П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 року                                                                                  м. Рівне

Колегія суддів  судової палати з розгляду  цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі                               

                                        суддів: Боймиструка С.В., Рожина Ю.М., Мельника Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України  в Березнівському  районі Рівненської області на постанову  Березнівського  районного суду від  25 лютого  2009 року у справі за позовом  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України  в Березнівському  районі  про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинення певних дій,

                                                              ВСТАНОВИЛА:

Постановою Березнівського  районного суду від 25 лютого  2009 року відмову відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно  до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” за період з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно визнано неправомірною та зобов’язано відповідача за вказані періоди провести нарахування та виплату позивачу зазначеного підвищення до пенсії.

В апеляційній скарзі на постанову суду відповідач вказував на її незаконність та порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що виплати «дітям війни»здійснені в розмірах відповідно до бюджетного фінансування, а тому вважає свої дії правомірними. Із цих підстав просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачеві  в  позові. Одночасно наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку звернення із позовом до суду.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню частково з таких підстав.

Судом першої інстанції  вірно встановлено, що позивач перебував на обліку у відповідача  і згідно  ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання від відповідача підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.                                                             

При цьому  суд обґрунтовано врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст.. 111 ЗУ  "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено у 2007 році дію ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  № 10-пр/2008 визнано неконституційними зміни до ст. 6 ЗУ  "Про соціальний захист дітей війни", що внесені п. 41 розділу 2 ЗУ " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28 грудня 2007 року .                                                  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд прийшов до вірного висновку, що з моменту визнання неконституційними законів, які зупиняли дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни"  і до кінця року, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати  підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 ЗУ  "Про соціальний захист дітей війни".          

Окрім того,  колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий суд відповідно до  аналогії закону, згідно ч. 7 ст. 9 КАС  правильно застосував до спірних правовідносин мінімальний розмір пенсії за віком визначений  в ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.

          У той же час при ухваленні постанови щодо частини позовних вимог суд не виконав вимог норм матеріального  та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення частини спору.                    Визнаючи неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії за період із 2 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, місцевий суд не врахував того , що п. 17 ст. 77 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19.01.2006 року № 3367-IV внесені зміни до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до яких виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції.  

Зокрема встановлено, що державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", то  вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році задоволенню не підлягають.          

_____________________________________________________________________________________________

          Справа № 22-а-1457-11                                                      Головуючий в суді 1 інст.: Мельничук Н.В.

                                                                                           Суддя-доповідач:  Боймиструк С.В.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув і прийшов до помилкового висновку про протиправність дій відповідача  у 2006 році  та без законних на те підстав зобов’язав відповідача за цей період нарахувати та виплатити позивачу пенсію у  розмірі, збільшеному відповідно до  ЗУ "Про соціальний захист дітей війни”.          

Окрім того,   ухвалюючи постанову, суд першої інстанції  на порушення норм процесуального права не звернув увагу на те, що  адміністративний позов з частиною позовних вимог був поданий до суду по спливу  визначеного законом річного строку для такого звернення. (ст. 99 КАС  в редакції на час звернення).

Звернувшись із позовом до суду  27 січня 2009 року,  позивач пропустив  річний строк звернення щодо частини позовних вимог і вказаний строк суд не поновлював.

Відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропущення цього строку.

Посилання в тексті оскаржуваної постанови на ст. 87 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", як на обґрунтування незастосування пропуску звернення до суду, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма не регулює виниклі правовідносини. Позивач оспорює нарахування і виплату не самої пенсії, а підвищення до пенсії, яке не регулюється вказаним Законом.

Колегія суддів, вирішуючи дану справу, вважає за необхідне  застосувати наслідки пропущення строків звернення до  суду з адміністративним позовом ( ст. 100 КАС),  оскільки вимоги позивача  виходять за межі річного строку звернення, визначеного  ст. 99 КАС України, а підстав для поновлення такого строку не вбачає, тому  позов   з  вимогами за  період з 09 липня до 31 грудня 2007 року   слід залишити без розгляду.

Враховуючи зазначене, колегія суддів  прийшла до висновку, що оскаржувана постанова була ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позову та застосування наслідків пропущення строків звернення до суду.

          Керуючись ст.ст. 100, 197, п.3 та 4  ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202,  ст.207 , 254  КАС України, колегія суддів,

                                                                  ПОСТАНОВИЛА:                    

Апеляційну  скаргу управління Пенсійного фонду України в Березнівському  районі Рівненської області - задовольнити частково.                                                                                                              Постанову Березнівського районного суду від  25 лютого  2009 року -  скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1   задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 із 22 травня 2008 року по 31  грудня 2008 року підвищення  до пенсії  в розмірі , визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».                    

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 із 22 травня по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії  в розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із урахуванням виплачених  надбавок до пенсії , як дитині війни.

Позов ОСОБА_1 про зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії  за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно залишити без розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

              Судді: