ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" квітня 2011 р. Справа № 5023/2065/11
вх. № 2065/11
Суддя господарського суду Бринцев О.В.
при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 15.11.2010р.;
3-ї особи - не з"явився;
відповідача - ОСОБА_3, особисто; ОСОБА_1, за довіреністю № 1155 від 25.04.2011р.
розглянувши справу за позовом Лозівської міської ради, м. Лозова, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне Управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків;
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Лозова
про розірвання договору
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Лозівська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. В позовінй заяві позивач просить розірвати договір від 03.03.2009р. про оренду земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, укладений між Лозівською міською радою та ФОП ОСОБА_3 та зобов'язати останнього повернути земельну ділянку на умовах, визначених договором оренди. В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на норми Закону України «Про планування і забудову територій», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», главу 53 Цивільного кодексу України про укладення, зміну та розірвання договору.
11 квітня 2011 року після судового засідання, яке відбулось 11.04.2011р., позивачем через канцелярію суду було надано клопотання (вх.7933) про залучення до матервалів справи додаткових документів, а також заяву (вх.7931) про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії стосовно орендованого майна, а саме зводити будівлі та споруди або зносити вже існуючі на орендованій земельній ділянці.
Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2011р. позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на його задоволенні, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав письмові пояснення (вх.9905), в яких повідомив на вимогу суду про витребування рішення Лозівської міської ради Харківської області про скасування рішення XXVI сесії V скликання № 650 від 28.03.2008р. про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_3 та розірвання договору оренди земельної ділянки від 03.03.2009р., що зазначене рішення прийнято не було.
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання свого повноважного представника не направила, витребуваних судом документів не надала, але через канцелярію суду надала клопотання (вх.9627), в якому повідомила про неотримання від позивача копії позовної заяви, в зв"язку з чим третя особа не мала можливості надати обгрунтовані письмові пояснення по справі, і просить зобов"язати позивача направити позовні матеріали третій особі.
Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні проти вимог заявленого позову заперечують в повному обсязі з підстав наведених у раніше поданому відзиві на позовну заяву, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надали заяву (вх.9902) про залучення до матеріалів справи додаткових документів в обгрунтування заперечень на позов, серед яких протокол громадських слухань мешканців АДРЕСА_1. Зазначені документи долучються судом до матеріалів справи.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
03 березня 2009 року на підставі рішення ХХХІ сесії V скликання Лозівської міської ради № 650 від 28.03.2008р. між Лозівською міською радою Харківської області (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_3 (відповідач по справі, свідоцтво про реєстрацію суб"єкта підприємницької діяльності наявне в матеріалах справи) був укладений договір оренди землі, зареєстрований у Лозівському відділенні реєстрації Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" під №040967700017, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 26.03.2009р.
Відповідно до п. 1.1. договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку із земель, що не надані у власність або постійне користування (землі громадського призначення), яка знаходиться за адресою: Харківська область, АДРЕСА_1, для організації автостоянки на 50 машономісць.
Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 26.03.2009р.
Пунктом 2.1. сторони передбачили, що площа земельної ділянки становить 0,1092 га.
У відповідності до п. 2.2. нормативна грошова оцінка земельної ділянки в 2009 році становить 285061,74 га.
Пунктом 3.1. сторони встановили, що договір укладено строком на 10 років.
Розділом 4 договору сторони передбачили порядок сплати орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою.
Враховуючи, що цільове призначення земельної ділянки передбачає здійснення будівництва автостоянки на 50 машиномісць, протоколом громадських слухань від 20 листопада 2009 року мешканцями АДРЕСА_1 було надано згоду забудовнику на будівництво об'єкту, видалення частини дерев та озеленення території наново.
Позивач в позовній заяві зазначає, що 28.12.2010 р. голова ініціативної групи будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 до Лозівської міської ради надіслав звернення з проханням скасувати рішення XXVI сесії V скликання № 650 від 28.03.2008 року про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для організації автостоянки та розірвати договір оренди земельної ділянки від 03 березня 2009 року. Також, цим зверненням голова ініціативної групи відкликав підписи загальних зборів мешканців будинку АДРЕСА_1 від 20 листопада 2009 року.
Як вказує позивач в березні 2010 року на засіданні постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, містобудування та архітектури Лозівської міської ради було розглянуто колективне звернення громадян щодо незгоди з облаштуванням автостоянки в АДРЕСА_1. Комісія, враховуючи незгоду мешканців, прийняла рішення щодо недоцільності проведення подальших робіт по розробці проектної документації щодо облаштування автостоянки і запропонувала замовнику будівництва розглянути питання щодо облаштування автостоянки на громадських слуханнях з запрошенням мешканців житлового АДРЕСА_1, депутатів міської ради.
Рішення комісії відповідачем до уваги прийнято не було.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що згідно ч. 3 ст. 30-6 Закону України "Про планування і забудову територій", що був чинний на той час, затвердження проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови без їх громадського обговорення забороняється, а матеріали громадського обговорення є невід'ємною| складовою містобудівної документації, місцевих правил забудови. Також посилається на ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
На підставі ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Згідно з вимогами ст. 13 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору вимог земельного законодавства.
У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Таким чином, умови договору свідчать, що сторонами під час укладення договору (та під час його виконання) було досягнуто згоду щодо усіх істотних умов договору, в тому числі і по строку його дії. (У відповідності до п. 3.1. спірного договору оренди землі він укладений строком на десять років).
Згідно ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений статтею 188 ГК. Згідно її положень зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
У відповідності до п. 9.1. спірного договору оренди землі зміна за взаємною згодою сторін, шляхом укладення додаткових угод до договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається в судовому порядку.
Договором також сторони передбачили перелік підстав коли договір припиняє дію (п. 9.2.): у разі вимог однієї із сторін за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов"язків, передбачених ЗУ "Про оренду землі" та умовами договору; у разі випадкового знищення чи пошкодження об"єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки; у разі закінчення терміну на який його було укладено; у разі дострокового розірвання передбаченого договором; у разі придбання земельної ділянки у власність; у разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законами України.
З урахуванням наведених правових норм та встановлених матеріалами справи обставин справи суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч.2 ст. 652 ЦК України правових підстав для розірвання спірного договору. При цьому суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже позивач мав обґрунтувати в позовній заяві і довести належними доказами існування фактів, які він вважає умовами розірвання договору в порядку ч.2 ст. 652 ЦК.
Натомість позивачем такі обставини не доведені. Приходячи до цього висновку суд враховує наступне.
Це відсутність доказів. Твердження, котрі містяться в позовній заяві, що 28.12.2010 р. голова ініціативної групи АДРЕСА_1 ОСОБА_4 до Лозівської міської ради надіслав звернення з проханням скасувати рішення XXVI сесії V скликання №650 від 28.03.2008 року про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для організації автостоянки та розірвати договір оренди земельної ділянки від з березня 2009 року, а також, що даним зверненням голова ініціативної групи відкликав підписи І загальних зборів мешканців будинку АДРЕСА_1 від 20 листопада 2009 року ні чим не доводяться. Письмових чи інших доказів на існування цих обставин, які б відповідали ст.ст. 32-37 ГПК України позивачем не надано.
Так, до позовної заяви не додано звернення голови, не надано рішення комісії з питань земельних відносин, містобудування та архітектури Лозівської міської ради, яким було розглянуто колективне звернення громадян щодо незгоди з облаштуванням автостоянки в АДРЕСА_1, біля житлового АДРЕСА_1, на які посилається позивач в позовній заяві.
Крім того, суд зазначає дії голови ініціативної групи щодо відклику підписів загальних зборів мешканців будинку є незаконними.
У відповідності до ст. 30-5 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.11.2009р., який діяв на той час, до обов'язків головуючого на громадських слуханнях належить: забезпечення реєстрації учасників слухань; забезпечення обрання секретаріату слухань у складі трьох осіб - представників Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідного органу місцевого самоврядування, громадськості та замовника документації; оголошення порядку денного і пропозицій щодо регламенту проведення слухань; інформування про порядок ведення протоколу, подання усних та письмових пропозицій (зауважень) щодо предмета обговорень; надання можливості розробникам викласти основні положення документації, яка підлягає обговоренню, та проблемні питання, що заслуговують на увагу громадськості; інформування учасників слухань про подані пропозиції (зауваження) та порядок їх урахування; надання можливості представникам громадськості поставити запитання та висловити свою думку; забезпечення ведення обговорення та прийняття відповідних рішень щодо пропозицій (зауважень) громадськості з дотриманням регламенту; оголошення рішення про призначення членів погоджувальної комісії від Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідного органу місцевого самоврядування; забезпечення обрання членів погоджувальної комісії від громадськості; підбиття підсумків громадських слухань та інформування учасників слухань про порядок урахування пропозицій (зауважень) громадськості.
Повноваження щодо одноособового відклику підписів загальних зборів Головою ініціативної групи не передбачені Законом України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 року.
Натомість в матералах справи наявні: рішення ХVІІІ сесії V скликання Лозівської міської ради № 408 від 25.06.2007р. про затвердження матеріалів погодження місця розташування об"єкту оренди; висновок державного управління охорони навколишнього природного серидовища в Харківській області від 17.12.2007р. № 4-23-4688 про погодження проекту відведення земельної ділянки; висновок Відділу містобудування та архітектури виконкому Лозівської міської ради № 502 від 15.11.2007р. про погодження проекту землеустрою; висновок Відділу земельних ресурсів у м. Лозова від 15.11.2007р. № 01-975; висновок Управління культури і туризму № 08-10/5429 від 06.12.2007р.; акт встановлення та погодження меж земельної ділянки від 11.12.2007р.; рішення Лозівської міської ради № 650 від 28.03.2008р. про надання відповідачу в оренду земельної ділянки; висновок експртизи щодо відповідності проектної документації на будівництво автостоянки на 50 машиномісць; висновок державної екологічної експртизи; рішення виконкому Лозівської міської ради № 275 від 28.04.2009р. про надання дозволу про видалення дерев; протокол громадських слухань мешканців буд. АДРЕСА_1 від 20.11.2009р. та інші.
Крім того, суд зазначає, що ухвалою від 11.04.2011р. зобов"язував позивача надати суду рішення Лозівської міської ради Харківської області про скасування рішення XXVI сесії V скликання № 650 від 28.03.2008р. про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_3 та розірвання договору оренди земельної ділянки від 03.03.2009р.
В своїх письмових поясненнях (вх.9905) позивач повідомив, що таке рішення не прийнято.
Суд також зазначає позивачу, що діюче законодавство України не передбачає припинення договору оренди з підстав відміни попередніх рішень міською радою.
Так, рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) роз"яснено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Позивач в позовній заяві посилається ст. 30-6 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000р., відповідно до умов якої затвердження проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови без їх громадського обговорення забороняється, а матеріали громадського обговорення є невід'ємною складовою містобудівної документації, місцевих правил забудови та на ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р., відповідно до якої затвердження намісцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.
Суд зазначає, що не приймає до уваги посилання позивача на ст. 30-6 Закону України "Про планування і забудову територій", зазначаючи, що при виготовленні містобудівної документації було проведено без громадських слухань, цей закон втратив чинність та в матеріалах справи наявний протокол громадських слухань мешканців буд. АДРЕСА_1 від 20.11.2009р., яким мешканці погодили будівництво автостоянки.
Щодо застосування статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" діючого закону, то суд відхиляє її застосування у відповідності до ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України, оскільки новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов"язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Крім того, суд відзначає, що підставою для відмови в позові є недодержання порядку розірвання договору, встановленого ст. 188 ГК України. Згідно її положень сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
В даному разі матеріали справи свідчать, що позивачем відповідачеві така пропозиція надіслана не була.
Щодо заявленого позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії стосовно орендованого майна, то суд зазначає наступне .
Вирішуючи клопотання позивача про забезпечення позову суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Роз’яснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову ”, де зокрема, звертається увагу судів на наступне: враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з ти чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.
Враховуючи винесення рішення у справі у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких засобів не впливає на виконання судового рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 5, 525, 526, 530, 598, 599, 629, 638, 652, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 188, 284 Господарського кодексу України, ст.ст. 13, 15 ЗУ "Про оренду землі", ст.ст. 30-5, 30-6 ЗУ "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000р., керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 27, 32, 33, 43, 44-49, 66, 67, 75, 82–85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Бринцев О.В.
/Повний текст рішення підписано 29.04.2011р.
Справа № 5023/2065/11/