Справа №  2-165/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  09.06.2011                                                                                                         м. Маріуполь

                         Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

                              головуючого               -  судді Федотової В.М.

                              при секретарі              -  Рабович М.В.

за участю представника позивача ТОВ «ОКФ «Цитадель»- Мастепанова О.В., відповідача ОСОБА_2,  його представника –адвоката ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Організаційно-комерційної фірми «Цитадель»до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 , ОСОБА_2, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Азовопторг», третя особа ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів відступлення права оренди земельною ділянки, суд

                                                В С Т А Н О В И В:

       В 2010році ТОВ «ОКФ «Цитадель»звернулося до суду з позовом до СПД ОСОБА_5, ОСОБА_2,  ОСОБА_4 та ТОВ «Азовоптторг», третя особа ОСОБА_6 про визнання недійними договорів про відступлення права  оренди земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_1. В позові зазначив, що на підставі договорів купівлі-продажу від 23.12.2003р. та від 13.09.2004р. є власником земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (ринок застава). 15.04.2004р. ним та СПД ОСОБА_5 було укладено договір про оренду літньої площадки на території торгівельного комплексу «Застава», строком до 31.12.2004р.У жовтні 2010 року позивач дізнався, що відповідачами після спливу строку дії договору від 15.04.2004р. неодноразово укладалися договори відступлення прав оренди зазначеною земельною ділянкою, що, вважає, є таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки він, як власник землі згоди на укладання таких договорів не надавав.Оскільки передавати права оренди, відступати, встановлювати умови використання землі може тільки її власник чи інший законний користувач, просить спірні договори відступлення прав оренди, укладені відповідача визнати недійсними.

      Представник позивача –Мастепанов О.В. у судове засідання з’явився , позов підтримав, додатково надав суду копії державних актів на право власності на землю, а також копію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, та просив позов задовольнити повністю та визнати договори відступлення права оренди від 31.03.2005р. укладений СПД ОСОБА_5 та ОСОБА_2, від 30.04.2005р., укладений ОСОБА_2 з ТОВ «Азовоптторг», від 31.03.2006р., укладений ОСОБА_2 з СПД ОСОБА_4 та від 23.10.2006р., укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_4 недійсними.

      Відповідачі ТОВ «Азовопторг», СПД ОСОБА_5 належним чином повідомлені про час і дату судового засідання через регіональну газету «Донбас»до суду не з’явились, заяв не надали.

      Відповідач ОСОБА_2, він же представник відповідача ОСОБА_4, та представник відповідача ОСОБА_4 –адвокат ОСОБА_3 позов не визнали. В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_3 суду надали аналогічні пояснення з посиланням на те, що укладаючи спірні договори волевиявлення сторін було направлено не на передачу прав оренди, а на передання першочергового права на укладення нового договору оренди в майбутньому. Також посилався на той факт, що  укладаючи перший договір відступлення права оренди з СПД ОСОБА_5 від 31.03.2005р., сторони мали на увазі не відступлення права оренди, а купівлю-продаж літньої площадки, оскільки він сплатив за ці права грошові кошти. Заперечував проти позову також з тих підстав, що безпосередньо права позивача спірними договорам порушено не було, оскільки він вільно у період дії цих договорів укладав угоди щодо оренди зазначеною земельною ділянкою  з третіми особами, тобто не був обмежений у своїх правах землекористувача. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

       Третя особа –ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася, надала суду свої пояснення де зазначила, що вважає позов таким що підлягає задоволенню оскільки їй не було відомо про існування спірних договорів у той час, яким датовано ці договори. Вважає, що їх укладено заднім числом з метою створення штучних доказів у іншій справі, що розглядається між цими ж сторонами стосовно прав на павільйон збудований на цій земельній ділянці. Просила позов задовольнити та розглянути справу у її відсутності.

       Суд заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи доказами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та доводи, вважає, що позов ТОВ «ОКФ «Цитадель»підлягає задоволенню з наступних підстав.  

      Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

      Судом встановлено, що на підставі державного акту про право постійного користування землею І-ДН №009337 позивачу передано у користування земельну ділянку  за адресою АДРЕСА_1. (а.с. 62-63)

       08.11.2004р. позивачу було видано державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с.61)

       Наведене свідчить, що позивач дійсно є власником земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

       15.04.2004р. позивачем та СПД ОСОБА_5 було укладено договір про оренду літньої площадки на території торгівельного комплексу «Застава», строком до 31.12.2004р.(а.с.6)

       31.03.2005р. СПД ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (ринок Застава). (а.с.7)

       Відповідно до п.1 цього договору, предметом є відступлення права оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, без обмеження строку.

       30.04.2005р. ОСОБА_2 та ТОВ «Азовоптторг»було укладено договір про наступне відступлення права оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (ринок Застава).(а.с.8)

       Відповідно до п. 1.1 цього договору, предметом є відступлення права оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, з 30.04.2005р. до 31.12.2005р.

       31.03.2006р. ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (ринок Застава).(а.с.9)

       Відповідно до п. 1.1. цього договору, предметом є відступлення права оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, з 01.04.2006р. до 31.03.2007р.

       23.10.2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (ринок Застава).(а.с.10)

       Відповідно до п.1.1. цього договору, предметом є відступлення права оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, з 01.04.2007р до 31.03.2010р.

        Згідно ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

        Зі змісту наведених положень спірних договорів вбачається, що фактично сторони домовлялися щодо порядку переходу права користування земельної ділянки, визначили умови її використання, встановили плату за передачу прав, строки користування, зобов’язання щодо повернення земельної ділянки, тобто усі умови, що притаманні для правовідносин оренди чи користування земельною ділянкою.

       Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі»орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Згідно ст. 93 ЗК України  право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

        Відповідно до ст. 126 ЗК України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є державні акти, що посвідчують право власності та право постійного користування земельною ділянкою, та договори оренди землі, який реєструється відповідно до закону.

        Згідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

        Отже, з наведених положень закону вбачається, що для укладення спірних договорів про відступлення права оренди їх сторони мали отримати попередню згоду власника чи повноважного землекористувача на передання будь-яких прав щодо цієї земельної ділянці третій особі. Тобто в даному випадку відповідачі мали отримати згоду позивачу.

        Відповідно до ст. 203 ЦК України 1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

         З огляду на викладене вище суд приходить до висновку, що спірні угоди не відповідають приписам п.п. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України.

         Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Суд вважає, що спірні договори наведеним вимогам законодавства не відповідають, оскільки вчинено особою, що не мала достатніх повноважень на передання прав оренди на землю за відсутності згоди на це повноважного землекористувача.

          Як вбачається з договору оренди від 15.04.2004 року укладеного позивачем та СПД ОСОБА_5 його було укладено на строк до 31.12.2004 року.

         ст. 530 ЦК України передбачено, що  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. За змістом ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

        Таким чином, суд приходить до висновку, що дія договору оренди укладеного позивачем та СПД ОСОБА_5 припинилася 31.12.2004р., що слід розуміти, як припинення у СПД ОСОБА_5 будь-яких прав щодо користування земельною ділянкою, визначеною договором.

        Доводи відповідача ОСОБА_2 та його представника про те, що предметом спірних договорів було не передання права оренди, а відступлення СПД ОСОБА_5 на його користь переважного права на укладання договору оренди у сенсі ст. 777 ЦК України судом відхиляються з наступних підстав.

         Відповідно до ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Отже переважне право на укладання договору на новий строк є суб’єктивним правом орендаря та не може окремо передаватися іншій особі, що було б порушенням прав та інтересів орендодавця.

         Крім того, як вбачається, договір про відступлення був укладений між СПД ОСОБА_5 та ОСОБА_2 31.03.2005р. На цей час у СПД ОСОБА_5 було відсутнє як право користування земельною ділянкою через припинення строку користування, встановленого попереднім договором, так і будь-які переважні права.

         Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що позивач нібито надавав згоду на укладання спірних договорів до уваги судом не приймаються, оскільки, як договір оренди між позивачем та СПД ОСОБА_5 так і спірні договори про відступлення права оренди було укладено в письмовій формі. Отже і згода власника земельної ділянки чи її належного землекористувача має також бути викладена в письмовій формі.

        В матеріалах справи, належних та допустимих доказів, що засвідчують факт надання письмового погодження позивача на укладення спірних договорів про відступлення права оренди, не має.

       Крім того, з відповіді позивача наданої на адвокатський запит адвоката третьої особи ОСОБА_6 (№27 від 04.11.2010р.) вбачається, що позивач взагалі не знав про факт укладання спірних договорів відступлення.

        Таким чином, суд приходить до висновку, що через спив строку дії договору оренди укладеного позивачем та СПД ОСОБА_5 31.12.2004 року ця особа не мала права на укладання 31.03.2005р. договору відступлення права оренди з відповідачем ОСОБА_2, оскільки на цей час у неї право оренди вже було припинене, а переважні права, навіть якщо вважати, що вони належали СПД ОСОБА_5, передачі третім особам не підлягає.

        Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що укладаючи договір від 31.03.2005р. з СПД ОСОБА_5 він мав на увазі договір купівлі-продажу літньої площадки, судом до уваги не приймаються, бо спростовуються текстом укладеного письмового договору. Інших доказів на підтвердження своєї позиції відповідач ОСОБА_2 в порушення вимог ст.  60 ЦПК України не надав.

         З огляду на це договір відступлення права оренди, укладений СПД ОСОБА_5 та ОСОБА_2 31.03.2005р. є недійсним.

         Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

         Враховуючи те, що ОСОБА_2 фактично не набув прав щодо оренди земельною ділянкою по АДРЕСА_1, укладання ним наступних договорів про відступлення права оренди, а саме договору від 30.04.2005р., укладеного з ТОВ «Азовоптторг», договору від 31.03.2006р., укладеного з СПД ОСОБА_4 та договору від 23.10.2006р., укладеного з ОСОБА_4 також є неправомірним, а укладені договори мають бути визнані недійсними.

          Керуючись ст.ст. 93,124,126 ЗК України, ст.ст. 203,215,216,530,631,763,777,792 ЦК України, ст. ст. 15, 31,57, 58, 59, 60, 196, 213, 214, 215  ЦПК України   

                                                    В И Р І Ш И В:

 Позов  товариства з обмеженою відповідальністю «Організаційно –комерційної фірми «Цитадель»до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 , ОСОБА_2, ОСОБА_4, , товариства з обмеженою відповідальністю «Азоопторг», третя особа ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів відступлення права оренди земельної ділянки –задовольнити.

Визнати недійсним договір відступлення права оренди земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 укладений 31.03.2005р. між суб’єктом підприємницької діяльності  ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

Визнати недійсним договір відступлення права оренди земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 укладений 30.04.2005р. між  ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Азовопторг»

Визнати недійсним договір відступлення права оренди земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 укладений 31.03.2006р. між  ОСОБА_2 та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір відступлення права оренди земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 укладений 23.10.2006р. між  ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

         Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області, через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя