УКРАИНА
АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
22-ц-22816/11
Справа № 22ц-22816/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 27 ( І ) суддя Сільченко В.Є.
Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
01 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Зубакової В.П.
суддів: Барильськогї А.П., Ляховської І.Є.
при секретарі: Іванюк О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 –ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 12 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” про визнання частково недійсним договору кредиту.
Особи, що беруть участь у розгляді справи:
представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,
представник відповідача Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” – Обач Світлана Вікторівна, -
В С Т А Н О В И Л А:
В жовтні 2010 року ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” (надалі – ПАТ “Укрсоцбанк”) про визнання частково недійсним кредитного договору, посилаючись на те, що 17.11.2005 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено кредитний договір № 120/670-ПК/604 про надання йому кредиту в розмірі 65 000 доларів США на споживчі цілі. Згідно п. 2.4. укладеного кредитного договору позивач має сплачувати проценти за користування кредитом з розрахунку 360 календарних днів в році.
Вважаючи, що п. 2.4. кредитного договору не відповідає діючому в Україні григоріанському календарю, і зазначена обставина змушує позивача переплачувати за користування кредитом 11 172,65 доларів США щорічно, просив суд визнати зазначений пункт договору недійсним і викласти його у новій редакції, зазначивши, що нарахування процентів здійснюється із розрахунку 365 календарних днів на рік.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що суд при вирішенні справи не взяв до уваги доводи та обґрунтування заявлених позовних вимог про незаконність нарахування процентів за користування кредитом, виходячи із розрахунку 360 днів на рік та необґрунтовано, в порушення ст. 215 ЦПК України, при ухваленні рішення керувався не законом, а відомчим нормативним актом, а саме: Постановою Правління Національного банку України «Про затвердження правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» від 18.06.2003 № 225.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, як законне та обгрунтоване.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, та представника відповідача, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.11.2005 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», яке вподальшому переіменовано на ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір № 120/670-ПК/604 на одержання кредитних коштів в сумі 65 000 доларів США на споживчі цілі з оплатою 12,5% річних, строком повернення 16.11.2012 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволенні позову, оскільки договір укладено сторонами добровільно, а викладені в ньому умови не заборонені діючим законодавством України, не суперечать Конституції і Законам України, а також загально-правовим засадам.
Колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спір між сторонами виник з приводу відповідності п.2.4. укладеного між сторонами кредитного договору № 120/670-ПК/604 від 17.11.2005 року вимогам діючого цивільного законодавства.
З аналізу діючого цивільного законодавства витікає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України визначено основні критерії чинності правочину й зазначено зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Укладаючи 17 листопада 2005 року кредитний договір, сторони домовилися про набуття, зміну або припинення своїх прав та обов’язків, закріпивши їх в договорі, який ними підписано (а.с. 7-8).
Підписавши вказаний договір, позивач погодився із його змістом, в тому числі й зі змістом п. 2.4. щодо нарахування процентів за користування кредитом з розрахунку 360 днів на рік.
Оскільки, відповідно до принципу свободи договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України), сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формулюють його конкретні умови, якщо тільки зміст якої-небудь умови імперативно не визначений законом чи іншими правовими актами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним п. 2.4. укладеного між сторонами кредитного договору.
Зазначена умова договору відповідає Постанові Правління Національного банку України «Про затвердження правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» від 18.06.2003 № 225, відповідно до п. 1.18 якої передбачено, що для обрахування процентних доходів і витрат виконується саме з розрахунку 360 календарних днів на рік.
Встановивши, що підстав для визнання недійсним п. 2.4. укладеного кредитного договору немає, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зміни умов, встановлених п. 2.4 кредитного договору.
За таких обставин, колегія суддів апеляційну скаргу, доводи якої правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, відхиляє, а рішення суду першої інстанції – залишає без змін у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: