П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 року                                                                                  м. Рівне

Колегія суддів  судової палати з розгляду  цивільних справ апеляційного суду Рівненської області  в складі   суддів: Боймиструка С.В., Мельника Ю.М., Рожина Ю.М.,              

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області на постанову Зарічненського районного суду від 01 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про визнання бездіяльності по неперерахунку пенсії по інвалідності неправомірною та зобов’язання вчинення певних дій,

                                                           ВСТАНОВИЛА :

Постановою Зарічненського районного суду від 01 квітня 2010 року позов задоволено та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести перерахунок  державної пенсії ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-XII по ІІ (другій) групі інвалідності в розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, з послідуючим перерахунком розміру вказаної пенсії, в зв’язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком та провести виплату.

          В поданій на постанову суду першої інстанції апеляційній скарзі відповідач доводить, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що виплата пенсії позивачу проводилась відповідно до  Постанов КМ України № 530 від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року. Вказує, що судом неповно з’ясовано фактичні обставини справи, що призвело до неправильного її вирішення.

З цих підстав просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.  

За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а постанова суду першої інстанції зміні з таких підстав.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Судом першої інстанції помилково встановлено що позивач є інвалідом ІІ групи, оскільки він є інвалідом III групи захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.5).

           Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, зміни внесені Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” до статей 50, 54, 67 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнано неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно абзацу 3 ч.4 ст. 54 Закону № 796-XII, в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів  III групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Місцевий суд правильно виходив з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а висновок, що при розрахунку державної пенсії, передбаченої ст. 54 Закону 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є обґрунтованим відповідно до ч.1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".          

Положення ч. 3 цієї статті 28, не є перешкодою для застосування даної величини (прожиткового   мінімуму   для   осіб,  які  втратили працездатність, визначеного законом) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

           За наведеного місцевий суд прийшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та необхідності зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст.54 Закону № 796-XII, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести виплату недоплаченої пенсії з 22 травня 2008 року.

_____________________________________________________________________________________

Справа №22-а-2365-11р.                                                                               Головуючий в суді І інст. –Березюк О.Г.

          Суддя-доповідач –Боймиструк С.В.

На застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду, як  передбачено ст.100 КАС ,  відповідач в запереченнях на позов та в апеляційній скарзі  не наполягав, тому постанова суду першої інстанції в цій частині не була предметом апеляційного перегляду.

Разом з тим колегія прийшла до висновку про необхідність зміни постанови в частині розміру  пенсії та періоду, протягом якого відповідач зобов’язаний її перерахувати.

Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції допустив помилку, щодо групи інвалідності позивача, зазначивши другу, а не третю групу, а тому відповідно помилково визначив і розмір належної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком, а не шість, як передбачено абз. 3 ч.4 ст. 54 Закону № 796-XII.

Крім того, місцевий суд зобов’язав відповідача вчинити певні дії на майбутнє –зокрема в постанові зазначив «з послідуючим перерахунком розміру вказаної пенсії, в зв’язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком та провести виплату».

Вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахування належної їй пенсії в майбутньому є безпідставним, оскільки відповідно до ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист порушеного права, а не захист можливого  його порушення  в майбутньому.

Враховуючи, що на момент ухвалення постанови в даній справі права позивача залишались порушеними, то його вимоги слід задовольнити по  дату ухвалення постанови місцевим судом – 01 квітня 2010 року, а не на майбутнє.

 З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, через що оскаржувану постанову слід змінити.

Керуючись  ст.195, 197,  п.2 ч.1 ст. 198, п.1ч.1 ст. 201  ст.207 КАС України ,   колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну  скаргу управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Зарічненського районного суду  Рівненської області від 01 квітня 2010 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в такій редакції:

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року відповідно до абзацу 3 ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” по III (третій) групі інвалідності в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком по дату ухвалення постанови місцевим судом –01 квітня 2010 року.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова  суду апеляційної інстанції  набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання  нею законної сили .

             Судді: