АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Заводян К. І.
Суддів: Лисака І.Н., Савчук М.В.
Секретаря: Злого В.П.
З участю: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Путильського районного суду від 28 квітня 2011 року , -
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2010 року ОСОБА_2 подав позов до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування 2/5 часток квартири АДРЕСА_1, який змінював під час провадження у справі.
Посилався на такі обставини.
На час укладення договору дарування він перебував у тяжкому стані у зв’язку із захворюванням.
Відповідач по справі за усною домовленістю, за умови передачі часток у квартирі, зобов’язувався доглядати за ним, забезпечити належні умови проживання, харчування та лікування, чим ввів у оману позивача.
Уже через два місяці після укладення договору відповідач перестав виконувати усну домовленість.
З того часу він проживає з ОСОБА_3, яка доглядає за ним.
Посилаючись на ст..216, 229, 230, 233, 258, 717 ЦК України ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір дарування, укладений 02 квітня 2007 року між ним та ОСОБА_1 в частині дарування 2/5 часток квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Путильського районного нотаріального округу, запис в реєстрі №339.
Рішенням Путильського районного суду від 28 квітня 2011 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Вважає, невірним висновок суду, що на момент укладення договору дарування ОСОБА_2 не перебував у тяжкому стані у зв’язку із захворюванням.
Судом невірно застосовано до правовідносин між сторонами положення ст.727 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, і це підтверджується доказами, що є в матеріалах справи, що 02 квітня 2007 року ОСОБА_2 подарував своєму сину ОСОБА_1 2/5 часток квартири АДРЕСА_1.
За цим же договором дарування ОСОБА_1 була подарована 1/5 частка зазначеної квартири його сином - ОСОБА_4
ОСОБА_1, який мав право власності на 1/5 цієї квартири, за наслідками договору дарування став власником 4/5 квартири АДРЕСА_1.
Сторони продовжують проживати у спірній квартирі.
Позивач не подав суду доказів, що на момент укладення договору дарування він перебував у тяжкому стані у зв’язку із захворюванням. Як видно з довідки Путильської центральної районної лікарні (а.с.42) у цей час ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні не перебував. З витягу із засідання ЛКК від 27 квітня 2011 року (а.с.47) убачається, що ОСОБА_2 переніс інфаркт міокарда в 1998 році, страждає дифузним пневмосклерозом. Інші відомості про захворювання, яке призвело до тяжкого стану позивача, у справі відсутні.
Відсутні в матеріалах справи і докази про укладення між сторонами договору про довічне утримання ( догляд) та введення позивача в оману.
Як зазначалося вище, за одним і тим же договором 1/5 частку квартири відчужував (дарував батькові) онук позивача - ОСОБА_4, який допомоги та догляду не потребує.
Заперечуючи позов, ОСОБА_1 стверджує, що сторони проживають однією сім’єю, батько має окрему кімнату, відповідач ставиться до позивача як до рідного батька без будь-яких умов і договорів, ділиться з ним харчами і т.ін. Він відремонтував квартиру, сплачує комунальні платежі.
При укладенні договору нотаріус роз’яснювала ОСОБА_2 його права і обов’язки. Той вільно висловлював свою волю.
Разом з тим, суд безпідставно у судовому рішенні послався на ст.727 ЦК України, якою визначається порядок розірвання договору дарування, тоді як позов заявлено про визнання договору дарування недійсним. Вказане посилання слід виключити із мотивувальної частини рішення суду.
В решті рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його зміни і скасування не вбачається.
Керуючись ст. 307, п.4. част.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів , -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Путильського районного суду від 28 квітня 2011 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на ст..727 ЦК України.
В решті рішення Путильського районного суду від 28 квітня 2011 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: