Справа № 2-8098/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2011 року                                                                                   Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого –судді Черновського Г.В.

              при секретарі – Біжко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності, -

                                                            ВСТАНОВИВ:

          У травні 2011 року до Жовтневого районного суду міста  Дніпропетровська звернувся ОСОБА_2 із позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності (а.с. 2-3).

В обґрунтування позову зазначив, що у 1986 році придбав за договором купівлі –продажу від 12 квітня 1986 року житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, зруйнував його та побудував власноруч господарським способом новий житловий будинок.  В результаті чого постійно і безперешкодно користувався даним домоволодінням, сплачував комунальні та інші платежі, а також платежі за користування земельною ділянкою.  

Проведене позивачем будівництво здійснено власноруч господарським способом без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, передбаченого діючими в період будівництва  державними будівельними нормами ДБН А.3.1-2-93 „Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт”, затверджені наказом Держбуду України від 10.08.1993р. № 136, Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.2000р. В цьому аспекті відповідно до ч. 1 статті 376 ЦК України таке будівництво житлового будинку має деякі ознаки самочинного будівництва, у зв'язку з чим у позивача виникли відносини із відповідачем, з урахуванням того, що земельна ділянка, на якій збудоване нерухоме майно, права власності на яке просить визнати позивач, знаходиться у віданні територіальної громади Дніпропетровської міської ради.

          У зв'язку з тим, що вказаний житловий будинок неможливо прийняти до експлуатації відповідно до чинної постанови Кабінету міністрів України № 461 від 13 квітня 2011р. «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», оскільки вказаною постановою прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації –в даному випадку будівництво здійснено без затвердженого проекту.

          Враховуючи, що вищевказане нерухоме майно знаходиться на території територіальної громади м. Дніпропетровська, позивач направляв до Дніпропетровської міської ради лист з проханням оформити право власності, відповіді на який не отримав.

Виходячи з того, що відсутній інший встановлений порядок визнання права власності на зазначений об’єкт, а визнання права власності на нерухоме майно –домоволодіння АДРЕСА_1, безперечно вплине на майнові права позивача, керуючись статтями 332, 376 та 392 Цивільного кодексу України та статтями 4, 119 Цивільного процесуального кодексу України, позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові.

          Представник відповідача позов визнав, просив його задовольнити з огляду на обґрунтованість позовних вимог.

          Суд вислухавши пояснення сторін та дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що у 1986 році ОСОБА_2 придбав за договором купівлі –продажу від 12 квітня 1986 року житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, зруйнував його та побудував власноруч господарським способом новий житловий будинок.  

Судом також встановлено, що з 1986 року позивач постійно і безперешкодно користувався даним домоволодінням, сплачував комунальні та інші платежі, а також за користування земельною ділянкою, що підтверджується наявними в справі квитанціями про здійснення відповідних платежів.

Судом встановлено, що проведене позивачем будівництво здійснено власноруч господарським способом без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, передбаченого державними будівельними нормами ДБН А.3.1-2-93 „Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт”, затвердженими наказом Держбуду України від 10.08.1993р. № 136, Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.2000р.. В цьому аспекті відповідно до ч. 1 статті 376 ЦК України таке будівництво житлового будинку має деякі ознаки самочинного будівництва, у зв'язку з чим у позивача виникли відносини із відповідачем, з урахуванням того, що земельна ділянка, на якій збудоване нерухоме майно, права власності на яке просить визнати позивач, знаходиться у віданні територіальної громади Дніпропетровської міської ради.  

          У зв'язку з тим, що вказаний будинок неможливо прийняти до експлуатації відповідно до чинної постанови Кабінету міністрів України № 461 від 13 квітня 2011р. «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів», оскільки вказаною постановою прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації –в даному випадку будівництво здійснено без затвердженого проекту.

          При вирішені спору судом встановлено, що об'єкт нерухомості, є об'єктом, будівництво якого завершене. Прийняття його в експлуатацію у встановленому порядку внаслідок здійснення будівництва без отримання дозволу на будівельні роботи є неможливим. Водночас, право власності щодо об'єкту, будівництво якого завершене, можливо визнати лише за встановленої готовності об'єкту до експлуатації та відповідності об'єкту вимогам будівельних та інших норм і правил, необхідних при прийнятті до експлуатації. З цією метою судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу та за допомогою висновку судової будівельно –технічної експертизи № 005/2011 від 02.06.2011р., (судовий експерт Котенко О.С., свідоцтво № НОМЕР_1, із продовженням дії свідоцтва з 28.01.11р) було встановлено, що об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, відповідає всім необхідним якісним та нормативним характеристикам щодо готовності об'єкту до експлуатації відповідно до норм і правил, необхідних при прийнятті цього об'єкту нерухомого майна до експлуатації, а саме (мовою оригіналу): санітарно-технічним, протипожежним і будівельним нормам, передбаченим ДБН 360-92**, вимогам будівельних, санітарно-технічних, протипожежних норм, вимогам освітленості та інсоляції, нормам енергозбереження, передбачених ДБН В. 2.2-15-2005, ДБН В. 3.2-2-2009, ДБН В.1.1-7-2002, ДБН В.2.5-23-2003, ДБН В.2.5-28, БНіП 2.01.07-85, БНіП 2.02.01-89, БНіП 2.02.01-83, БНіП  2.02.01-82, БНіП 2.03.01-84, БНіП 3.03.01-87, БНіП II-22-81, БНіП II-23-81*, БНіП II-21-81*, БНіП 2.04.03-85, БНіП 3.05.01-85, БНіП 2.04.01-85  діючих нині, СНиП (будівельним нормам і правилам).

З огляду на те, що земельна ділянка, на якій збудоване нерухоме майно, права власності на яке просить визнати позивач, знаходиться у віданні територіальної громади Дніпропетровської міської ради, та з метою виключення порушень її цивільних прав як суб’єкта цивільних правовідносин, суд вважає притягнення в якості відповідача Дніпропетровську міську раду обґрунтованим.

Судом також було встановлено, що протягом всього часу користування позивачем нерухомим майном у відповідача не було претензій до позивача, що свідчить про відсутність порушення його прав.

З урахуванням встановленої готовності об'єкту нерухомості до експлуатації та з  огляду на те, що право власності на вказане нерухоме майно визнається вперше і іншого правовстановлюючого документа щодо цього майна, окрім рішення суду, законодавством не передбачено, то суд дійшов висновку, що вказане нерухоме майно підлягає поточній інвентаризації з визначенням літер та площ, а право власності на вказане нерухоме майно підлягає реєстрації комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради виключно на підставі даного рішення суду і даних поточної інвентаризації з визначенням літер та площ без додаткового складання актів (сертифікатів) введення (прийняття) в експлуатацію, відповідно п. 10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 7.02.2002р.,

          Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

              Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник  володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд. З огляду на це, порушення прав позивача, яке полягає зокрема у невизнанні цих прав, перешкоджає позивачу володіти, користуватися та розпоряджатися, нерухомим майном в установленому законом порядку та на власний розсуд.

              Зважаючи на викладені обставини, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення їх у повному обсязі. З огляду на це, порушені права підлягають захистові відповідно до вимог ст.376 Цивільного кодексу України.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

          Визнати за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з подальшим проведенням в установленому порядку його поточної інвентаризації з визначенням літер та площ та реєстрацією права власності з урахуванням визначених літер та площ без додаткових актів (сертифікатів) введення (прийняття) в експлуатацію.

           Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

           Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом  подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровска.

          Суддя                                                                      Черновськой Г.В.