ПОСТАНОВА

                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   03.06.2011року                                      Справа № 2-а-560/11

03 червня 2011 року          м.Ясинувата

Суддя Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області Еаврилюк О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ясинувата Донецької області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

У березні 2011 року позивач звернулася до суду з вказаним вище позовом, в якому просить визнати дії Управління ПФУ щодо нарахування та виплати йому щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 22.05.2008 р. незаконними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду з цього часу відповідно до вимог діючого законодавства. В обґрунтування позовних позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, є пенсіонером за віком. Позивач у позові посилається на ст.ст.49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію; особам, віднесеним до категорії 2, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. За таких обставин просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2011 року позовні вимоги позивача в частині позовних вимог про нарахування надбавки за період, що передував 24 вересня 2010 року - залишено без розгляду.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заперечення, проти задоволення позову заперечував, просив розглядати справу без його представника.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач є пенсіонером за віком, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням.

Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну  здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно ст.51  цього Закону встановлено, що особам, віднесеним до категорії 2, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними   нормами,  виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні цього спору належить застосовувати вимоги ст.51 Закону України «Про статус   і   соціальний захист   громадян,   що   постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи», а не вище зазначеними постановами Кабінету Міністрів України , які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4 пунктом 2 частини 1 статі 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень ЗУ „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з рішеннями Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік" №107-VI від 28.12.2007 року внесено зміни до ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи „ текст ст.51 викладено в такій редакції: „особам, віднесеним до категорії 2 , щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовоми актами,,.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України  ( є неконституційними ) положення, зокрема, пункт 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України „ . Згідно до п.5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України що у рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що „рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)" (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини). Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року № 6-ри/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація грунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що „зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини). Ст. 46 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік в порушення вимог ст.ст. З, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, рішення Конституційного суду України від 22.05. 2008 року встановлено інше (додаткове) правове регулювання відносин, ніж передбачено законом України «Про соціальний захист дітей війни». Положення Закону України „Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На час розгляду справи Верховною Радою України не прийнято нових законів, які б вносили зміни до положень ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Порядок визначення розміру мінімальної пенсії за віком встановлений частиною першою ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за приписами якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до внесених змін до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем було безпідставно відмовлено позивачу в перерахунку виплат.

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Ясинувата Донецької області здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну їх здоров'ю з 01 жовтня 2010 року підлягають задоволенню. З цих підстав суд вважає за можливе в цій частині визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Ясинувата Донецької області щодо нарахування та виплати додаткової пенсії позивачу незаконними та зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком - з 01 жовтня 2010 року.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. 8, 9, 11, 69, 94, 163 КАС України, суд,-

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ясинувата Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Ясинувата Донецької області щодо не донарахування та виплаті ОСОБА_1, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Ясинувата Донецької області зробити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити заборгованість з додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у відповідності до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 жовтня 2010 року, з урахуванням виплачених сум.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу , а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

    Суддя:   О. І. Гаврилюк