Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-6729/11 Головуючий у 1 й інстанції - Чередниченко В.Є.
Доповідач - Сіромашенко Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 червня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Сіромашенко Н.В.
суддів Можелянської З.М., Ремеза В.А.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Павлограді на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Павлограді про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату недоплаченої державної соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.09.2010 р. вищевказаний позов було задоволено в повному обсязі: визнано неправомірною бездіяльність УПФУ в м. Павлоград Дніпропетровської області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_2 підвищення пенсії, згідно ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 липня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов’язано відповідача здійснити нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії згідно ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування»та ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 липня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням суми, яка була виплачена у цей період; стягнуто судові витрати.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування вказаного рішення та відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 який має статус дитини війни, знаходиться на обліку в УПФУ м. Павлоград Дніпропетровської області і отримує пенсію за віком, що нараховувалася без врахування підвищення її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-1У.
З 1 січня 2006 року набрав чинності ЗУ «Про державний бюджет України»на 2006 рік», п.17 ст.77 якого у 2006 році була зупинена дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
ЗУ від 19 січня 2006 року №3367-ІV «Про внесення змін до ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»п.17 ст.77 виключено та статтею 110 встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 –у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Однак, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»не приймалися.
П.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону № 489-У.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
З 1 січня 2008 року набрав чинності ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пп.2 п.41 розділу ІІ якого розмір підвищення пенсії був прирівняний до надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені на період 2009 року, це стосується і 2010 року.
Отже в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 липня 2010 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а оскільки відповідачем зазначені виплати не проводились, суд обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 зобов’язавши УПФУ в м. Павлоград Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 31 липня 2010 року відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, і колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга УПФУ в м. Павлоград Дніпропетровської області не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції повно і всебічно з’ясував обставини справи, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, дав їм належну правову оцінку і, керуючись ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про Державний бюджет на 2009 рік», ст.ст. 91, 99, 100 КАС України, прийшов до правильного висновку про часткове порушення відповідачем прав ОСОБА_2
Приведені в апеляційній скарзі доводи УПФУ в м. Павлоград Дніпропетровської області не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені обставини.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення суду 1-ї інстанції відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості, а тому відсутні підстави для його скасування.
За таких обставин рішення суду 1-ї інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.