Справа №  2-а-1921/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

          23 травня 2011 р.                                                                                         м.Шахтарськ

          Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді                                                                                    Пархоменко І.А.,

при секретарі                                                                                    Лисенко Л.О.,

за участю  позивача                                                                                      ОСОБА_1,                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  приміщенні Шахтарського міськрайонного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  Шахтарської міської ради  про визнання  дій неправомірними  та зобов’язання вчинити певні дії,-      

встановив:

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення  Шахтарської міської ради  про визнання  дій неправомірними  та зобов’язання вчинити певні дії  мотивуючи свої вимоги наступним. 27 січня  2011 року висновком МСЄК він був визнаний інвалідом 3 групи з 18 січня 2011 року. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 3 групи передбачена одноразова компенсація в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Виплати проводяться із мінімальної заробітної плати яка була на час встановлення інвалідності.  18.02.2011 року він звернувся до відповідача з заявою про виплату йому одноразової компенсації відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач йому відмовив. Вважає дії відповідача неправомірними. Просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення  Шахтарської міської ради по відмові у виплаті одноразової компенсації при встановленні 3 групи інвалідності учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС в розмірі 30 мінімальних заробітних плат протиправними, зобов'язати відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснити виплату суми одноразової компенсації як інваліду 3 групи виходячи із розміру 30 мінімальних заробітних плат, встановлених на час встановлення групи інвалідності, з урахуванням виплачених сум.

 Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що 27 січня  2011 року висновком МСЄК він був визнаний інвалідом 3 групи з 18 січня 2011 року. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 3 групи передбачена одноразова компенсація в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Відповідач нарахував йому 189,60 грн. Просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення  Шахтарської міської ради   протиправними, зобов'язати відповідача відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснити виплату суми одноразової компенсації як інваліду 3 групи із розрахунку 30 мінімальних заробітних плат на час встановлення групи інвалідності, з урахуванням виплачених сум.

 Представник відповідача до судового засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без участі представника, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих особами, які брали участь у справі, доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.         

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить (віднесений) до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 02.02.2011року, згідно довідки МСЭК серії 10 ААА № 031894 позивач вперше визнаний інвалідом 3 групи у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з впливом аварії на Чорнобильській АЕС. Дата чергового переогляду 27.01.2014 року.

Відповідач відмовив йому у виплаті  одноразової компенсації як ліквідатору наслідків на ЧАЕС, інваліду 3 групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат – лист  Управління праці та соціального захисту населення  Шахтарської міської ради  № 07/03-293 від 22.02.2011 року.

Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  від 28.02.1991 року №796-Х11 визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров»я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

          Розділ  8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Стаття 48 цього розділу визначає, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильський АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, виплачуються в таких розмірах: інвалідам 1 групи-60 мінімальних заробітних плат;  інвалідам 2 групи – 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам 3 групи – 30 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.

Постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлені розміри виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: е) одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильський АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою   -  інвалідам 3 групи дорівнює 189 грн. 60 коп. Саме ця компенсація була виплачена позивачу.

Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” має вищу юридичну силу і при вирішенні позовних вимог слід керуватися вимогами статті 48 вказаного Закону, який передбачає право позивача на одноразову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням розміру мінімальної плати. Постанова Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є підзаконним нормативно-правовим актом, а у разі виникнення колізії між її нормами та нормами Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, застосуванню підлягають положення останнього.

Отже, виходячи з вищевикладеного, при нарахуванні одноразової грошової компенсації слід виходити лише з вимог Закону України “Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і виплачувати її у розмірах, визначених статтею 48 вказаного Закону для інвалідів відповідної групи.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що  в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій, а отже позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та законодавству і тому   підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.19, 92 Конституції України,  ст.ст. 7, 70, 71, 100, 158-163, 186, 256 КАС України, ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  Шахтарської міської ради  про визнання  дій неправомірними  та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення  Шахтарської міської ради  в перерахунку та виплаті одноразової компенсації ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру 30 мінімальних заробітних плат.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради  здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру 30 мінімальних заробітних  на момент встановлення інвалідності з урахуванням виплачених сум.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання судового рішення у повному обсязі.             

Вступна та резолютивна частини постанови складені 23 травня 2011 року

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                        І.О.Пархоменко