Справа № 2а-277/11
П О С Т А Н О В А
іменем України
05 квітня 2011 року Кіровський районий суд м. Дніпропетрвоська
11 березня 2011 року Кіровський районний суд
м. Дніпропетровська
у складі:
головуючої - судді Васіної Л.А.
при секретарі - Гусаренко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Кіровському районі Дніпропетровської області про визнання незаконними дій та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення у Кіровському районі Дніпропетровської області про визнання незаконними дій та виплату щорічної допомоги на оздоровлення. Свої вимоги обґрунтував тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, а також являється інвалідом ІІ1 групи. Інвалідність пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи. Згідно вимог ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” йому щорічно повинна виплачуватись допомога на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, як інваліду ІІ1 групи. Вважає, що відповідачем з 18.03.2009 року по 01.11.2010 рік йому виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення в розмірі, що не відповідає вимогам вказаного Закону. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення у Кіровському районі Дніпропетровської області протиправними та зобов’язати провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення, в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, та стягнути щорічної допомоги на оздоровлення з 18.03.2009 року по 01.11.2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та посилаючись на ті самі обставини просив суд задовольнити.
Представник відповідача –Управління праці та соціального захисту населення у Кіровському районі Дніпропетровської області у задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю.
Вислухавши сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним і підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, а також являється інвалідом І1І групи. Інвалідність пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи. Зазначене підтверджується дослідженими судом довідкою серії МСЕ-ДНА-01 № 662988, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 (категорії І) від 2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що особам, які стали інвалідами ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до п.п. П п. 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, який набрав чинності 1.01.2008 року, текст ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було викладено у новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Проте рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Зі змісту ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що за основу нарахування щорічної допомоги на оздоровлення береться мінімальна заробітна плата.
Згідно ст. 53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27 квітня 2010 року встановлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.ст. 3, 6, 22, 64 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п. 19 ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади” відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Згідно п. 5 ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачу застосуванню підлягає ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на яку посилається представник відповідача в судовому засідані на позовні вимоги та якою керувалося управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи при нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення позивачу з 18.03.2009 року по 01.11.2010 році, оскільки дана постанова істотно звужує обсяг встановлених законом прав, суперечить положенням Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
При цьому суд бере до уваги, що дія норм ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 18.03.2009 року по 01.11.2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, а зміни, внесені Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Інших постанов КМУ щодо встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення після постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка є чинною на даний час, не приймалося. А тому посилання представника відповідача на ст. 70 Закону України „Про Державний бюджет України з 18.03.2009 року по 01.11.2010 ” суд вважає безпідставними.
Отже, нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення з 18.03.2009 року по 01.11.2010 році позивачу мали здійснюватися відповідно до норм ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на відсутність відповідного бюджетного фінансування для проведення перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у відповідності до положень Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
Суд вважає, що оскільки саме управління праці, та соціального захисту населення Кіровського району Дніпропетровської області покладено обов’язок щодо проведення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення, суд не може перебирати на себе вказані функції державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження, в частині проведення перерахунку та виплати вказаної допомоги у конкретному розмірі.
Крім того, представником відповідача не враховано, що згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч зазначеним нормам КАС України представником відповідача не було подано відповідних доказів в обгрунтування заперечень на заявлені позивачем вимоги.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що слід визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення у Кіровському районі Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, який не відповідає вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення у Кіровському районі Дніпропетровської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 18.03.2009 року по 01.11.2010 рік в розмірі 4 мінімальних заробітних плат на час проведення виплати, з врахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду в частині перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 183-2, 186, 256 КАС України, ст.ст. 1, 48, 70, 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, ст.ст. 3, 6, 8, ч. 2 ст. 19, ст. 22, ч. 1 ст. 46, ст. 64 Конституції України, ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади”, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення у Кіровському районі Дніпропетровської області про визнання незаконними дій та виплату щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення у Кіровському районі Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, який не відповідає вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення у Кіровському районі Дніпропетровської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 18.03.2009 року по 01.11.2010 рік в розмірі 4 мінімальних заробітних плат на час проведення виплати, з врахуванням виплачених сум.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Л.А.Васіна