Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів  судової палати з розгляду  цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі                               

                                        суддів: Боймиструка С.В., Рожина Ю.М., Мельника Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України  в Березнівському  районі Рівненської області на постанову  Березнівського  районного суду від  14 грудня  2009 року у справі за позовом  ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України  в Березнівському  районі  про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинення певних дій,

                                                              ВСТАНОВИЛА:

Постановою Березнівського  районного суду від 14 грудня 2009 року відмову відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно  до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно визнано неправомірною та зобов’язано відповідача за вказані періоди провести нарахування та виплату позивачу зазначеного підвищення до пенсії.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі на постанову суду відповідач вказував на її незаконність та порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що виплати «дітям війни»здійснені в розмірах відповідно до бюджетного фінансування, а тому вважає свої дії правомірними. Із цих підстав просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачеві  в  позові. Одночасно наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення із позовом до суду.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню частково з таких підстав.

Судом першої інстанції  вірно встановлено, що позивач перебував на обліку у відповідача  і згідно  ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання від відповідача підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.                                                             

При цьому  суд обґрунтовано врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст.. 111 ЗУ  "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено у 2007 році дію ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  № 10-пр/2008 визнано неконституційними зміни до ст. 6 ЗУ  "Про соціальний захист дітей війни", що внесені п. 41 розділу 2 ЗУ " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28 грудня 2007 року .                                                  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд прийшов до вірного висновку, що з моменту визнання неконституційними законів, які зупиняли дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни"  і до кінця року, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати  підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 ЗУ  "Про соціальний захист дітей війни".          

Окрім того,  колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий суд відповідно до  аналогії закону, згідно ч. 7 ст. 9 КАС  правильно застосував до спірних правовідносин мінімальний розмір пенсії за віком визначений  в ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.

Однак, ухвалюючи постанову, суд першої інстанції  на порушення норм процесуального права не звернув увагу на те, що  адміністративний позов з частиною позовних вимог був поданий до суду по спливу  визначеного законом річного строку для такого звернення. (ст. 99 КАС  в редакції на час звернення).

Звернувшись із позовом до суду  10 лютого 2009 року,  позивач пропустив  річний строк звернення щодо частини позовних вимог і вказаний строк суд не поновлював.

Відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропущення цього строку.

Посилання в тексті оскаржуваної постанови на ст. 46 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", як на обґрунтування незастосування пропуску звернення до суду, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма не регулює виниклі правовідносини. Позивач оспорює нарахування і виплату не самої пенсії, а підвищення до пенсії, яке не регулюється вказаним Законом.

_____________________________________________________________________________________________

          Справа № 22-а-1782-11                                                      Головуючий в суді 1 інст.: Мельник В.Я.

                                                                                           Суддя-доповідач:  Боймиструк С.В.

Колегія суддів, вирішуючи дану справу, вважає за необхідне  застосувати наслідки пропущення строків звернення до  суду з адміністративним позовом ( ст. 100 КАС),  оскільки вимоги позивача  виходять за межі річного строку звернення, визначеного  ст. 99 КАС України, а підстав для поновлення такого строку не вбачає, тому  позов   з  вимогами за  період з 09 липня до 31 грудня 2007 року   слід залишити без розгляду.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку,  що  постанова місцевого суду  в частині задоволення вимог за період з 09 липня  по 31 грудня 2007 року  не може залишатись чинною , а тому її слід скасувати та  прийняти у справі ухвалу про залишення позову в цій частині без розгляду в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Керуючись ст. 100, 197,  п.4 ч.1 ст. 198,  п.4 ч.1 ст.205, ст.206, 254 КАС України ,   колегія суддів,

                                                                  УХВАЛИЛА:                                                  

Апеляційну  скаргу управління Пенсійного фонду України в Березнівському  районі Рівненської області - задовольнити частково.                                                                                                              Постанову Березнівського районного суду від  14 грудня  2009 року в частині задоволення вимог за період з 09 липня  по 31 грудня 2007 року  -  скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити  підвищення до пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року залишити без розгляду.                    

          В решті постанову місцевого суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

              Судді: