Справа№ 2а-2971/11
П О С Т А Н О В А
Іменем України
23 травня 2011 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого-судді Кихтюка Р.М.
при секретарі – Козак О.А
з участю позивачів – ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника позивачів – ОСОБА_3
третьої особи - ОСОБА_4
представника третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до селищної ради смт.Рокині Луцького району, ОСОБА_7 про визнання неправомірними дій селищного голови, рішень селищної ради, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачі звернулись в суд з позовом до відповідачів про визнання протиправними дій селищної ради смт.Рокині Луцького району і сільського голови ОСОБА_7 по зміні плану забудови села і значного зменшення прибудинкової території біля будинку АДРЕСА_1.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що їм як жильцям згаданого будинку селищною радою і сільським головою неправомірно зменшено площу прибудинкової території з 0,30 га до 0,05 га, чим порушено їх права та інтереси.
В судовому засіданні після неодноразових змін та уточнень до позовних вимог, позивачі просили визнати: неправомірними дії селищного голови щодо внесені на порядок денний сесії питання розгляду заяв громадян стосовно виділення їм із прибудинкової території будинку земельних ділянок у приватну власність і підписання державних актів; рішення селищної ради від 19.12.2002 року про надання у власність ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на підставі набувальної давності; визнати недійсними і скасувати відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки вказаним громадянам; визнати недійсними і скасувати рішення селищної ради від 23.06.2003 року «Про встановлення меж».
Заявлені вимоги обґрунтовують тим, що вони та треті особи -ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 являються співвласниками квартир у будинку АДРЕСА_1 і відповідно до плану забудови с.Рокині, затвердженого у 1980 році виконавчим комітетом Волинської обласної ради для будівництва та його обслуговування /прибудинкова територія/ виділено 0,26 га, що стверджується довідкою районного архітектора.
Проте, незважаючи на відсутність змін до плану забудови села, сільським головою ОСОБА_7 без згоди інших співвласників внесено на порядок денний сесії питання розгляду заяв громадян стосовно виділення їм із прибудинкової території будинку земельних ділянок у приватну власність в порядку набувальної давності і відповідними рішеннями ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виділено у власність 0,14 га, 016 га та 0,15 га відповідно. Вважають такі дії і рішення такими, що порушують їх право користування присадибною земельною ділянкою і з наведених у позовній заяві підстав просили їх вимоги задовольнити.
Третя особа ОСОБА_4 та її представник проти задоволення позову заперечили та зазначили, що вимоги позивачів є безпідставними, оскільки їм виділено у власність земельні ділянки, які не відносяться до прибудинкової території. Просили суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представленні по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов безпідставний та до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 являються співвласниками квартир у будинку АДРЕСА_1 (а.с. ).
Рішенням селищної ради від 19.12.2002 року ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 надано у власність для будівництва та обслуговування будинку площею 0,14 га, 016 га та 0,15 га відповідно, в тому числі за набувальною давністю(а.с ), яке в цій частині постановою Волинського окружного суду від 07.06.2010 року визнано нечинним і скасовано(а.с. ).
У відповідності до державних актів про право власності ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 набули та оформили у встановленому законом порядку відповідно 0,1493 га, 0,1607 га та 0,1574 га (а.с. ).
Відповідно до ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і умовах передбачених Земельним кодексом України.
Згідно ст.ст.42,120 ЗК України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, визначається співвласниками.
При переході права власності на будівлю і споруду до кількох осіб, право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам цих осіб у вартості будівлі і споруди, якщо інше не передбачено у договорі про їх відчуження.
Відповідно до ст. 125 ЗК України власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, якщо навіть ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
В судовому засіданні позивачі та їх представник не представили суду доказів, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 є належними землекористувачами суміжної земельної ділянки та виділенням іншим особам земельних ділянок порушено їх права чи інтереси.
При цьому, ними не доведено і не представлено суду жодного належного доказу виділення третім особам належним їх земельних ділянок із земель прибудинкової території та набуті їх у власність .
За будинком АДРЕСА_1 прибудинкова територія не закріплювалась, а рішенням селищної ради від 19.12.2002 року для обслуговування вказаного будинку співвласникам залишено земельну ділянку площею 0,02 га( а.с. ).
Крім цього, вищенаведені обставини встановлені рішенням Луцького міськрайонного суду від 19.04.2005 року, яке набрало законної сили 05.09.2005 року і тому згідно ст.72 КАС України вони встановленню і доказуванню не підлягають.
Таким чином, суд дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, приходить до висновку, що заявлені позивачами вимоги до задоволення не підлягають за безпідставністю, оскільки ними не доведено виділення ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 земельних ділянок із прибудинкової території та порушення їх прав та інтересів як співвласників квартир у багатоквартирному будинку.
У зв’язку з цим, суд не вбачає порушень в діях сільського голови і селищної ради при виділенні земельних ділянок, оформленні права власності згаданим особам і встановленні їх меж.
При цьому, їх посилання на закріплення за будинком 0,30 га прибудинкової території, що стверджується довідкою районного архітектора спростовується іншою довідкою тієї ж вказаної посадової особи про її помилковість.
Інші доводи та пояснення позивачів також не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.7,9,10,72,94,98,158,161-163 КАС України, ст.ст.42, 120, 125, 126, 149 Земельного кодексу України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до селищної ради смт.Рокині Луцького району, ОСОБА_7 про визнання неправомірними дій селищного голови, рішень селищної ради, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки –відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови .
Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк