Справа №2-104-2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 року Олександрійський міськрайонний суд
Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді - Ясенової Т.І.
при секретарі - Турік Л.С за участю адвокатів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_3про визнання недійсним договору довічного утримання, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору довічного утримання укладеного 30 квітня 2004р. між ОСОБА_6та ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №1034 та посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_3
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що на час укладення договору ОСОБА_6 перебувала у такому стані, коли вона не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними, оскільки на той час їй виповнився 81 рік, стан її здоров'я різко погіршився, розвивався віковий склероз, почастішали випадки не сприйняття нею дійсних подій, правильної життєвої орієнтації.
В судовому засіданні позивач та адвокат ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з наведених підстав.
Відповідач та адвокат ОСОБА_5, заперечуючи проти задоволення позову посилаються на відсутність правових підстав для визнання договору довічного утримання недійсним.
Відповідач суду пояснив, що він з ОСОБА_7 , з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах, доглядали ОСОБА_6 близько двох років, починаючи з лютого-березня 2003р. Через рік ОСОБА_6 сама запропонувала їм укласти договір довічного утримання, який і було укладено та посвідчено нотаріусом 30.04.2004р. Обов'язки, щодо догляду ОСОБА_6 за договором вони виконували добросовісно. Родичі ОСОБА_6 ніколи її не провідували, не допомагали їй та не доглядали. До укладення та під час укладення договору довічного утримання ОСОБА_6 не була прикута до ліжка, могла самостійно пересуватися, хоча і хворіла, але орієнтувалася у життєвій ситуації і була дієздатною, що і було засвідчено нотаріусом під час укладення договору. Похорони ОСОБА_6 провели він з ОСОБА_7
Третя особа приватний нотаріус Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_3, суду пояснила, що посвідчувала спірний договір довічного утримання, який укладено відповідно до вимог законодавства. До укладення договору вона встановлює дієздатність осіб, що його укладають та оголошує договір та роз'яснює суть договору. Коли укладають договір люди похилого віку вона обов'язково запитує в них прізвище, ім'я, по батькові та чи розуміють вони куди прийшли та свої дії.
Вислухавши доводи сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши письмові докази у справі, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що АДРЕСА_1належала на праві власності ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно заповіту від 11 грудня 2002р. посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округа ОСОБА_3, ОСОБА_6 заповіла все своє майно ОСОБА_1 - позивачу по справі.(а.с. 5)
30 квітня 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округа ОСОБА_3 (а.с. 9).
Свідок ОСОБА_8 , яка є співмешканкою відповідача суду пояснила, що вона разом з відповідачем з 2003р. доглядала ОСОБА_6, Через рік ОСОБА_6 сама запропонувала їм укласти договір довічного утримання, який її співмешканець ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_6 30.04.2004р. Обов'язки за цим договором щодо догляду ОСОБА_6 вони добросовісно виконували. Родичі ОСОБА_6 знали, що вони її доглядають і проти не були. Родичі ОСОБА_6 ніколи її не провідували та їй не допомагали, не доглядали. На час укладення договору довічного утримання ОСОБА_6 не була прикута до ліжка, могла самостійно пересуватися, хоча і хворіла, але орієнтувалася у життєвій ситуації. Похорони ОСОБА_6, провів ОСОБА_2
З пояснень свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 вбачається, що ОСОБА_6 доглядали ОСОБА_2 та ОСОБА_8 У ОСОБА_6 не було втрати пам'яті, вона розуміла значення своїх дій. При цьому свідок ОСОБА_10 пояснила, що зі слів ОСОБА_6 їй відомо, що та не вмикала газову плиту, оскільки могла забути її вимкнути.
З пояснень свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_14 вбачається, що з лютого 2004 року психічний стан здоров'я ОСОБА_6 погіршився, вона періодично перестала впізнавати сусідів, родичів, знайомих, втрачала пам'ять. Свідок ОСОБА_12 - сусідка ОСОБА_6, зазначила також, що з лютого 2004р. були випадки коли ОСОБА_6 ходила по вулиці боса та напівроздягнута, вона та інші сусіди повертали її додому, при цьому квартира ОСОБА_6 була відкрита. ОСОБА_6 скаржилась їй що її б'ють, забрали паспорт.
Свідок ОСОБА_15 - дільничний терапевт Олександрійської міської лікарні № 1 суду пояснила, що ОСОБА_6 знаходилась на динамічному обліку в лікарні з 1996р. з діагнозом атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба П ст. помірний перебіг, дисциркуляторна енцефалопатія П-Ш ст. ОСОБА_6 регулярно наглядалась, приймала лікування. Від стаціонарного цілодобового лікування відмовлялась. Незважаючи на проведене лікування стан хворої погіршувався. В лютому- березні 2004р. ОСОБА_6 скаржилась на головний біль, запаморочення, слабкість, порушення пам'яті. Скаржилась, що забуває де живе, по декілька разів повторювала одній й ті ж питання, забуваючи, що питала. Не впізнавала її заявивши, що не знає, хоча вона багато років була її дільничним терапевтом.
Зазначене підтверджується записами амбулаторної картки № 545 ОСОБА_6
Згідно висновку посмертної судово - психіатричної експертизи № 253 від 20.04.2007р. ОСОБА_6під час укладання договору довічного утримання від 30 квітня 2004 року страждала органічним захворюванням головного мозку в формі церебрального атеросклерозу, дисциркуляторною енцефалопатією 11-111 стадії. Гіпертонічною хворобою П ст. По наявній медичній документації страждала постійним головним болем, запамороченням голови, вираженим зниженням пам'яті (швидко забувала, не пізнавала свого лікаря, через 1-2 хвилини знову повторювала питання одні й ті ж). Вказані психічні розлади спостерігались у ОСОБА_6 ще до оформлення укладення договору довічного утримання. Тому при укладенні договору довічного утримання 30 квітня 2004 року ОСОБА_6 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
У суду немає підстав не довіряти висновку експертів, оскільки експертиза проведена компетентним складом фахівців які мають необхідну освіту, кваліфікацію та стаж роботи. Крім того, обставини, викладені експертами, та їх висновки, підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_15 -дільничного лікаря ОСОБА_6, записами амбулаторної картки
ОСОБА_6, а також показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що по справі зібрано достатньо доказів, що підтверджують стан здоров'я ОСОБА_6 при укладенні договору довічного утримання, і суд вважає встановленим, що остання, не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується наведеними доказами.
Пояснення відповідача, третьої особи, свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_6 розуміла значення своїх дій, розумно ними керувала при укладенні договору довічного утримання 30.04.2004р. суд оцінює, як суб'єктивне сприйняття стану здоров'я ОСОБА_6, що не відповідає медичним параметрам захворювання.
Заперечення відповідачем висновку експертизи суд не приймає, оскільки вони не суттєві, ґрунтуються на припущеннях, і не викликають у суду сумніву у дійсності висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК У країни правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Правочин, вчинений в такому стані, не відповідає загальним вимогам чинності правочину, зокрема відповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі - ч.3 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
На підставі ст. ст. 203, 215, 216, 225 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсним договір довічного утримання укладений 30 квітня 2004 року між ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2народження та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3народження, та посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_330 квітня 2004 року зареєстрованого в реєстрі за номером № 1034.
АДРЕСА_1повернути у власність померлої ОСОБА_6
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в ID-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.