Справа № 2-508/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"31" травня 2011 р.                                                                              Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

у складі: головуючого –судді Федоріщева С.С.,

                          при секретарі Драгунцевій С.М.,

за участю позивача                  ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський автобусний завод»про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський автобусний завод» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати та відшкодування моральної шкоди і, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить стягнути з відповідача на його користь:

-          4 707,39 грн. –заборгованість із заробітної плати;

-          1 790,15 грн. –компенсація втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати;

-          3 000 грн. –компенсація завданої моральної шкоди, пов’язаної із  несвоєчасним розрахунком.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працював на підприємстві відповідача на посаді головного енергетика з 01.10.2007 по 31.12.2009 р. та звільнився у зв’язку з виходом на пенсію, але остаточний розрахунок з ним на день звільнення відповідач не здійснив. При цьому, починаючи з серпня 2008 р., відповідач систематично порушував встановлені терміни виплати заробітної плати, а потім взагалі припинив її виплату, внаслідок цього на день звільнення заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати склала 10421,43 грн.

Частина цієї суми складає заборгованість, що виникла у зв'язку тимчасовою призупинкою роботи підприємства, під час якого  оплата праці мала здійснюватись відповідно до ст.113 КЗпП України у розмірі 2/3 посадового окладу на підставі наказу по підприємству №16 від 04.02.2009 р., але не здійснювалась взагалі.

Позивач також зазначає, що у серпні 2010 року після його звернення до прокуратури, йому частково було виплачено заробітну плату в сумі 2 857,00 грн., та заборгованість залишилась на рівні 10421,43 - 2857,00 = 7564,43 грн.

При уточненні своїх позовних вимог, позивач вказав на те, що як стало відомо під час судового розгляду справи, 24 грудня 2010 року Заводським відділом ДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 2-Н-488-10, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за заявою прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 5714,04 грн. Судовим наказам не охоплено усю суму заборгованості, оскільки він базується на довідці відповідача про заборгованість по зарплаті, яка не відповідає дійсності та не охоплює усю заборгованість по зарплаті. Оскільки у серпні 2010 року в рахунок погашення суми боргу, охопленої судовим наказом, позивачем вже отримано 2857,00 грн., та цю суму ним враховано у його позовних вимогах, фактичний залишок заборгованості, що підлягає стягненню на теперішній час за цим судовим наказам складає: 5714,04 - 2857,00 = 2857,04 грн. Таким чином, розмір остаточних вимог позивача щодо стягнення заборгованості по зарплаті, з яким він звертається до відповідача в цьому позові, складає 7564,43 - 2857,04 = 4 707,39 грн.

Крім того, посилаючись Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»та «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затверджений Постановою КМУ від 21.02.2001р. № 159, позивач розраховує суму компенсації втрати ним частини доходів внаслідок порушення відповідачем термінів їх виплати на дату звернення до суду, та ця сума складає 1 790,15 грн.

Позивач також вказує на те, що на його думку, керівництво відповідача, замість вжиття заходів хоча б по частковому погашенню заборгованості із заробітної плати перед працівниками, стало на шлях перерахунку у бік зменшення сум заробітної плати, нарахованих у попередні роки (за рахунок викривлення даних табельного обліку, підміни тарифних ставок і окладів працівників), що знайшло своє відображення у довідці про заборгованість по зарплаті, яку підприємство відповідача надало в прокуратуру, на підставі якої Заводським районним судом м. Дніпродзержинська було видано в подальшому судовий наказ за зверненням прокурора. Ця довідка містить занижені суми боргу та її було видано після того, як позивач на протязі березня, квітня і травня 2010 р. неодноразово звертався до відповідача з вимогою надати довідку про належну йому заробітну плату з обґрунтуванням,  який саме розмір посадового окладу та який відпрацьований (оплачений) час взято до розрахунків його заробітної плати. Цю довідку від 10.06.2010 р. №365 він отримав лише у липні 2010 р., та й то, лише на вимогу прокурора. При цьому у довідці повністю відсутнє обґрунтування нарахованих сум, а наведені суми зарплати по місяцях занижені приблизно вдвічі. До того ж, зарплата за березень, квітень та червень зовсім не нарахована у зв'язку з «цілобригадними»простоями. Це незважаючи на те, що згідно з вищезгаданим наказом по заводу від 04.02.2009 р. №16, оплата за вищеназвані місяці повинна бути здійснена у розмірі 2/3 тарифної ставки (окладу) працівників. За висновком позивача, наведена у цій довідці загальна сума заборгованості відповідача (5714,04грн.) зовсім не відповідає сумам, вказаним підприємством відповідачем у звітах до Пенсійного фонду стосовно його доходів.

В обґрунтування необхідності стягнення з відповідача коштів в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди, позивач посилається на те, що  підприємство - відповідач створювалось на базі Дніпродзержинської філії TOB «Львівські автобусні заводи». Позивач,  як і решта працівників, був звільнений з філії і прийнятий на TOB «ДАЗ»по переводу, про що зроблено відповідні записи у трудовій книжці. При цьому, на прохання керівництва обох підприємств, у зв'язку зі складним фінансовим становищем, замість виплати компенсації за невикористану на філії відпустку, позивач дав згоду на перенесення її на TOB «Дніпровський автобусний завод», що відображено у наказі по філії від 30.09.2007р. №90/а-ок. Однак у подальшому керівництво відповідача відмовилось визнавати дану заборгованість перед працівниками. Якщо врахувати, що Дніпродзержинська філія TOB «Львівські автобусні заводи»після звільнення всього персоналу повністю припинила виробничу діяльність і не має абсолютно ніяких фінансових ресурсів для розрахунків з колишніми працівниками, а також те, що керівниками як філії, так і TOB «ДАЗ»є фактично одні і ті ж особи, підпорядковані одному власнику, це означає, що, по суті, організовано обман трудового колективу. Особисто позивачем в результаті цього втрачена компенсація відпускних. На TOB «Дніпровський автобусний завод»та його підприємствах - попередниках позивач пропрацював тривалий час, користувався повагою і авторитетом. З вини відповідача через те, що з 2008 р. не отримував і, незважаючи на численні зусилля, до цього часу не отримав винагороди за свою добросовісну працю та, більше того, зіткнувся з проявами зневаги і обману з боку керівництва відповідача, позивач зазнав і зазнає зараз моральні страждання. Відсутність зароблених грошей протягом тривалого часу негативно позначилось на життєвому рівні його сім’ї. З вини відповідача,  який не виплатив позивачу значну суму заробітної плати, позивач позбавлений можливості здійснити кваліфіковане лікування після перенесеного інсульту головного мозку, придбати ряд предметів першої необхідності. У зв'язку з цим позивачем втрачені нормальні життєві зв'язки, він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Виходячи з викладеного та згідно зі ст. 237- 1 КЗпП України позивач вважає, що відповідач завдав йому моральну шкоду, компенсацію якої він оцінює у 3000 грн.

          В судове засідання позивач з’явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник           відповідача в судове засідання з’являвся, проти позову заперечував (а.с.53-54), заборгованість підприємства відповідача по зарплаті перед позивачем не визнав. Зазначав, що позовні вимоги відповідач визнає частково –в частині вимог стягнення суми компенсації втрат частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 1502,92 грн. Наполягав на тому, що заборгованість відповідача перед позивачем по зарплаті на день його звільнення складала 5714,04 грн., та ця сума стягується на теперішній час за судовим наказом №2-н-488/10, виданим 10.06.2010 р. Заводським районним судом м. Дніпродзержинська. Вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди, на думку представника відповідача, не доведені. Але в подальшому представник відповідача, будучи повідомленим належним чином про дату та час судового засідання, в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, тому суд, зі згоди позивача, на підставі ст.224 ЦПК України, ухвалює заочне рішення.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, встановив наступні обставини та визначив відповідні до них правовідносини:

У відповідність до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень.  

В судовому засіданні встановлено, що позивач працював на підприємстві відповідача на посаді головного енергетика з 01.10.2007 по 31.12.2009 г. та звільнився у зв’язку з виходом на пенсію (а.с.24-26), але остаточний розрахунок з ним на день звільнення відповідач не здійснив, що підтверджується даними звіту відповідача по виплаті зарплати позивачу (а.с.8). При цьому, починаючи з серпня 2008 р., відповідач систематично порушував встановлені терміни виплати заробітної плати, а потім взагалі припинив її виплату, внаслідок цього на день звільнення заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати склала 10421,43грн. Нарахування зарплати підтверджується звітами відповідача до Пенсійного фонду України по особі позивача, як працівника підприємства (а.с.10-17).

У цей період у зв'язку тимчасовою призупинкою роботи підприємства оплата праці мала здійснюватись відповідно до ст.113 КЗпП України у розмірі 2/3 посадового окладу на підставі наказу по підприємству №16 від 04.02.2009 р. (а.с.18)  Згідно до штатного розкладу, місячний посадовий оклад позивача становив 1530 грн. (а.с.19-20) та цю суму треба було б врахувати при розрахунках в місяці простою підприємства, коли до сплати належало 2/3 від окладу позивача згідно до наказу по підприємству та вимог ст.113 КЗпП України.

У серпні 2010 року позивачу після його звернення до прокуратури, частково було виплачено заробітну плату в сумі 2 857,00 грн., та заборгованість залишилась на рівні 10421,43 –2857,00 = 7564,43 грн.

Згідно до постанови від 24 грудня 2010 року, Заводським відділом ДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 2-Н-488-10, виданого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за заявою прокурора Заводського району м. Дніпродзержинська про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 5714,04 грн. (а.с.29)

Таким чином, розрахунок позивача щодо належних йому коштів, які підлягають стягненню з відповідача вірний, оскільки у серпні 2010 року в рахунок погашення цієї суми боргу позивачем вже отримано 2 857,00 грн., та цю суму ним враховано у його позовних вимогах, фактичний залишок заборгованості, що підлягає стягненню на теперішній час за виконавчим листом по судовому наказу складає: 5714,04 - 2 857,00 = 2857,04 грн. Таким чином, розмір заборгованості по зарплаті, що остаточно підлягає стягненню дорівнює: 7564,43 - 2857,04 = 4707,39 грн. (а.с.33-34).

Посилання представника відповідача на те, що при розрахунках треба застосовувати довідку про зарплату, яку підприємство надало на вимогу прокуратури, та яка в подальшому була застосована Заводським районним судом м. Дніпродзержинська при видачі вищезазначеного судового наказу (а.с.9), вважати обґрунтованими не можна, оскільки ця довідка протирічить наказу щодо оплати праці під час простою підприємства у розмірі 2/3 окладу (а.с.18) та ст.113 КЗпП України. Представник відповідача посилався й на те, що при розрахунках підлягає застосуванню штатний розклад від 05.05.2008 р. (а.с.67-68), а не штатний розклад від 02.01.2009 р. (а.с.19-20), оскільки, на його думку, на це вказують висновки Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області (а.с.69-74). З такою думкою погодитись не можна через те, що виявлені інспекцією порушення при затвердженні штатного розкладу від 02.01.2009 р., зовсім не означають його недійсність, тим  більш, що цей штатний розклад не скасований та діє по теперішній час, про що повідомив представник відповідача. Зарплата працівникам підприємства не перераховувалась у відповідність до штатного розкладу від 05.05.2008 р. та з працівників не стягувалась різниця по зарплаті за цими штатними розкладами.

Обставини, зазначені позивачем повністю підтвердили й свідки по справі:

-          ОСОБА_2 –головний бухгалтер підприємства відповідача,

-          ОСОБА_3 –розрахунковий бухгалтер підприємства відповідача,

які спростували позицію представника відповідача як стосовно довідки про належні до сплати позивачу кошти, так і стосовно штатного розкладу. При цьому вони підтвердили факт заборгованості підприємства перед позивачем по зарплаті та правильність його розрахунків, а з цим і правомірність позовних вимог.

          Позивачем також вірно розраховано й суму компенсації втрати частини його доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати (а.с.5-7) При цьому ним вірно застосовано ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати»№ 2050-111 від 19.10.2000 р., згідно до якої, сума компенсацій нараховується шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції, що діяв у період невиплати доходу. Статтями першою та другою цього Закону,  встановлено   обов'язок   підприємства,   установи,   організації   незалежно   від   форми   власності господарювання, у разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати, здійснити компенсацію громадянам втрати частини їх доходів.            

Враховуючи тривалий термін затримки виплати заборгованості по зарплаті, зусилля, які змушений докладати позивач щодо стягнення належних йому сум (звернення до прокуратури, до суду), позицію відповідача, який не став на шлях вирішення спору та пошуку виходу з цієї ситуації, а навпаки, заперечує законним вимогам позивача, слід дійти висновку, що вимога позивача стосовно стягнення   з відповідача 3 000 грн. у якості компенсації завданої позивачу моральної шкоди, пов’язаної із  несвоєчасним розрахунком, теж є правомірною. Позбавлення тривалий час позивача належних йому коштів з вини  відповідача, безумовно призводять до моральних страждань позивача, втрати ним нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.2 Кодексу законів про працю України, право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою працю не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.     

Відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю України, Трудовий договір є угода між працівником і власником…, за якою…власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язуються виплачувати працівникові заробітну плату…

Відповідно до ст.49 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в уставної, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Відповідно до ст.83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст.110 Кодексу законів про працю України,  при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про дані щодо виплат, що належать до періоду, за який проводиться оплата праці.

Відповідно до ст.113 Кодексу законів про працю України, час простою не з вини працівника виплачується з розрахунку від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст.237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає до негайного виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст.2,21,49,83,110,116, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 158, 212-215, 367 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський автобусний завод»про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський автобусний завод»на користь ОСОБА_1 9 497,54 грн., з яких:

-          4 707,39 грн. –заборгованість із заробітної плати;

-          1 790,15 грн. –компенсація втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати;

-          3 000 грн. –компенсація завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, пов’язаної із  несвоєчасним розрахунком.

Рішення допустити до негайного виконання у розмірі належної ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць роботи на підприємстві відповідача –останній місяць роботи, за який не проведено виплату зарплати –липень 2009 р. у сумі  1 238,38 грн., яка  визначена до виплати, тобто після відрахування податку з доходів фізичних осіб та страхових внесків

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський автобусний завод»судові витрати по справі:

-          95  грн. –судовий збір;

-          120 грн. –інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                             С.С. Федоріщев