Справа №  2-а-2368/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

          28 квітня 2011 р.                                                                                         м.Шахтарськ

          Шахтарський міськрайонний суд  Донецької області в особі судді Нестеренко Є. В. , розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарськ   Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити нарахування та виплату доплати до пенсії, як дитині війни,-   

В С Т А Н О В И В :   

             Позивач звернувся  до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в місті Шахтарськ Донецької області про визнання дій неправомірними і зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 2007 року по теперішній час  в розмірі 30%. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його віднесено до категорії дітей війни і згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни він з 2007  р. має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Натомість відповідач всупереч вимогам цього Закону та Конституції України такої доплати не здійснював в повному обсязі, чим порушував права позивача. Ці дії вважає незаконними і просить визнати такі дії відповідача неправомірними і зобов’язати зробити нарахування і виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік, 2011 рік.   

Ухвалою суду від 20 квітня  2011 року адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України вм. Шахтарськ  Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити нарахування та виплату доплати до пенсії в частині вимог за період з 09.07.2007 року по 18.10.2010 року включно залишений без розгляду на підставі того, що ці вимоги заявлені за межами шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду. Провадження у справі відкрито за період з 19.10.2010 року.   

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.  Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений.   

Оскільки сторони не з*явились у судове засідання, потреби заслухати свідків чи експерта не має, суд на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України розглядає справу у письмовому провадженні.   

Суд, дослідивши  матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.   Відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.   

Згідно пенсійного посвідчення - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, він є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача  і отримує пенсію за віком. Відповідно до ст.1 Закону України  « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-4, він має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.   

Статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.   З 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".             

Відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".   

Таким чином, відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року діяв правомірно.   

           Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007,  відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.   

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.   

Отже, з 09.07.2007 р. відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.    

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505–4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.   

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993, № 3551-XII учасникам війни,   нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року діяв правомірно.   

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».   Отже, з 22.05.2008 р. відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції до 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” дія цієї статті Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була зупинена і, відповідно, у 2009 році продовжує діяти норма, згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.     

Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-5 (із змінами згідно Закону № 749-5 від 15.03.07 р.), прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.   

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.   

Статтею 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26 грудня 2008 року № 835-VI, що набрав чинності з 1 січня 2009 року прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року - тобто 498 гривень. Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року №1646-VI, що набрав чинності 04.11.2009 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.11.2009 року складає 573 грн., з 01.01.2010 року – 695 грн., з 01.04.2010 року – 706 грн., з 01.07.2010 року – 709 грн., з 01.10.2010 року – 723 грн.   

Отже, необхідно зазначити, що загальносуспільні потреби – це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом «Про соціальний захист дітей війни».   

Суд вважає, що для визначення мінімального розміру пенсії для обчислення розміру доплати необхідно виходити з положення ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто необхідно застосувати ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» при обчисленні надбавки до пенсії, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Посилання представника відповідача на те, що поняття «мінімальна пенсія за віком»у ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується до визначення пенсії, що призначаються виключно за цим Законом, і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є безпідставними, тому що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.                  

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня  2005року по справі №1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України видокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.   

             Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею  8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого  статтею 8 Конституції України.   

Таким чином, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, з 19.10.2010 р.  є неправомірною, оскільки відповідачем не були виконані вимоги Рішень Конституційного Суду України.

Суд дійшов висновку, що порушенні права позивача мають бути відновлені за період з 19.10.2010 р.  шляхом зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за відповідний період, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням виплачених сум.

               Керуючись ст.11,17,18,19,159,160,163,167 КАС  України,  суд, -   

П О С Т А Н О В И В:

            Позов   ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарськ  Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити нарахування та виплату доплати до пенсії, як дитині війни – задовольнити.   

Визнати неправомірними бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарськ  Донецької області щодо ненарахування  ОСОБА_1  щомісячної державної соціальної доплати до пенсії дітям війни в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком за період з  19.10.2010 року.     

  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Шахтарськ  Донецької області нарахувати ОСОБА_1  та виплачувати  щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з  19.10.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум.   

              На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Шахтарський міськрайонний суд  Донецької області  протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.   

 Суддя :                                                                                                              Нестеренко Є. В.