Справа № 2-3875/11

Р І  Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року                                                                    Рівненський міський суд

в особі судді            Головчак М.М.

при секретарі                               Редько К.О.,

з участю позивачки                     ОСОБА_1,

та її представника                     ОСОБА_2,

          відповідачки                              ОСОБА_3,

та її представника                     ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3,третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ОСОБА_5 державна нотаріальна контора,про визнання правочину недійсним,

                                                    В С Т А Н О В И В :

В червні 2010 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним. Згідно позовної заяви вказувала, що 04.05.2010 року помер її батько ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час поховання батька їй стало відомо, що він за свого життя продав належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2. Вважає, що даний правочин підлягає визнанню судом недійсним з наступних підстав. В 2007 році її батькові було 70 років, стан його здоров'я на той час різко погіршився, оскільки він зловживав спиртними напоями і під дією алкогольних запоїв розвивався віковий склероз, почастішали випадки не сприйняття ним дійсних подій. Неадекватна поведінка батька ще задовго до його смерті викликала необхідність обстеження його невропатологом та психіатром. Спроба поліпшити його психічний стан не мала успіху. На день продажу квартири у її батька спостерігався процес психологічного розладу, що підтверджується медичними документами, які перебувають в Центрі психічного здоров'я та в наркологічному диспансері, де батько перебував на обліку. При цьому саме в цей період сусіди найбільше скаржилися їй на те, що батько багато пиячив. Вважає, що спірний договір її батьком було укладено, коли він не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними,тому просить визнати його недійсним.

ОСОБА_3 подала письмові заперечення проти позову,згідно яких позов не визнала. Вказувала, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 укладався сторонами за взаємною згодою при тверезому глузді та з вільним волевиявленням сторін, що може підтвердити нотаріус ОСОБА_7, яка посвідчувала договір. Підтвердженням повної дієздатності продавця ОСОБА_6 при укладанні договору є довідка з психіатричної амбулаторії РОЦПЗН про те, що ОСОБА_6 оглянутий лікарем-психіатром, є здоровим та на "Д" обліку не перебуває. Також вказувала, що ОСОБА_6 з моменту укладання договору купівлі-продажу квартири ще майже три роки до своєї смерті жив разом із її сім'єю в проданій ним квартирі, був психічно абсолютно здоровим і ніколи не ставив питання про скасування договору. Крім грошей, отриманих продавцем квартири, нею додатково було погашено заборгованість по комунальним платежам за квартиру в сумі понад 9000 грн., зроблено ремонт в квартирі, за весь час проживання в квартирі виключно вона сплачувала всі комунальні платежі. До того ж вказує, що позивачка по справі ОСОБА_1 відмовилась при житті від свого батька ОСОБА_6, не спілкувалась з ним, не провідувала його, не допомагала, спілкувалась з ним дуже рідко, а тому й не могла знати щось про стан його здоров'я.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали. Додатково пояснили, що батько позивачки - ОСОБА_6 був "хронічним алкоголіком", все життя зловживав спиртними напоями, лікувався в наркодиспансері. Це, зокрема, стало причиною його розлучення. ОСОБА_1 навідувала батька приблизно раз на тиждень, тверезим його ніколи не бачила. При спілкуванні з батьком, приблизно раз на тиждень по телефону і відвідуванні, він, якщо був не п'яний, то був не в собі. Коли він у вересні 2007 року лікувався в реанімації ЦМЛ з приводу інфаркту, його лікуванням займалась вона. ОСОБА_6 міг казати одне, через дві години казав зовсім іншу інформацію, потім сусідам казав інше. ОСОБА_6 не знав як звати онука, скільки йому років. Казав, що тримав квартирантів, про будь-які юридичні дії з ними не повідомляв. Квартирантка жила там спочатку сама, потім одружилась, жила з сім'єю. Ремонт, який був зроблений в квартирі, зі слів батька, був зроблений на його гроші. На запитання до батька, які документи він підписував, він постійно казав, що нічого не знає, нічого не пам'ятає. Про велику заборгованість по квартплаті і комунальним платежам казав, що сам з ними розібрався, борг був реструктуризований на багато років і він його буде потрошки проплачувати.  Сусіди скаржились на його "хронічний алкогольний стан". Покликаючись на викладене,просили визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним.

Відповідачка ОСОБА_3 пояснила, що жила в спірній квартирі з 2004 року разом зі своїм майбутнім чоловіком, в 2006 році одружилися. В 2005 році ОСОБА_6хотіли виселити через великі борги перед ЗАТ "ЕЙ-І-Ес Рівнеенерго", також мав борги по інших комунальних службах, однак вона їх погасила. Це запропонував сам ОСОБА_6: "якби ти мені допомогла розібратися з цими боргами, я б на тебе переписав квартиру". Дочка його тоді не відвідувала, тільки коли в 2007 році він переніс інфаркт, вона почала його періодично відвідувати. Спочатку вони уклали з ОСОБА_6 договір довічного утримання, а в 2007 році - договір купівлі-продажу. Куди він подів отримані гроші в сумі 7500 грн. вона не знає. До нього приходили цигани, молдовани, він всім купляв подарунки. Останні 5 років ОСОБА_6 не пив, вживав алкогольні напої раніше. Вона йому пити не давала, випадків, щоб до нього приходила дочка, коли він був п'яним, не було. ОСОБА_6 був адекватним, усвідомлював свої дії. Він сам поїхав та взяв довідку у психіатра про те, що не перебував на обліку. Вона доглядала його, готувала йому їсти, ОСОБА_6 хотів, щоб вона доглянула його до смерті. Покликаючись на викладене,просила в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачки ОСОБА_3 пояснення,надані відповідачкою ОСОБА_3 підтримала повністю,просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін,допитавши свідків,дослідивши матеріали справи,суд приходить до висновку,що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Так, батьком позивачки ОСОБА_8 є ОСОБА_6 (свідоцтво про народження серії І-АГ № 308830).

07.06.2007 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_6 продав,а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_3. Договір посвідчений державним нотаріусом Другої ОСОБА_5 державної нотаріальної контори ОСОБА_7

05.05.2010 року ОСОБА_6 помер (свідоцтво про смерть серії І-ГЮ №093273,актовий запис № 737).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 покликається на те,що при укладенні договору купівлі-продажу ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Ретельно перевіривши доводи позивачки суд визнає їх необґрунтованими і такими  що до задоволення не підлягають.  

          Згідно положень ч.1 ст.225 ЦК України правочин,який дієздатна фізична особа вчинила у момент,коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та(або) не могла керувати ними,може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи,а в разі її смерті – за позовом інших осіб,чиї цивільні права або інтереси порушені.

Так, з відповіді № 1280 від 22.06.2010 року з наркологічного амбулаторного відділення ЦПЗН на адвокатський запит вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога з приводу: Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Стан залежності з 12.03.2007 року.

Згідно довідки № 499 від 14.05.2007 року з амбулаторного відділення ЦПЗН, виданої ОСОБА_6 вбачається, що станом на 14.05.2007 року він на "Д" обліку не перебував.

З відповіді № 852 від 21.06.2010 року з психіатричного амбулаторного відділення ЦПЗН на адвокатський запит вбачається, що ОСОБА_6 перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 11.10.2007 року з приводу психоорганічного синдрому з наростаючою деменцією на фоні токсичної енцефалопатії.

У відповіді № 1089 від 04.11.2010р. з РОЦПЗН в Рівненський міський суд вказано, що ОСОБА_6 перебував під консультативним спостереженням з 11.10.2007 року. За викликом лікуючого лікаря кардіологічного відділення ЦМЛ через службу обласного центру екстренної допомоги №1244 від 11.10.2007 року хворий був проконсультований лікарем-психіатром ОСОБА_9, виставлений діагноз: Психоорганінчий синдром вираженого ступеню (змішаний варіант) на фоні дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІП ст. (інтоксикаційного та судинного ґенезу). Стаціонарного лікування на базі ЦПЗН хворий ОСОБА_6 не проходив.

Згідно рапорту № 1244 про виконання завдання по екстреному виклику Рівненського міського Центру екстреної медичної допомоги, лікарем-психіатром ОСОБА_9 11.10.2007р. був оглянутий хворий ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в кардіологічному відділенні ОСОБА_5 ЦМЛ. В рапорті вказано - діагноз при виклику: Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІП ст. з наявністю вогнищевої неврологічної симптоматики та вестибулярно-кохлеарних розладів. ІХС. Інфаркт міокарду. Анамнестичні дані: у психіатра не лікувався. Зловживав на протязі багатьох років алкоголем, у зв'язку з чим порушилась пам'ять. Об'єктивні дані: Психіка - контакту доступний, але на запитання не відповідає конкретно, плутається. Інструкції виконує вибірково, нечітко. В часі орієнтований частково, забуває дати, не пам'ятає, коли вийшов на пенсію, скільки не працює. Видумує різні неймовірні історії про своє життя. Астенізований, швидко виснажується. Увага розсіяна. Пам'ять знижена. Вважає, що у нього є машина, яку подарує зятю. Діагноз консультанта: Психоорганічний синдром вираженого ступеню (змішаний варіант) на фоні ДЕП (інтоксикаційного та судинного ґенезу) (а.с. 162).

Дані про вищенаведений огляд викладені також в медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_6, де також вказуються додаткові дані анамнезу: спадковість не обтяжена.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Постановою Пленуму №5 Верховного Суду України «Про застосування норм процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»(пункт 13) докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків,письмові чи речові докази), повинні стосуватися суті спору (предмета та підстави спору). Позовні вимоги позивачки стосувались договору купівлі-продажу, який був укладений 07.06.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Підставою спору позивачка зазначила неспроможність дієздатного ОСОБА_6 розуміти значення своїх дій або керувати ними саме в момент укладання цього договору.   

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, яка є сусідкою ОСОБА_6, показала, що перебувала з ОСОБА_6 в сусідських доброзичливих відносинах, жила з ним в одному під'їзді, на одній площадці з 1962 року. Він регулярно вживав спиртні напої, зловживав алкоголем, іноді сильно. Запевнював, що ремонт, який було зроблено в квартирі, зроблено на його кошти. Був адекватний,але часто брехав. Вважає,що ОСОБА_6 був психічно неврівноважений.

Свідок ОСОБА_11 показав, що є другом ОСОБА_6,знав його з 1982 року. ОСОБА_6 дуже любив випити, багато курив, зловживав алкогольними напоями. Про продаж квартири нічого не розповідав.

Свідок ОСОБА_12, сестра померлого ОСОБА_6 показала, що ОСОБА_6 був нечесним, непорядним, останній раз вона з ним спілкувалась в 1995 році. Він зловживав спиртними напоями, став агресивним. Був випадок,коли він звертався до неї з проханням допомогти вилікуватися від алкоголізму. ОСОБА_6 тверезим ніколи не бачила. В юнацькому віці він займався велоспортом, часто мав травми голови, головні болі. ро його квартирантів та вчинення правочину ніякої інформації не має.

Допитаний в якості свідка лікар-нарколог ОСОБА_13, яка оглядала ОСОБА_6 під час його звернення на прийом 12.03.2007 року, підтвердила дані, викладені у відповідній медичних документах. Пояснила, що ОСОБА_6 дійсно зловживав спиртними напоями,однак розумів значення своїх дій.

Свідок ОСОБА_9,яка є лікарем-психіатром в Центральній психіатричній лікарні,показала, що ОСОБА_6  мав неадекватну поведінку,говорив неправду,стояв на консультативному обліку з 11.10.2007 року.  

В судовому засіданні допитаний в якості свідка нотаріус ОСОБА_7, яка посвідчувала договір між ОСОБА_6 та відповідачкою, дала пояснення, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зверталися до неї декілька разів з метою оформлення договору купівлі-продажу квартири. Вона їм відмовляла, оскільки ОСОБА_6 був чоловіком похилого віку, точно пригадати причину, по якій відмовляла їм тоді, не може. На запитання щодо подальшого проживання ОСОБА_6 пояснював,що далі мешкати буде в тій же квартирі. Після отримання довідки з психіатричної лікарні і переконавшись в розумінні значення своїх дій ОСОБА_6 тільки тоді посвідчила договір купівлі-продажу квартири. Продавець ОСОБА_6 спілкувався з нею адекватно, усвідомлював значення своїх дій, в ньго було вільне волевиявлення щодо укладення правочину.

Свідки ОСОБА_14,ОСОБА_15, ОСОБА_16 пояснили, що діти до ОСОБА_6 не приходили,зі слів ОСОБА_6Я відмовились від нього,тому за ним доглядала ОСОБА_3 Біля 4-5 років ОСОБА_6 не пив спиртних напоїв. Він розумів значення своїх дій.

Суд критично ставиться до пояснень позивачки щодо нерозуміння ОСОБА_6 значення своїх дій і суперечливість його волі під час вчинення правочину саме в день укладення договору, оскільки вона не була присутня при укладенні договору, а її пояснення в даній частині спростовуються іншими зібраними по справі доказами в сукупності.   

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його дійсності.   

Оцінюючи зібрані по справі докази суд приходить до висновку, що права ОСОБА_1 при укладанні 07.06.2007 року договору купівлі-продажу квартири не були порушені.

Згідно  вимог ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Пунктом 1 ч.1 ст.214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд серед інших вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.   

З огляду на положення наведених норм матеріального та процесуального права, а також - вказані вище підстави позову, позивачка мала довести, а суд для задоволення  вимог - встановити саме те, що у момент вчинення оспорюваного договору ОСОБА_6 саме 07.06.2007 року не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.  

Судом досліджено акт посмертної судово-психіатричної експертизи від 28.02.2011 року № 17/11,згідно якого встановлений ОСОБА_6 діагноз як і опис психічного стану не містять достатньо даних про наявність таких порушень,які б позбавляли його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Вказівка про наявність зниженої пам»яті та інтелекту не несе інформації про ступінь і характер такого зниження і не може бути використана для експертної оцінки стану ОСОБА_6 і його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Висновок: у ОСОБА_6 11.10.2007 року було діагностовано психічні розлади,які обмежували його в розумінні ним значення своїх дій. Встановити,з якого часу він страждав такими розладами не представляється можливим. Даних за наявність у ОСОБА_6 психічних розладів,які б обмежували його в розумінні ним значення своїх дій на час укладення договору купівлі-продажу 07.06.2007 року не вбачається.

Наведене в сукупності свідчить про те, що при з'ясуванні обставин справи доказів, які б давали підстави вважати ОСОБА_6 в момент вчинення оспорюваного правочину таким, що не усвідомлював своїх дій та не міг керувати ними, в тому числі внаслідок зловживання алкоголем не встановлено, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України , суд, -

                                                            В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3,третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ОСОБА_5 державна нотаріальна контора,про визнання правочину недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду                                         Головчак М.М.