Справа № 2-а-3064/11

                                                                П О С Т А Н О В А

                                                             ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"26" квітня 2011 р.

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Ковальов І.М.,  розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області про визнання протиправними дій та рішень суб»єкту владних повноважень, зобов»язання вчинити певні дії,-

                                                     В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Рівне, в якому просить суд визнати протиправними рішення та дії Управління Пенсійного Фонду України в м.Рівне Рівненської області щодо відмови в переведенні та розрахунку пенсії за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Рівне Рівненської області перевести та виплатити пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»з 01 січня 2011 року.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вважаю, що наявні достатні підстави для прийняття рішення.

Судом встановлено, що 17 лютого 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Рівне з письмовою заявою, в якій просив відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до чинного законодавства, а саме ст.50; ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі –Закон № 796-ХІІ), згідно яких його пенсія не може бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія повинна становити 75% мінімальної пенсії за віком.

На вказану заяву позивач отримав відповідь про відсутність підстав для проведення їй перерахунку пенсії та додаткової пенсії з посиланням на те, що розрахунок розміру цих пенсій проведений у відповідності до чинних постанов Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1, від 13 липня 2004 року № 894, від 27 грудня 2005 року № 1293, від 28 травня 2008 року № 530 та від 16 липня 2008 року № 654. При цьому, відповідач зазначив, що визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі –Закон № 1058-IV). Згідно ч.1 ст.28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Частиною 3 ст.28 Закону № 1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом, а тому немає підстав застосовувати вказаний мінімальний розмір пенсії при обчисленні пенсійних виплат відповідно до Закону № 796-ХІІ.

Рішення та дії управління Пенсійного фонду України в місті Рівне щодо нарахування та виплати позивачу пенсії та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, суд визнає протиправними.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено причинний зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст.50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІІ групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст.53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч.1 ст.28 Закону № 1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до категорії 1 осіб, котрі постраждали внаслідок цієї аварії, одержує пенсію по інвалідності на підставі ст.54 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст.50 Закону № 796-ХІІ.

Розрахунок пенсій позивачу управління Пенсійного фонду в місті Рівне провело з урахуванням розміру 19 грн 91 коп, установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»(далі –постанова № 1). В подальшому розрахунки розміру пенсій коригувалися відповідачем відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 року № 894, від 27 грудня 2005 року № 1293, від 28 травня 2008 року № 530 та від 16 липня 2008 року № 654.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50,54 Закону № 796-ХІІ.

Пунктом 2 постанови № 1 Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, за якими розраховуються пенсії, всупереч положенням зазначених статей Закону № 796-ХІІ, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.50,54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

На думку суду, положення ч.3 ст.28 Закону № 1058-IV не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в місті Рівне зробити перерахунок та виплачувати йому пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що перерахунок та виплата позивачу пенсії у вказаному розмірі мають бути проведені з дня його звернення до відповідача, тобто з 17 лютого 2011 року.

Враховуючи положення чинного пенсійного законодавства, а саме, ст.ст.83,84,87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст.43,44,45,46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», призначення чи перерахунок пенсії проводиться виключно на підставі звернення (заяви) особи до відповідного територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі. Пенсія призначається чи перераховується з дня звернення, крім окремих випадків, передбачених згаданими Законами.

Так, з більш раннього строку, але у визначених часових межах з дня звернення, призначаються пенсії за віком, по інвалідності та у разі втрати годувальника. Перерахунок призначеної пенсії у випадках, передбачених ст.35, ст.47 Закону України «Про пенсійне забезпечення»та ч.1 ст.35, ч.2 ст.38, ч.3 ст.42, ч.5 ст.48 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», провадиться із строків, зазначених у цих статтях.

Судом встановлено, що жоден із зазначених випадків не поширюється на правовідносини сторін, а тому відсутні і підстави для проведення перерахунку пенсії позивача та стягнення різниці в розмірах пенсії за період до його звернення до відповідача (до 17 лютого 2011 року), в тому числі і з 01 січня 2011 року.

На підставі ст.19 Конституції України, ст.ст.50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст.11,17,18,71,160,161,162,183-2,186,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                             П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області про визнання протиправними дій та рішень суб»єкту владних повноважень, зобов»язання вчинити певні дії задоволити частково.

Визнати протиправними рішення та дії управління Пенсійного фонду України в місті Рівне щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Рівне з 17 лютого 2011 року зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням виплачених сум пенсії.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає обов’язковому негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Житомирського апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Рівненського міського суду                                                                    Ковальов І.М.