Справа №  2-а-682/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2011 року

Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської  області  Лопухович А.О.,  розглянувши у порядку скороченого провадження в м. Дубно справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченого підвищення до пенсії відповідно до  Закону України „Про соціальний захист дітей війни”-,

В С Т А Н О В И Л А :

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що вона народилася у 1932 році і відповідно до ст.1 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» - є дитиною війни. Їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007-2011 роках така допомога не виплачувалася.

Таким чином, не виплата належної їй державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є протиправною, оскільки суперечить ОСОБА_2 України та Законам України.

           Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», розмір соціальної допомоги особам, що мають статус дітей війни, становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно з ст.28 Закону України №1058-IV від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність. Просить визнати бездіяльність  неправомірною та визнати права на отримання невиплаченого підвищення до пенсії відповідно до  Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 9 липня 2007 року по 21 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року  та з 1 січня 2010 року  та виплачувати її повністю в подальшому. Справу розглядати у її відсутності.

Ухвалою суду від 9 червня 2011 року  заявлені позовні вимоги  про стягнення соціальної допомоги в період з 9 липня 2007 року по 21 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року  та з 1 січня 2010 року по 8 грудня 2010 року включно залишені  без розгляду, в зв”язку із тим, що позивачкою пропущений шестимісячний строк для звернення до суду.  

Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі позов не визнало. В своїх запереченнях посилається на відсутність нормативно-правового регулювання виплати щомісячного підвищення до пенсії «дітям війни»за період з 1 січня 2006 року по  2010 рік, а також бюджетних асигнувань на вказані цілі. Зазначає, що за таких умов не було підстав для нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії. Управління діяло в межах діючого на той час законодавства, а тому його дії є правомірними.  

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов  підлягає  до    задоволення  за період з 4 грудня 2010 року по  3 червня   2011 року із наступних підстав.

Судом встановлено, що  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України  №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»має статус «дитини війни», що підтверджується посвідченням № 198598 (а.с.9).

             Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з наступними змінами та доповненнями, розмір соціальної допомоги особам, що мають статус дітей війни, становить 30%  мінімальної пенсії за віком. ОСОБА_3 набирає чинності з 1 січня 2006 року, зазначено у ст..1 Розділу 1V «Прикінцевих положень».          Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно з ст.28 Закону України  №1058-1V від 9 липня 2003 «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»встановлюється  в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність. Згідно з положенням ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Законом України №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 27 грудня 2007 року внесено зміни до деяких законодавчих актів, обмеживши ряд прав та свобод громадян України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 травня 2008 року у справі за поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата України щодо відповідності ОСОБА_2 України ряду положень Закону України №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" зазначив, що ОСОБА_2 України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. ОСОБА_2 України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Відповідно до частин 2,4,6 статті 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі ОСОБА_2 (254 к/96-ВР) та законів України, а також, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта ОСОБА_2 України (254 к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватися з розміру, встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року "Про застосування ОСОБА_2 України при здійсненні правосуддя" зазначено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону або іншого нормативно-правового акта з позиції відповідності ОСОБА_2 України і у всіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_2 як акт прямої дії.

Згідно ч.2 ст.19 ОСОБА_2 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Стаття 22 ОСОБА_2 України вимагає при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55 ОСОБА_2).

ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу, зазначено у ст.8  ОСОБА_2 України. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні  відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

  Завданням адміністративного судочинства, зазначено у ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідач, виконуючи свої повноваження, не діяв відповідно до чинного законодавства і не нарахував позивачці належну їй доплату до пенсії. У зв»язку з цим, порушене право ОСОБА_1  підлягає захисту.    

Посилання відповідача на те, що законом не визначено, які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, не приймаються судом, оскільки згідно з п.п.7 п.2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань  призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України») .

Згідно статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення»виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується в тому числі з коштів державного бюджету України.  

За правилом ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений ОСОБА_2 і законами України, та чи з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.

Зважаючи на вищевикладене, а також на позицію Конституційного суду України, висловлену у Рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд вважає, що достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст.6 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить ОСОБА_2 України та Законам України.

Компетенція адміністративних судів, зазначено у п.1 ч. 1 cm. 17 КАС України, поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень або бездіяльності, що виникли і існують на момент подачі позову, тому, на думку суду, поширення рішень адміністративного суду на майбутні правовідносини виходить за межі його компетенції і до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути 1 (одну) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

Враховуючи наведене, на підставі статей 8, 22, 55, ОСОБА_2 України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, Рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, статей 3 та 6 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», керуючись статтями 3,7-12,99,100,159-163, 183-2 КАС України, -

ПОСТАНОВИЛА:

         Позов  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченого підвищення до пенсії відповідно до  Закону України „Про соціальний захист дітей війни” -  задоволити частково.

Визнати протиправними дії  Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області щодо невиплати підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області нарахувати та виплатити  ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,  передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з  9 грудня 2010 року по 8 червня 2011 року включно з  врахуванням ч.1 ст.28  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  1 (одну) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

Постанова  за  результатами  скороченого  провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку через  Дубенський  міськрайонний  суд протягом 10-ти днів  з  моменту отримання її копії.

Копія постанови  не  пізніше  наступного  дня  надсилається  сторонам рекомендованим листом із повідомленням.  

    Суддя: