Справа №  1-203/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2011 року  

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в особі  головуючої судді   Лопухович А.О.,

при секретарі                  Крушняк О.С.,

з участю прокурора        Заболотного А.Л.,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно кримінальну справу по  обвинуваченню

                                         ОСОБА_1  

ІНФОРМАЦІЯ_1,  уроженця с.Данилівка Михайлівського району Приморського краю, жителя сТараканів вул.Колгоспна,18 Дубенського району Рівненської області, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  невійськовозобов»язаного, раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185  КК України,

В С Т А Н О В И  В:

14 вересня 2011 року, біля 15 години, ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2, перестрибнувши через огорожу, проникли на охоронювану територію товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нива», що в м.Дубно по провулку Центральний,1, де скориставшись відсутністю нагляду таємно намагалися викрасти підготовлені ОСОБА_2 три елеваторні ковші, один якір та металеву трубу, загальною вагою 190 кг. Вартістю по ціні металобрухту 2556 грн. за 1 тонну на загальну суму 485 грн. 64 коп. Перекинувши вказаний  металобрухт через огороджувальний забор за територію ТзОВ СП «Нива» ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були помічені охоронцем підприємства, який зрозумівши характер їх протиправних дій вчинив дії щодо їх затримання. В результаті дій охоронця, ОСОБА_2 було затримано біля місця вчинення злочину, а ОСОБА_1 втік з місця вчиненого злочину. Таким чином, маючи на меті розпорядитися на власний розсуд викраденим майном, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не змогли довести злочин до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, які виразилися у їх затриманні, тому не вчинили усіх дій, які вважали за необхідне для доведення злочину до кінця.

 У  судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині, а саме у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненому  за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із проникненням у сховище визнав повністю та щиро розкаявся. Показав, що недовго був знайомий із ОСОБА_2 ОСОБА_2 запропонував йому взяти металобрухт, сказав, що це його. Коли перелізали через огорожу, то зрозумів, що це не так. Брали і перекидали через огорожу те, що показував ОСОБА_2 Перелік викраденого відповідає дійсності. В кінці побачили охорону і він втік, тому що злякався. Через тиждень поїхав на роботу у Росію, так як білети у нього були придбані ще до крадіжки. Проживав цей тиждень у сестри і не знав, що його шукає міліція. У вчиненому розкаюється, просить не позбавляти волі, бажає довести своє виправлення. Викликати до суду свідків не потрібно, повністю згідний з їх показаннями і оспорювати їх не буде.

Показання підсудного повністю відповідає обставинам справи, які він не оспорює.

У відповідності до ст.299 КПК України за пропозицією підсудного ОСОБА_1  суд визнав недоцільним дослідження доказів у повному обсязі. При цьому, суд переконався, що підсудний не заперечує проти дослідження доказів добровільно, підстав для сумніву добровільності та істинності його позиції немає.

ОСОБА_1 роз”яснено, що у цьому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

         Обставиною, що пом”якшує покарання підсудного є його щире каяття.

         Обставини, що обтяжують покарання по справі відсутні.

         Суд прийшов до висновку, що злочин мав місце і скоїв його ОСОБА_1 Його дії  вірно кваліфіковані органами попереднього розслідування  за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, як  незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена  за попередньою змовою групою осіб, поєднана із проникненням у сховище .

          При призначенні виду і розміру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винного, який раніше не судимий, по місцю проживання характеризуються позитивно, розкаюється  у  вчиненому  злочині та вважає, що його виправлення  і перевиховання  можливе без  ізоляції  від  суспільства.    

           Керуючись  ст.ст. 323, 324, 327  КК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1  визнати винним за ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України і призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання та встановити іспитовий 1 (один) рік. Зобов»язати засудженого повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До вступу вироку в законну силу  змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши з-під варти в залі судового засідання.

Речові докази по справі:

- три елеваторні ковші, один якір та металеву трубу –залишити у ТзОВ СП «Нива»як власника.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Рівненської області протягом 15 діб з моменту його проголошення  через  Дубенський міськрайонний суд Рівненської області.

                  Суддя: