Справа № 22а-3328/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Корніюк А.П., П’єнти І.В.
при секретарі Джафаровій Т.Б.
розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 11 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кам’янець-Подільському районі про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Позивач, звертаючись в суд з позовом, вказував, що відноситься до категорії „діти війни” та відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 1 січня 2006 року має право на щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, позивач просив визнати бездіяльність неправомірною та стягнути з управління Пенсійного фонду України в Кам’янець-Подільському районі недоплачену пенсію за період з січня 2006 року по березень 2010 року включно в сумі 5608грн. 20 коп. Крім цього просив стягнути з відповідача компенсацію за втрачений дохід в розмірі 2200 грн. 26 коп.
Рішенням Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 11 серпня 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії (бездіяльність) та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Кам’янець-Подільському районі провести нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ОСОБА_1 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 01 квітня 2010 року включно з урахуванням проведених виплат.
У задоволені решти позовних вимог позивачу відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове про повне задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
При цьому апелянт посилається на те, що згідно ст. 22 Конституції України жоден державний орган не мав права обмежувати його право на отримання підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а згідно Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати „ він має право на компенсацію втрачених доходів у зв’язку з невиплатою чи затримкою з виплатою пенсії.
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Швець О.Д. Справа № 22а-3328
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 10.3.1
У відповідності зі ст. 1 Закону України Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, справи розглянуті судами першої інстанції в порядку, визначеному ЦПК України, розглядаються судами апеляційної інстанції у порядку адміністративного судочинства.
В судове засідання всі особи, які беруть участь у справі не з’явилися, про день, час і місце слухання справи належним чином повідомлені, в зв’язку з чим в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” (ст. 111) було обмежено застосування доплати лише щодо інвалідів і в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, іншим „дітям війни” доплата не передбачена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (справа 1-29/2207) названа норма була визнана неконституційною, а тому дія ст.6 Закону №2195 була відновлена і надбавки названим категоріям громадян підлягають стягненню за період з 09.07.2007 року по 31.11.2007 року.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не може бути оскарженими.
Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Частина 2 ст. 152 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року і по даний час спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.
За таких підстав суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсії у вказані періоди, є обґрунтованими.
Судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Наведені обставини правильно враховані судом першої інстанцій при розгляді даної справи.
З вказаних мотивів доводи апеляційної скарги не можна визнати такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.
Підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись Законом України Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.В. Шершун