АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 квітня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Заводян К. І.
Суддів: Лисака І.Н., Савчук М.В.
Секретаря: Сторожук У.Є.
З участю: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом моторного (транспортного) страхового бюро України (далі: МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду від 17 лютого 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2010 року моторне (транспортне) страхове бюро України подало до ОСОБА_1 позов про відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування.
Посилалося на такі обставини.
21 червня 2007 року на автомобільній дорозі Кіровоград - Кривий Ріг з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем ”Мерседес”, державний номер НОМЕР_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений автомобіль ВАЗ, державний номер НОМЕР_1, належний ОСОБА_2
Постановою Кіцманського районного суду від 17 грудня 2007 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Розмір завданих збитків становить 17 517,54 гривні. Крім того, страхове бюро понесло витрати на врегулювання справи в сумі 895 грн.
У зв’язку із настанням події, передбаченої пп. ”а” п .41 ст. 41 Закону України ”Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхове бюро 27 березня 2008 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в сумі 17 517,54 грн.(без врахування ПДВ). Кошти виплачені ОСОБА_3, який діяв за довіреністю ОСОБА_2 від 19 лютого 2008 року.
Відповідно до ст.1191 ЦК України та ст.38 Закону України ”Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у страхового бюро виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1
18 лютого 2008 року та 03 квітня 2008 року ОСОБА_1 листом було запропоновано добровільно відшкодувати заподіяні збитки. Однак, відповіді позивач не отримав.
Страхове бюро просило суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь 17 517,54 грн. витрат на виплату страхового відшкодування, витрати на сплату судового збору в сумі 175,17 грн., 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 2000 гривень на оплату правової допомоги.
Рішенням Кіцманського районного суду від 17 лютого 2011 року позов страхового бюро задоволено. На його користь із ОСОБА_1 стягнуто 17 517,54 грн. витрат на виплату страхового відшкодування, витрати на сплату судового збору в сумі 175,17 грн., 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 2000 гривень на оплату правової допомоги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити МТСБУ в його позові.
Вважає, що рішення суду не відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Суд не дослідив у судовому засіданні матеріали справи про ніби-то вчинене ним адміністративне правопорушення. Про постанову від 17 грудня 2007 року, згідно якої його визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, йому стало відомо лише під час розгляду даної справи. За цей час транспортний засіб міг бути пошкоджений за інших обставин.
Пошкодження, зазначені в довідці, наданій аварійному комісарові працівниками Кіровоградського ВДАІ УМВС України, не відповідає пошкодженням, зазначеним у звіті про експертну оцінку.
Удар прийшовся на ліву частину автомобіля, а у звіті значна частина пошкоджень знаходиться з правої сторони.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до ст.. 38 Закону України ”Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. (До зазначеної у вказаному пункті категорії громадян відповідач не відноситься).
Судом встановлено, що 21 червня 2007 року на 41 кілометрі автодороги Кіровоград - Кривий Ріг сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобілів ВАЗ 1118, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та ”Мерседес - Бенц 250Д”, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1
Постановою Кіцманського районного суду від 17 грудня 2007 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди, а провадження у справі закрито у зв’язку із спливом строків накладення адміністративного стягнення. Постанова набрала законної сили і не оскаржувалася. Матеріали цієї справи про адміністративне правопорушення за спливом строку зберігання знищені. Тому дослідити їх у судовому засіданні немає можливості.
Як убачається із змісту заперечень на позов (а.с.89) ОСОБА_1 було відомо, що його було визнано винним у порушенні п.10.4 Правил дорожнього руху, через що він відмовився підписати протокол про адміністративне правопорушення. Однак, ніяких заходів щодо спростування цього висновку (призначення експертизи тощо) або щодо врегулювання питання про відшкодування заподіяних збитків він не вживав.
27 березня 2008 року на підставі наказу МТСБУ від 25 березня 2008 року №522 позивачем перераховано ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 17 517, 54 гривень.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі ст. 1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на кі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не довів, що дорожньо-транспортна пригода, яка призвела до виплати ОСОБА_3 страхового відшкодування, сталася не з його вини.
Згідно звіту експертної оцінки транспортного засобу ВАЗ - 1118, реєстраційний номер НОМЕР_1, та протоколу огляду цього транспортного засобу, складеного27 червня 2007 року (а.с.33-37), до них дійсно включені пошкоджені деталі з правої сторони автомобіля та вартість робіт по їх заміні.
Проте відповідач не подав суду доказів, що вони не могли бути пошкодженими внаслідок зіткнення автомобілів, тобто, його доводи побудовані на припущеннях і є бездоказовими.
При таких обставинах суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позову страхової компанії.
Враховуючи наведені обставини та норми закону, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіцманського районного суду від 17 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: