№2-а-1038/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(в порядку скороченого провадження)

15 червня 2011 року                                                              смт. Млинів, Рівненської області

Суддя Млинівського районного суду Рівненської області Бандура А.П.

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду у відмові виплати добавки до пенсії як соціальної допомоги дітям війни, -  

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, звернулася в Млинівський районний суд Рівненської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду у відмові виплати добавки до пенсії як соціальної допомоги дітям війни, посилаючись на те, що відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має соціальний статус дитини війни. Статтею 6 цього закону передбачено її право отримувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач порушуючи зазначене право, вказаних виплат їй не проводить. У позовній заяві просить визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області у відмові виплати до пенсії соціальної допомоги дітям війни. Зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену до пенсії, як дитині війни, державну соціальну допомогу за законодавчо визначений строк по день винесення постанови у справі.

Ухвалою судді Млинівського районного суду Рівненської області від 2 червня 2011 року відкрито скорочене провадження у даній справі.

У встановлений ч. 3 ст. 183-2 КАС України строк відповідач подав суду письмові заперечення проти позову ОСОБА_1, в яких позов не визнав. Посилаючись на безпідставність викладених у позовній заяві вимог, просить у позові відмовити.   

Наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та ухвалення постанови відповідно до ч.6 ст. 183-2 КАС України.

Суд вважає, позовні вимоги, заявлені позивачем, такими, що підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Позивач має статус «дитина війни», що об’єктивно підтверджується відповідним посвідченням, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, розмір якого щорічно встановлюється Законом України Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»встановлено розмір мінімальної пенсії: з 1 січня 2010 року –695,00 гривень, з 1 квітня 2010 року –706,00 гривень, з 1 липня 2010 року –709,00 гривень, з 1 жовтня 2010 року –723,00 гривень, з 1 грудня 2010 року –734,00 гривень.

В порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.

Пункт 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»встановив, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність, як Конституції так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.

Отже, відповідач неправомірно виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що об’єктивно підтверджується запереченням на позовну заяву, в якому зазначено, що на день подання позову підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, складає 49,80 гривень або 6,52 % від мінімальної пенсії за віком.     

Оцінивши повідомлені письмово позивачем та відповідачем обставини, з урахуванням наявних у справі доказів, на підставі ч.2 ст.3, ст.8, ч.2 ст.19, ст.46, ст.152 Конституції України, ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини, ст.ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч.2 ст.8, ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, абз.1 п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, керуючись ст.ст. 11, 71, 159, 183-2 КАС України,    

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду у відмові виплати добавки до пенсії як соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.  

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області, що полягають у відмові провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 1 грудня 2010 року по 1 червня 2011 року включно –протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі Рівненської області здійснити ОСОБА_1, як дитині війни, нарахування та виплату надбавки до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 1 грудня 2010 року по 1 червня 2011 року включно, з врахуванням виплачених сум.          

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами, а також іншими особами, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, в апеляційному порядку.

Апеляція на постанову суду подається до апеляційного адміністративного суду через Млинівський районний суд Рівненської області, протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і виконується негайно.

          Суддя                                                                                          А.П. Бандура