справа  № 1-16/11

В  И  Р  О  К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2011 року

Здолбунівський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді                                                   Кушніра О.Г.

при секретарі                                                            Лозовицькій Ю.В.

з участю прокурора                                                  Пришка О.В.

представника потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_1

потерпілих                                                                ОСОБА_2

                                                                                  ОСОБА_3

представника служби у справах неповнолітніх     ОСОБА_4

законних представників підсудних                        ОСОБА_5

                                                                                 ОСОБА_6

                                                                                 ОСОБА_7

захисників підсудних - адвокатів                           ОСОБА_8

                                                                                 ОСОБА_9

                                                                                 ОСОБА_10

                                                                                  ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунові Рівненської області кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Куйбишевське Кокчетавської області Республіки Казахстан, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, не працюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого

у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ст.304, ч.2 ст.186 КК України;

ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, неодруженого, не працюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимого

у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.186 КК України;

ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, не працюючого, студента ІНФОРМАЦІЯ_9, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_10, раніше не судимого

у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.186 КК України;

ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, учня ІНФОРМАЦІЯ_12, неодруженого, не працюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_13, раніше не судимого

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України;

ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, учня ІНФОРМАЦІЯ_15, неодруженого, не працюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_16, раніше не судимого

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України;

в с т а н о в и в:

05 вересня 2008 року близько 22 годин 40 хвилин навпроти будинку №18а по вул.Садки в м.Здолбунів Рівненської області ОСОБА_12І, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою та діючи як співвиконавці на ґрунті особистих неприязнених відносин умисно нанесли удари кулаками рук та ногами по різним ділянкам тіла ОСОБА_17, заподіявши останньому середньої тяжкості тілесне ушкодження по критерію довготривалого розладу здоров’я у вигляді закритих переломів проксимальних кінців 2-3 плюсневих кісток правої стопи, забою і осаднень м’яких тканин голови, обличчя, ліктьових суглобів, забою грудної клітки.

Крім цього, ОСОБА_12, який втягнув  неповнолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у злочинну діяльність, після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_17, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, таємно викрав у останнього мобільний телефон марки «Моторола W220»вартістю 332 грн. 92 коп. з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Київстар»вартістю 30 грн., на рахунку якого було 10 грн., заподівши потерпілому шкоду на загальну суму 372 грн. 92 коп.

Крім того, 16 березня 2009 року близько 18.00 години ОСОБА_14 біля магазину «Золотий колос»по вул.Г.Мазепи в м.Здолбунів Рівненської області, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, відкрито викрав грошові кошти ОСОБА_2, заподіявши останньому шкоду на загальну суму 298 грн. 00 коп.

Крім цього, 12 листопада 2009 року близько 01.00 години по вул.Ясній у м.Здолбунів Рівненської області ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_18 за попередньою змовою між собою та діючи як співвиконавці, маючи умисел на викрадення чужого майна, поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечнимм для життя чи здоров’я потерпілого, що виразилось в нанесенні удару рукою по тілу ОСОБА_3, відкрито викрали у останньої шляхом зриву з її лівої руки пакет з буханкою хліба вартістю 02 грн. 70 коп., пляшкою горілки «Хлібний дар»ємністю 0,5 літра вартістю 22 грн. 30 коп., пляшкою пива «ОСОБА_10 монах»ємністю 1 літр вартістю 07 грн. 10 коп., пачкою кетчупу вартістю 04 грн. 70 коп., пачкою цигарок «Честерфілд»вартістю 06 грн. 50 коп., парасолькою вартістю 50 грн., заподіявши потерпілій шкоду на загальну суму 93 грн. 30 коп.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_12 свою вину у вчинених злочинах визнав частково та по суті справи показав, що в середині серпня в кафе «Рівень»він познайомився з ОСОБА_17 і між ними склались приятельські відносини. 05 вересня 2008 року він з неповнолітніми ОСОБА_13 та ОСОБА_14 перебував у вказаному кафе. Близько 18 години вони зустріли ОСОБА_17, який був у нетверезому стані та в якого ОСОБА_13 позичив 10 грн. У магазині «Колібрис»вони придбали пляшку сливової настоянки, яку розпили на території залізничного ліцею, та повернулись у кафе, де потерпілий грав на ігрових автоматах. Пізніше на пропозицію ОСОБА_13 ОСОБА_17 декілька разів придбавав їм горілку, яку розпивали на території залізничної лікарні. Під час спілкування ОСОБА_17, який був в стані алкогольного сп’яніння, почав ображати його, висловлюватися нецензурною лайкою і близько 22 години пішов в кафе грати на автоматах. Оскільки кафе в цей час було закрито, то потерпілий пішов додому, а він вирішив його наздогнати та побити за образи. Коли догнав біля будинку №18а по вул.Садки в м.Здолбунів, то 2-3 рази вдарив ОСОБА_17 ногою по тулубу. Після цього на землі побачив мобільний телефон, який вирішив викрасти. У вчиненому щиро кається. 12 листопада 2009 року він участі у пограбуванні ОСОБА_3 не приймав та не домовлявся з іншими підсудними про вчинення даного злочину.

Підсудний ОСОБА_13 свою вину у вчинених злочинах також визнав частково та по суті справи підтвердив показання ОСОБА_12 в частині вживання спиртних напоїв за участі ОСОБА_17, якому пояснював, що він є неповнолітнім. Свою участь в нападі на потерпілого з метою заволодіння речами ОСОБА_17, нанесенні останньому тілесних ушкоджень та викраденні мобільного телефону заперечує. 11 листопада 2009 року з 18.00 години він перебував на автовокзалі в м.Здолбунів разом з ОСОБА_12, ОСОБА_16 та ОСОБА_15, випивши вина гуляли по місту. Після 23 години пішли до магазину «Інекс», що по вул.Б.Хмельницького в м.Здолбунові, сиділи на лавочці і в цей час помітили чоловіка та жінку, як потім стало йому відомо ОСОБА_3, які щось купляли. Підійшовши до чоловіка, він попросив у нього цигарку, а потім він з хлопцями пішов на автостанцію. Коли йшли по вул.Ясній у нього виник намір викрасти у ОСОБА_3 пакет. Про свій намір він нікому не говорив. Тому підійшовши до потерпілої він вирвав з її лівої руки пакет, який відразу передав ОСОБА_16, сказавши останньому, щоб він йшов до гімназії. У цей час біля ОСОБА_3 зупинився автомобіль і вона попросила водія викликати міліцію. Почувши це, усі хлопці розбіглися. Пізніше, зустрівшись на території гімназії з ОСОБА_16 він дістав з викраденого пакету пляшку пива і почали пити. У цей час до них підійшли працівники міліції і доставили їх в Здолбунівський РВ УМВС. У вчиненому розкаюється.

Підсудний ОСОБА_14 свою вину у вчинених злочинах не визнав та по суті справи підтвердив показання підсудних ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо вживання спиртних напоїв за участі ОСОБА_17 Зазначив, що будь-якої попередньої домовленості між підсудними в нападі на потерпілого з метою заволодіння речами ОСОБА_17 не було. Бачив, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 і потерпілий ОСОБА_17 пішли до будинку по вул.Садки. Коли підійшов до них, виник конфлікт, у ході якого хтось вдарив ОСОБА_17 Хто забрав телефон потерпілого не бачив. 16 березня 2009 року біля магазину «Золотий колос» кошти у ОСОБА_2 він не викрадав, скільки гроші йому позичив останній і він мав намір їх повернути через годину.

Підсудний ОСОБА_15 свою вину у вчиненому злочині не визнав та по суті справи показав, що 12 листопада 2009 року близько 01.00 години він разом з ОСОБА_12, ОСОБА_16 та ОСОБА_13 знаходився біля магазину «Інекс», сиділи на лавочці і в цей час помітили чоловіка та жінку, які щось купляли. Він разом з ОСОБА_13 підійшли до чоловіка та попросили у нього цигарку, але він дав лише ОСОБА_13. Участі у пограбуванні потерпілої ОСОБА_3 по вул.Ясній в м.Здолбунові не приймав, але побачив, що ОСОБА_16 побіг з пакетом в сторону гімназії. Почувши слова жінки про виклик міліції, він з ОСОБА_12 побігли до ліцею, а згодом він був доставлений в міліцію.

Підсудний ОСОБА_16 свою вину у вчиненому злочині не визнав та по суті справи показав, що домовленості з ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 про викрадення 12 листопада 2009 року близько 01.00 години у незнайомої жінки пакету не було. Коли вони йшли по вул.Ясній ОСОБА_13 дав йому пакет і сказав йти до гімназії. Про те, де останній взяв пакет йому невідомо.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудних у скоєних злочинах доведена та підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Зокрема, допитаний у судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_17 показав, що останній є громадянином ОСОБА_19 Федерації, проживає у м.Москва і прибути в судове засідання не має можливості, надані на досудовому слідстві показання підтримає повністю. Заподіяна шкода йому повністю відшкодована, матеріальних претензій до підсудних не має, а тому заявлений на досудовому слідстві позов не підтримує.

Так, допитаний в ході досудового слідства якості потерпілого ОСОБА_17 показав, що 05 вересня 2008 року близько 18 години він пішов на автовокзал м.Здолбунів пограти на ігрових автоматах, де ОСОБА_12 та ОСОБА_13, який попросив позичити йому 10 грн. на випивку, на що він погодився. Пізніше ОСОБА_13 запропонував придбати їм спиртне. Він погодився і в магазині «Колібрис» придбав пляшку горілки, яку разом розпили на території залізничного ліцею, і він повернувся грати на автоматах. Згодом до нього знову підійшли ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які запропонували продовжити вжиття спиртні, на що він не погодився, але придбав їм за власні кошти спиртне, а сам продовжив гру на автоматах. Близько 22 години він вирішив піти додому, оскільки підсудні заважали йому відпочивати. Коли звернув у провулок, то з правої сторони його наздогнав, як йому здалось ОСОБА_12, та вдарив рукою в перенісся, внаслідок чого він впав на землю і в нього розбились окуляри. Він швидко піднявся та побіг, але його наздогнав ОСОБА_12, намагався збити з ніг. У цей час до них підбігли двоє чоловік, один схожий на ОСОБА_13, штовхнув його в груди, а інший ОСОБА_14 вдарив по нозі  і він впав. Після цього його почали бити ногами по спині та ногах. Пізніше, він виявив, що у нього зник мобільний телефон марки «Моторола W220» з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Київстар», яку придбав за 30 грн., на рахунку якої було 10 грн. / а.с.89-90 т.1 /.

Факт побиття ОСОБА_17 підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_20, яка показала, що її племінник ОСОБА_17 прийшов 05 вересня 2008 року близько 23.00 години забруднений, побитий, на одязі були сліди крові. Останній повідомив її що побили його і забрали мобільний телефон хлопці та ім’я ОСОБА_14 і ОСОБА_3. На другий день зранку ОСОБА_17 не міг ходити, а тому вони звернулись в міліцію, після чого племінника завезли в лікарню.

Показання потерпілого та свідка ОСОБА_20 з приводу заподіяння тілесних ушкоджень узгоджуються з поданою 06 вересня 2008 року в Здолбунівський РВ УМВС України заяви та з висновком судово-медичної експертизи №298, згідно якого ОСОБА_17 з 06 по 09 вересня 2008 року перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Здолбунівської ЦРЛ та у якого виявлені тілесні ушкодження у вигляді середнього ступеню тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров’я у вигляді закритих переломів проксимальних кінців 2-3 плюсневих кісток правої стопи, забою і  осаднень м’яких тканин голови, обличчя, ліктьових суглобів, забою грудної клітки, якому нанесено не менш 4 травматичних дій (ударів), що цілком можливо як кулаками рук та і взутими ногами, а також з висновком експерта №164 про виявлення слідів крові на речах потерпілого. / а.с.10, 41-42, 54-56 т.1/.

Попередня змова підсудних на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_17 та втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність підтверджується показаннями ОСОБА_12, ОСОБА_13, які вони надавали в ході досудового слідства в якості підозрюваних та обвинувачених, узгоджуються з показаннями потерпілого та поданою ним 06 вересня 2008 року до Здолбунівського РВ УМВС України заявою про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які безпідставно заподіяли йому тілесні ушкодження /а.с.24, 121,138, 153 т.1/.

Доводи підсудних про надання показів у ході досудового слідства під тиском працівників міліції не знайшли свого підтвердження, а тому судом не приймаються.

Вина підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_17 підтверджується протоколами слідчих дій, дослідженим у судовому засіданні, а саме: протоколом огляду місця події від 06 вересня 2008 року з участю ОСОБА_12, у ході якого останній вказав місце біля будинку №18а по вул.Садки в м.Здолбунів нанесення ним потерпілому тілесних ушкоджень /а.с.11-16 т.1 /; протоколом огляду місця події від 06 вересня 2008 року, у ході якого у ОСОБА_12 мобільний телефон марки «Моторола W220» без сім-карти /а.с.17-22 т.1/, протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю потерпілого ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_13 /а.с.100-103, 122-126,, 155-159 т.1/, протоколами пред’явлення фотознімків для впізнання, під час яких ОСОБА_17 впізнав ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, як осіб, які спричинили йому тілесні ушкодження та пограбували /а.с.104-109 т.1/.

Перебування підсудного ОСОБА_12, ОСОБА_13 в стані алкогольного сп’яніння підтверджується протоколом медичного освідчення №371 та №372 від 06 вересня 2008 року /а.с.199, 212 т.1/.

Вартість викраденого у ОСОБА_17 мобільного телефону марки «Моторола W220», який був впізнаний ним при проведенні відповідної слідчої дії, згідно висновку експерта №536 з урахуванням часткової втрати його товарних якостей становить 332 грн. 92 коп. Вартість стартового пакету оператора мобільного зв’язку «Київстар»становила 30 грн. /а.с.67-70, 77, 110 т.1/.

Об’єктивні докази, які б вказували на наявність домовленості підсудних про вчинення розбійного нападу на потерпілого з метою заволодіння майном ОСОБА_17, відсутні, обвинувачення ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 за ч.2 ст.187 КК України ґрунтувалось лише на їх явках з повинною, які у судовому засіданні в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої, а тому суд не може погодитися з такою кваліфікацією дій підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що 19 березня 2009 року близько 18 години він з ОСОБА_21 проходили біля магазину «Золотий колос» в м.Здолбунів і до них підійшов незнайомий хлопець, як потім з’ясувалось ОСОБА_14, який зупинив їх і сказав їм дати йому грошей. ОСОБА_21 відмовився давати гроші, сказавши що у нього лише 10 грн., а він витягнув гаманець і дав ОСОБА_14 2 гривні. Останній їх взяв, але потім вихопив з його рук гаманець, дістав з нього 298 грн. та положив собі в кишеню, а гаманець повернув. ОСОБА_14 казав, що гроші не віддасть, але потім запитавши його чи буде він звертатися в міліцію, сказав, щоб він чекав його біля входу в гуртожиток через годину і він поверне гроші. У цей час до ОСОБА_14 підішли ще двоє незнайомих хлопців, з якими останній пішов в сторону магазину, а він з ОСОБА_21 до ліцею, де повідомили про подію одногрупників. Після цього всі разом пішли шукати ОСОБА_14, якого знайшли на автовокзалі і який сідав в маршрутне таксі, та привели в гуртожиток. На даний час заподіяна йому шкода повністю відшкодована, претензій матеріального характеру до підсудного не має.

Показання потерпілого ОСОБА_2 повністю підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21, ОСОБА_22, узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24, які не бачили яким чином ОСОБА_14 позичав у потерпілого гроші, але чули, що ОСОБА_2 плакав, а ОСОБА_14 обіцяв йому через годину повернути гроші.

Встановлені судом обставини свідчать, що у потерпілого ОСОБА_2 наміру позичити підсудному ОСОБА_14 гроші в сумі 298 грн. не було. Підсудний ОСОБА_14 вчинив поза волею потерпілого (добровільної згоди) та в його присутності незаконну дію по вилученню належних ОСОБА_25 коштів. Після вилучення коштів ОСОБА_14 мав реальну можливість розпорядитись ними як власними, а тому обіцянка повернути їх через годину не може вважатися як доказ відсутності в діях підсудного складу злочину.

З указаних мотивів не приймаються судом і доводи захисту про те, що підсудний ОСОБА_14 з потерпілим ОСОБА_2 були знайомі, що спростовується зокрема, поданою 16 березня 2009 року до Здолбнувського РВ УМВС України заявою останнього про притягнення невідомого йому чоловіка, який заволодів його грошима в сумі 298 грн. /а.с.5 т.2/.

Вина підсудного ОСОБА_14 відкритому викрадені майна потерпілого ОСОБА_2 підтверджується також протоколами слідчих дій, а саме: протоколом огляду місця події від 16 березня 2009 року, у ході якого у ОСОБА_14Сю. вилучено гроші в сумі 85 грн. (4 купюри номіналом по 20 грн. та 1 купюра номіналом 5 грн.) /а.с.10-13 т.2 /; протоколами відтворення обстановки та обставин події з участю потерпілого ОСОБА_2 /а.с.30-33 т.2/, протоколами пред’явлення фотознімків для впізнання, під час яких ОСОБА_2, ОСОБА_21 впізнали ОСОБА_14, як особу, яка відкрито заволоділа гаманцем з грошима потерпілого /а.с.46-49 т.2/.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 показала, що в ніч на 12 листопада 2009 року вона разом із своїм знайомим ОСОБА_26 пішла в цілодобовий магазин «Інекс» придбати продукти харчування. Вхід в магазин був закритий, а товар відпускався через віконце. У магазині вона придбала хліб, пляшку горілки «Хлібний дар», пляшку пива «ОСОБА_10 монах», пачкою кетчупу, пачку цигарок «Честерфілд» загальною вартістю близько 50 грн. та поклала їх у пакет, в якому знаходилась чоловіча парасолька. Під час придбання продуктів до них підходили незнайомі хлопці, які просили цигарки та яких ОСОБА_26 пригостив. Ще двоє інших хлопців сиділи на лавці біля магазину. Повертаючись додому по вул.Ясній до неї підбігли двоє хлопців, яких ОСОБА_26 пригощав цигарками. Один з них вдарив її рукою в груди, а другий вирвав з лівої руки пакет, спричинивши їй тілесне ушкодження у вигляді вивиху пальця, і передав третьому хлопцеві, який кудись побіг. Четвертий хлопець в цей час стояв перед ОСОБА_26 і не давав йому змоги допомогти їй захиститися від грабіжників. У цей час по вулиці проїжджав автомобіль, який вона зупинила і попросила водія викликати міліцію.

Показання потерпілої ОСОБА_3М повністю підтвердив допитаний в якості свідок ОСОБА_26

Попередня змова підсудних на спільне викрадення майна ОСОБА_3 підтверджується показаннями ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15, які вони надавали у ході досудового слідства в якості підозрюваних, власноручно написаною явкою з повинною ОСОБА_13 /а.с.9, 73, 82, 90 т.3/.

Вина підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у пограбуванні ОСОБА_3 підтверджується протоколами слідчих дій, дослідженими у судовому засіданні, а саме: протоколом огляду місця події від 12 листопада 2009 року, у ході якого поблизу гімназії по вул.Незалежності в м.Здолбунів виявлений пакет з хлібом, кетчупом, та пляшкою горілки «Хлібний дар» /а.с.4-6 т.3 /; протоколами пред’явлення фотознімків для впізнання, під час яких ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_13 як особу, яка вдарила її в груди, а ОСОБА_27 як особу, яка вирвала у неї з рук пакет з продуктами /а.с.102-107 т.3/, протоколами пред’явлення фотознімків для впізнання, під час яких ОСОБА_26 впізнав ОСОБА_16 як особу, яка побігла з пакетом потерпілої, а ОСОБА_28 як особу, яка вирвала з рук потерпілої пакет з продуктами /а.с.114-116, 120-122 т.3/ протоколами відтворення обстановки та обставин події з участю підозрюваного ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_15 у ході яких останні підтвердили надані ними показання про обставини пограбування ОСОБА_3 /а.с.126-134 т.3/, довідками про вартість викраденого майна /а.с.15,16 т.3/.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_12 своїми умисними діями заподіяв потерпілому ОСОБА_17 середньої тяжкості тілесні ушкодження, викрав чуже майно, втягнув неповнолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у злочинну діяльність і вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого ОСОБА_3, за попередньою змовою групою осіб, повторно, тому його дії суд кваліфікує за ч.1 ст.122, ч.1 ст.185, ст.304 ч.2 ст.186, КК України.

ОСОБА_13 своїми діями умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_17 середньої тяжкості тілесні ушкодження та вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, тому його дії суд кваліфікує за ч.1 ст.122, ч.2 ст.186 КК України.

ОСОБА_14 також своїми умисними діями заподіяв потерпілому ОСОБА_17 середньої тяжкості тілесні ушкодження, за попередньою змовою групою осіб, та вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), тому його дії суд кваліфікує за ч.1 ст.122, ч.1 ст.186 КК України.

ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, тому їх дії суд кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України.

При обранні міри покарання підсудним суд враховує, що злочини, в яких вони обвинувачуються, згідно ст.12 КК України, є середньої тяжкості та тяжким злочином (ч.2 ст.186 КК України), за місцем проживання характеризуються посередньо, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебувають, раніше не судимі. Згідно лікарського заключення ОСОБА_14 перебуває на «Д» обліку з діагнозом бронхіальна астма ІІ ступеню.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудних ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, суд відносить вчинення злочину неповнолітнім, щире каяття підсудного ОСОБА_12, відшкодування завданого потерпілим збитків.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудних ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, вчиння злочину за попередньою змовою групою осіб.

За таких умов, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудних ОСОБА_12 та ОСОБА_13 неможливе без ізоляції від суспільства, але при наявності кількох обставин, що пом'якшують їх покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, вважає за можливе застосувати до них покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті, тобто із застосуванням ст.69 КК України.

Вказану вище сукупність обставин суд також вважає підставою для застосування відносно підсудних ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ст.ст.75, 104 КК України з покладенням на них певних обов’язків, оскільки, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, суд вважає, що їх виправлення можливе без відбування покарання, але в умовах постійного контролю за їх поведінкою з боку органів кримінально-виконавчої системи.

При визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, виду і строку призначеного основного покарання, обставин, що характеризують особу підсудного, середовище, в якому вони перебувають.

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 грудня 2008 року відносно підсудних ОСОБА_14 та ОСОБА_12 обирався запобіжний захід тримання під вартою та постановами суду від 27 січня 2009 року та від 05 березня 2009 року відповідно запобіжний захід їм змінений з тримання під вартою на підписку про невиїзд /а.с.267, 301, 303 т.1/.

Крім того підсудний ОСОБА_14 20 липня 2009 року затримувався органами досудового слідства по підозрі у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, у порядку, визначеному ст.115 КПК України, та у подальшому постановою Здолбунівського районного суду від 23 липня 2009 року відносно нього обраний запобіжний захід підписку про невиїзд /а.с.82-83, 95 т.2/.

12 листопада 2009 року ОСОБА_13 та ОСОБА_12 затримувався органами досудового слідства по підозрі у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, у порядку, визначеному ст.115 КПК України, та у подальшому постановами Здолбунівського районного суду від 20 листопада 2009 року відносно них обраний запобіжний захід тримання під вартою /а.с.45-56, 58-69 т.3/, а тому строк відбуття покарання підсудних згідно ст.338 КПК України слід рахувати з указаної дати, тобто з 12 листопада 2009 року, із зарахуванням часу перебування під вартою ОСОБА_12 з 29 грудня 2008 року по 05 березня 2009 року.

Речові докази по справі –

- мобільний телефон марки «Моторола W220», який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_17, підлягає поверненню законному володільцю /а.с.75 т.1 /;

- штани джинсові, вилучені у ОСОБА_12, що знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Здолбунівського РВ УМВС України, підлягають поверненню законному володільцю /а.с.76 т.1 /;

- чотири грошові купюри номіналом по 20 грн. з номерами ВЙ0775920, АЕ7398073, ЗП65366269, ЗЙ8229629 та одну купюру номіналом 5 грн. з номером АФ 2122869, на загальну суму 85 грн., які зберігаються в фінансовій частині Здолбунівського РВ УМВС України, підлягають поверненню законному володільцю /а.с.57 т.2/;

- продукти харчування, які знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3, підлягають поверненню законному володільцю /а.с.150 т.3/.

Судові витрати по справі в розмірі 413 грн. 16 коп. за проведення Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України в Рівненській області товарознавчої експертизи стягненню з підсудного не підлягають, оскільки відповідно до ч.2 ст.15 Закону України “Про судову експертизу” проведення судових експертиз у кримінальних та адміністративних справах спеціалізованими установами здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України.

Заявлений потерпілим ОСОБА_17 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1370 грн. 48 коп. та моральної шкоди в сумі 3000 грн. представником потерпілого в судовому засіданні не підтриманий, а тому підлягає залишенню без розгляду. /а.с.91-95/.

На підставі наведеного та керуючись ст. 323, 324, 335 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_12 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.185, ст.304 ч.2 ст.186 КК та призначити йому покарання:

за ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 /два/ роки;

за ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 /один/ рік;

за ст.304 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 /один/ рік 6 /шість/ місяців;

за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 /один/ рік 10 /десять/ місяців.

Згідно ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання підсудному ОСОБА_12 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити у виді позбавлення волі строком на 2 /два/ роки.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_12 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – тримання під вартою.

Строк покарання засудженому ОСОБА_12 рахувати з 12 листопада 2009 року, зарахувавши в строк відбуття покарання термін перебування під вартою з 29 грудня 2008 року по 05 березня 2009 року.

ОСОБА_13 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.186 КК та призначити йому покарання:

за ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 /один/ рік 6 /шість/ місяці;

за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 /два/ роки.

Згідно ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання підсудному ОСОБА_13 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити у виді позбавлення волі строком на 2 /два/ роки.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_13 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – тримання під вартою.

Строк покарання засудженому ОСОБА_13 рахувати з 12 листопада 2009 року.

ОСОБА_14 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.186 КК та призначити йому покарання:

за ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 /один/ рік 6 /шість/ місяців;

за ч.1 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 /два/ роки.

Згідно ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання підсудному ОСОБА_14 визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити у виді позбавлення волі строком на 2 /два/ роки.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_14 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 /двох/ років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Зобов’язати ОСОБА_14 відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_14 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.

Зарахувати термін перебування ОСОБА_14 під вартою з 29 грудня 2008 року по 27 січня 2009 року та з 20 по 23 липня 2009 року в строк відбуття покарання.

ОСОБА_15 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 /чотири/ роки.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_15 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 /двох/ року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Зобов’язати ОСОБА_15 відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_15 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.

ОСОБА_16 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 /чотири/ роки.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_16 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 /двох/ року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Зобов’язати ОСОБА_16 відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_16 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_17 до ОСОБА_14, ОСОБА_13В, ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «Моторола W220», який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_17, та продукти харчування, які знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3, залишити законним володільцям;

- штани джинсові, вилучені у ОСОБА_12, що знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Здолбунівського РВ УМВС України, повернути законному володільцю;

- чотири грошові купюри номіналом по 20 грн. з номерами ВЙ0775920, АЕ7398073, ЗП65366269, ЗЙ8229629 та одну купюру номіналом 5 грн. з номером АФ 2122869, на загальну суму 85 грн., які зберігаються в фінансовій частині Здолбунівського РВ УМВС України повернути потерпілому ОСОБА_2

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом 15 /п’ятнадцяти/ діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання його копії. .

Суддя: