного кодексу України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року, ст..22 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_3 до Публічного акціонерного банку «Родовід Банк»про повернення депозитного вкладу та нарахованих відсотків за договором, відшкодування матеріальної та моральної шкоди –задовольнити частково.

Стягнути з  Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»на користь ОСОБА_3 суму депозитного вкладу та процентів за Договором про строковий банківський вклад «Ощадний»за НОМЕР_2 в розмірі 18029 грн. 52 коп.

Стягнути з  Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»на користь ОСОБА_3 пеню за невиплату вкладу та процентів за Договором про строковий банківський вклад «Ощадний»за НОМЕР_2  в розмірі 181 грн.04. коп.

Стягнути з  Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»на користь держави судовий збір в розмірі 182 грн. 10 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»на користь ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовити.

Рішення може  бути оскаржене в апеляційному порядку  до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні на судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання  копії рішення.

Суддя